Цього разу розповімо про поштові марки Кропивницького та Кіровоградської області.

Кіровоградська область
Із назвами Кіровоградській області, утвореній 1939 року, не щастить. Обласний центр був Єлисаветградом, Зінов’євськом, Кіровоградом, тепер він Кропивницький. А область наразі ще Кіровоградська.
Сергій Костриков (Кіров) уславився кривавим утвердженням радянської влади. Був головою Військово-революційного комітету Астраханського краю і, коли там сталося повстання проти більшовиків, знищив тисячі мешканців спершу вогнем кулеметів, а потім розстрілами на кораблях серед Волги. 1921 року Кіров очолив більшовиків Азербайджану. Я перебував 1959-го в експедиції з літаком в Азербайджані і дивувався, що в кожному містечку стояв пам’ятник Кірову, а друге за розміром місто мало назву Кіровабад (тепер — Гянджа). Мені пояснили, що Кіров пройшов у цих степах як кривавий каратель і більшовики залишили пам’ять про нього на страх усім непокірним. Коли 1934 року його застрелили в Ленінграді, то назвали на його честь місто Зінов’євськ (до цього — Єлисаветград). Перед тим місто мало назву на честь Овсія-Герша Радомисльського (Зінов’єва), котрий народився в Єлизаветграді, був головою Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів. 16 грудня 1934 року його заарештували та стратили у Москві.
В СРСР Кіров був зображений на кількох марках. А Зінов’єв з’явився в Італії на фальшивій марці, коли підприємець Марко Фонтана надрукував серію марок ніби Російської Федерації, на яких були портрети Леніна, Троцького та Зінов’єва.
А все почалося з Фортеці Єлисавети, адміністративного центру Нової Сербії та Новослобідського козацького полку. Назвали на честь матері Івана Хрестителя св. Єлисавети. Фортецю будували відповідно до сенатського указу від 4 січня 1752-го в 1753-1764 рр. 1775-го фортеця втратила своє оборонне значення, з неї вивезли до Херсона всю артилерію. Повністю скасували статус фортеці 15 березня 1805 року. Місто залишилося і воно має цікаву історію.
Теперішнє місто Кропивницький лежить у межах Придніпровської височини, на берегах річки Інгул, де в неї вливаються менші річки Сугоклія та Біянка. У середині XIX-го — на початку XX ст. місто пережило «золоту еру» — розвивалася промисловість, розбудовувалася міська інфраструктура, розквітла культура, зокрема, 1882-го тут відкрили перший український професійний театр, засновником якого був Марко Кропивницький. Він народився в с. Бежбайраки (тепер — Кропивницьке). З іменем Кропивницького пов’язані створення українського професійного театру на підросійській частині України та наступний етап розвитку реалістичної драматургії.
Тож Марко Кропивницький є на марках і СРСР, й України. У зв’язку з перейменуванням міста 5 вересня 2016 року ввели в дію новий спеціальний поштовий штемпель із перевідною датою «Добра справа перемагає. Bona Causa Triumphat. Кропивницький, 2016».
З цим краєм пов’язаний родовід Тобілевичів, з якого: Іван Тобілевич (Іван Карпенко-Карий) — видатний український драматург, актор, режисер; Марія Тобілевич (Марія Садовська-Барілотті) — українська співачка та драматична акторка; Микола Тобілевич (Микола Садовський) — актор і режисер, був одним із основоположників українського національного професійного театру; Панас Тобілевич (Панас Саксаганський) — видатний український актор, режисер, театральний діяч; корифей українського національного професійного театру; Софія Тобілевич (дівоче прізвище — Дітковська) — українська акторка, письменниця; Марія Тобілевич-Кресан — українська письменниця-перекладачка та театральна діячка; Євген Тобілевич (Євген Рибчинський) — співак і актор Театру Миколи Садовського; Микола Тобілевич — син Миколи Садовського, ад’ютант отамана Юрія Тютюнника, підполковник Армії Української Народної Республіки, відомий політичний діяч Уряду УНР в екзилі.
У Єлисаветграді та області народилися Володимир Винниченко — український політичний і державний діяч, прозаїк, драматург і художник, отамани Холодного Яру Андрій Гулий-Гуленко, Герасим Нестеренко, Пилип Хмара, Костянтин Пестушко, поет Євген Маланюк, письменник Юрій Яновський, Юрій Олеша — нелегкої долі радянський прозаїк і драматург, чий портрет є на маркованому конверті СРСР.
1825-го дорогою до Одеси у Єлисаветграді побував Адам Міцкевич, де на нього чекав граф Ян Вітт, куратор одеського шкільного округу, чиєю матір’ю була знаменита Софія Потоцька, власниця уманського парку, що носить її ім’я. В історію та сучасне життя міста увійшов визначний польський композитор Кароль Шимановський, піаніст, педагог, музичний діяч і публіцист, котрий навчався у музичній школі Густава Нейгауза, свого дядька в Єлисаветграді, пізніше жив у місті й звідси виїхав до Польщі.
2014 року випустили блок «Краса і велич України. Кіровоградська область», на якому зображений Свято-Вознесенський собор в Бобринці, збудований 1912-го (архітектор — Яків Паученко). Автор собору також народився у Єлисаветграді, вчився у земському реальному училищі, був похований на Петропавлівському цвинтарі, який за більшовиків зник під новобудовами. Є на блоці стела скіфського часу, Кіровоградський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. Кропивницького, народний хореографічний ансамбль «Пролісок».

Лев Хмельковський