Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 27, 2021

Про Володимира Маковського і про трьох його братів-мистців також

Автор:

|

Лютий 16, 2021

|

Рубрика:

Про Володимира Маковського і про трьох його братів-мистців також
Володимир Маковський

Брати Костянтин, Микола і Володимир Маковські увійшли в історію образотворчого мистецтва передусім тому, що хоч і були російського походження, присвятили багато своїх творів Україні. Зверталися до української тематики для того, щоб своїми картинами представляли життя українського народу, його багатої культури, історії та чарівної природи для російського суспільства 1870-1880-х рр. Найстаршим був Костянтин (1839-1915), автор таких робіт: «Урок пряжі» (1879), «Дівчина у вінку», «Дві українки», «Русалки», «Українка», «На Україні» та ряду інших, на яких зображені вродливі дівчата, вбрані у характерні українські народні строї. Він стверджував, що буваючи в Україні, не зустрічав в українських селах жодної дівчини без барвистої стрічки на голові й з квітами навколо та над чолом, що прикрашали кожну неначе королівну.
Середній брат Микола (1842-1886) за освітою був архітектором, але і в його живопису переважала українська тематика. Відвідував Україну, де з 1881-го намалював такі картини: «Жнива на Україні», «Хутір на Україні», «Ярмарок на Україні», «Вечір на Україні», «На оранці. Україна», «Українець», «Річка Псьол», «Вітряк на Україні», «Ранок на Україні», «Путівець на Україні», «Відпочинок» та інші.
Московський приватний будинок, де народилися брати Маковські, гостив передову інтелігенцію першої половини ХІХ ст. Бували в ньому Олександр Пушкін, Микола Гоголь, Михайло Глінка, художники Василь Тропінін, Карл Брюллов та багато інших. Батько Єгор Іванович — колекціонер мистецтва, співзасновник московської школи живопису та ліплення, охоче влаштовував у себе вечори, де гості часто декламували, читали свої вірші й оповідання, танцювали та співали пісень, особливо українських.
З тих часів, наймолодший, Володимир Єгорович, мріяв побувати в Україні. Народжений 7 лютого 1846 року, здобув мистецьку освіту в Московському училищі живопису, скульптури й архітектури, ініціатором та одним зі засновників якого був його батько. Після закінчення училища, він навчався в Євграфа Сорокіна та Сергія Зарянко, а 1886-го став на шлях самостійної творчості і перетворився на визначного майстра побутового жанру, створивши чимало картин, в яких представив обмеженість міщанського класу й інших верств російського народу. На початку 1870-х рр. заснував майстерню літографії, що мала допомогти художникам творити графічні роботи для широкого збуту та мати з них фінансові прибутки. Володимир вирішив ілюструвати українські твори Гоголя. Але щоб виконати їх по-справжньому, бракувало знання про побут українського народу. Тому поетапно почав відвідувати Україну. Улюбленими місцями перебування Маковського були різні реґіони північно-східної та центральної України: Чернігівщина, Сумщина та Полтавщина, де побачив край високих тополь, крислатих верб, широких степів, а також співучий український люд. Побував у славнозвісних Сокиринцях, Прилуках, Качанівці, Тростянцях та Ічні. А мандруючи Дніпром, намалював картину «На пароплаві по Дніпру». Досвідчений мистець зі званням художника першого ступеня, згодом академіка, перебуваючи в цих реґіонах, створив численні роботи, які з кінця 1870-х рр. постійно виставляли на пересувних виставках поруч творів І. Крамського, І. Рєпіна, А. Куїнджі, М. Клодта й інших. Винятково працьовитий, рисував олівцем легко та швидко, створив знаменитий рисунок «Старий бандурист із поводирем» (1885) та інші постаті українських селян. У цьому рисунку надзвичайно майстерно накреслив бандуриста, подібного до козака Мамая, що сидить на порослій травою землі, підібгавши під себе ноги і співає у супроводі струн своєї бандури. Праворуч від нього стоїть хлопчик-поводир із батогом у руках. Далеко позаду від них видно крила вітряка та стріхи хат. У картині відчувається повітря та простір широкого степу. Володимир Маковський змалку любив музику, тож через традицію малювати мандрівних бандуристів, виконав цей твір із високим професіоналізмом. Народний музикант був близький художникові по духу. Мистецтвознавець Юрій Белічко, автор статті «Подвижники і Україна» («Образотворче мистецтво», ч. 1, 1985) та ряду інших, між іншим, писав: «Поряд із великими, образно-поглибленими творами В. Маковський написав чимало своєрідних живописних мініатюр». Із України художник привозив численні етюди, рисунки, деякі композиції для майбутніх картин та ілюстрації до творів Гоголя. Цікавився переважно веселим і надзвичайним побутом у житті української нації й її багатою й яскравою культурою. На 13-й пересувній виставці (1885) Маковський експонував майже 40 картин, переважно типи і сцени з України. Вперше ж показав 1874-го на пересувній виставці твір української тематики «Бандурист». За п’ять років виставив свою роботу «Українська дівчина». На ній зображена вродлива дівчина з уквітчаним білими та червоними рожами темним волоссям. Правою рукою ледь торкається щоки, а лівою підперла лікоть правої. На ній видно легко накинуту чорну керсетку, обшиту жовтого кольору смушкою, що відрізняє білу сорочку, по якій на груди спадають синього та червоного кольорів намиста. Подібний до цього полотна, Маковський намалював погрудний портрет «Українка», який зберігають у Полтавському художньому музеї. В 1881-1882 рр. мистець написав не мало творів з побутовими сценами та пейзажними мотивами, які склали пересувну виставку 1885-го. До її переліку увійшли такі картини: «Бесіда українців», «Селянин у кашкеті», «Ярмарок на Україні», «Українське село», «Шинок» та ряд інших, репродукції який були опубліковані в часописі «Нива». Частину цих робіт зберігають у різних музеях України, інша, на жаль, пропала невідомо де і коли. Непосидющий художник мав змогу бувати в різних селах України, в яких зустрічався з їхніми мешканцями, дітьми та дорослими, бував у корчмах, на весіллях, ярмарках і все це побачене майстерно переносив пензлями і фарбами на полотна. Національний одяг і прикмети побуту українців, переважали в його творах. Вони були взяті з натури. Для багатьох із них персонажі самі позували маляреві. Любив Маковський малювати сивоволосих старців із люлькою і палицею в руках.
Володимир Єгорович був не лише художником, але й музично обдарованою людиною. Віртуозно грав на гітарі та чудово співав. Особливо любив співати українських пісень, які часто записував і повертаючись у Петербурґ чи Москву, співав на вечорах, які влаштовував за батьківською традицією у себе вдома четвергами, або в брата. Мабуть, любов до української пісні підказала маляреві створити картину «Дівич-вечір» (1882, олія). Під час цієї передвесільної події грали на скрипках музиканти, раділи сусідські хлопчик і дівчинка, уважно придивлялися до церемонії гості, котрі щойно увійшли до кімнати, в якій на стінах висіли ікони з рушниками. За накритим довгим столом на лавці сиділо шість молодих дівчат-дружок, і, мабуть, готувалися співати: «Стелися, барвінку, низенько, притулися, козаче, близенько». Дівка красна з вінком на голові, сиділа біля кінця стола і тільки видивлялася на батька і матір, наповнюючи чарки горілкою. Навпроти нареченої при іншому кінці стола саморобна лавочка, на яку мав сісти суджений юнки. Сама картина дуже колоритна, що так притаманно й іншим роботам художника, зокрема, картинам «Хлопчик Сашко» та «Приїзд учительки до села». Остання була створена у 1896-1897-х рр. за природного освітлення. На ній бачимо короткий момент із приїздом із міста в село молоду дівчину, що сіла за столом на лавочці у дворі селянина. Зовсім ніхто на неї не чекав, ніхто її тут не привітав: ні сільська дітвора, ні місцеві владоможці. Лише добра господиня подала на стіл огірочків, кусень хліба, глечик молока, і ще готує чай. Вчителька дивиться в порожнечу, в далечінь поза селом, підперла лівицею голову, а навколо неї лежить убоге майно: книжки, зошити… Художникові вдалося зобразити хоч сумну, але на обличчі красиву і милу дівчину, яка була призначена вчити сільську молодь.
Етнографічність України зображена в таких творах маляра: «Святковий день на Україні», «Вихід із корогвами в українському селі», «Хресний хід на Україні», «Свято на Україні» та «Кінний ярмарок на Україні». Є припущення, що в останньому творі відображений ярмарок у містечку Семенівці на Чернігівщині. Глибокий інтерес живописця до побуту українського народу проявився в його картині «Мати і дочка» (1886). Її зміст нагадує час світанку, коли у полі стоїть молода жінка, дуже сумна і тужить. Вона уважно слухає, що їй каже її старенька мати, радить своїй нещасній доньці, прагне, щоб ніхто її не побачив і не розповів про її побачення з донькою злій свекрусі чи поганому чоловікові.
На загал, роботи маляра невеликі за розміром, але надзвичайно вагомі за змістом. У них досягав помітну кольорову насиченість, ефективність світла, удосконалення своєї майстерності, багатство своєї живописної палітри, у яких зображував погоничів биків на оранках, хатки в селах та їхні вулички. Подібні мініатюрні роботи з багаточисельною юрбою різних селян, Маковський творив із 1880-х рр. аж до кінця мистецької творчості. Він помер у Петрограді 21 лютого 1920-го, маючи 74 літ життя. За усі роки праці в царині образотворчого мистецтва створив понад 500 творів, із яких велике число — на українську тематику. Російські дослідники творчості Володимира Маковського за невеликим винятком залишили її поза увагою. Навіть у «Вікіпедії» під ім’ям Володимир Єгорович Маковський автори оминули інформацію про художника, що побував в Україні й намалював там кілька сотень майстерно виконаних творів з українською побутовою та пейзажною тематикою.

Павло Лопата

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply