Новини для українців всього свту

Saturday, Jan. 28, 2023

Постать Сковороди звеличували мистці

Автор:

|

Січень 06, 2023

|

Рубрика:

Постать Сковороди звеличували мистці
Григорій Сковорода

У грудні 2022-го минуло 300 років від народження Григорія Савича Сковороди, видатного українського філософа, просвітителя, педагога та борця за ідеали своєї нації. Жив він у часі обмежування гетьманських свобод, скасування Гетьманщини як автономної форми устрою України. Григорій Сковорода був мандрівним будителем свого народу, подорожнім по Європі, ученим європейського рівня, студентом Могилянки й її викладачем на курсах піїтики, як і в Переяславському колегіумі, домашнім учителем у селі Каврай, учителем катехизитсу, синтаксими, грецької мови, перебуваючи в Охтирці, Великій Обухівці, Бабаї, Лебедині, Валках, Ізюмі, Пан-Іванівці та багатьох інших містечках і селах Слобожанщини. Григорій Сковорода (3.12.1722-9.11. 1794) належить до тих діячів, яким пишається людство усього світу.
Зі щирою любов’ю та глибокою пошаною українського народу до свого видатного сина, зокрема, й художниками, які звеличували його постать своїми мистецькими творами: скульптурами, картинами, медалями, графічними ілюстраціями, декоративно-ужитковими прикладами тощо.
Монумент нашому вченому створила Надія Крандієвська, його мали поставити в Москві 1918-го, але через події громадянської війни цього не сталося. З нагоди 200-річчя від дня народження філософа місто Лохвиця замовило пам’ятник у скульптора Івана Кавалерідзе 1922-го. Його напружена робота увінчалася неабияким успіхом. Він вдало відтворив зовнішність поета, уточнивши кілька виразних деталей, потрібних для зображення філософа стоячи, що обома руками сперся на високу патерицю, якою Григорій часто послуговувався.
Після відкриття цього пам’ятника 23 грудня, в якому бачимо струнку постать мандрівника, що на мить зупинився, несучи людям слово правди, Кавалерідзе створив цілий ряд погрудних портретів Сковороди, встановлених у Києві, в селах Чорнухи, де той народився, та Іванівка на Харківщині. Молодий скульптор захопився сином хлібороба, носив його у своєму серці і в думках, студіюючи портрети Григорія Савича, намальованих раніше невідомими художниками, а також гравюру Василя Мате й малюнки Івана Їжакевича, Сергія Васильківського та Миколи Самокиша.
Свій внесок до Сковородіани зробили Василь Касіян, Сергій Бесєдін, Любов Жуковська, Ірина Мельгунова, Дмитро Сова, Григорій Томенко, автори зображень філософа у живописі, графіці й скульптурі. До образу Сковороди як мандрівного філософа звернулися ще й скульптор Лідія Твердянська, живописець Віталій Кравченко-монументальним полотном «Григорій Сковорода», намальованим 1970 року, та Геннадій Небожатко в «Портреті Григорія Сковороди». У цих двох роботах зображені пейзажі української землі та побутові сценки з життя простих селян. Вони доповнюють і збагачують образ Сковороди, відкривають його тісні зв’язки з народом та його велику любов до рідної землі.
1922-го в Харкові була заснована «Книгоспілка», з ініціативи якої в художника Михайла Жука (1883-1964) замовили серію портретів класиків української літератури від давнини до сучасності. 1925 року він виконав 20 таких літографічних малюнків однакових розмірів. Першим у серії створив «Портрет Григорія Сковороди» з піднесеною головою та допитливим поглядом очей. Тло твору виповнене лініями меж і кострубатими стовбурами верб із молодими пагінцями під захмареним небом, а також нивою, яку власними ногами пішки сходив мандрівник, учитель і поет, й яка живила його філософську та поетичну творчість. Стрункого та вродливого юнака, який ніби підіймається над своїм часом, вдивляючись у майбутнє з високо піднятою головою, спрямованим у далечінь поглядом.
Широкоплечу постать, що випромінює духовну і фізичну міць, створив погруддя із кованої міді львів’янин, скульптор Іван Михайлович Самотос 1969-го. До 250-річчя від народження Сковороди Галина Кальченко, авторка знаменитих скульптурних творів, присвячених Лесі Українці, Ользі Кобилянській, Миколі Леонтовичу, С. Гулаку-Артемовському, виготовила ювілейну медаль у бронзі 1972-го.
До теми життя великого філософа і поета звернувся молодий графік В. Губенко, зробивши першу свою серію рисунків (1972), якою завершив навчання у Київському художньому інституті. Сковороду зобразив у хаті, в гурті козаків, при зустрічі з паном, а то й самотнього, що крокує шляхом. Серію малюнків намалював Георгій Космачов під назвою «На батьківщині Сковороди», в котрих бачимо сільські хати і клуні та новіші будинки й нові дороги, якими колись ходив великий мислитель.
Написавши поему «Сковорода», Павло Тичина видав її книжкою з гравюрами Юрія Логвина (1970). Коли ювілейного року побачили світ два видання «Байок харківських», то дотепні ілюстрації до них виконав харків’янин В. Чернух, якому поталанило персоніфікувати тих сковородинських звірят — Левів, Мавп, Дроздів, Мурашок, Свиней, Волів та ряду інших. На тлі давніх архітектурних пам’ятків Києва, Харкова, Петербурга та Праги представлено Сковороду ліноритами С. Артюшенка у виданні «Сад пісень», що з’явилося 1968 року.
До переліку живописних робіт потрапила картина В. Ласкажевського під наголовком «Пам’яті Григорія Сковороди». На тлі великого пейзажу зображені книги — джерела мудрости і знань, перо і каламар, кобза та сопілка, шматок хліба, поєднані в одне ціле на полотні.
Куточки української землі, в яких побував колись Сковорода, малювали А. Климов, В. Бабак, С. Грош і В. Непийпиво. Вказують на це такі їхні полотна: «Хата, в якій жив Г. Сковорода», «Будинок Київської академії, де навчався Г. Сковорода», «Біля села Чорнухи», «Вітряки біля с. Чорнухи». 1960-го художник Карпо Дем’янович Трохименко, автор історичного живопису, глибокий знавець життя і діяльності Тараса Шевченка, якому присвятив чимало майстерно виконаних полотен, піднявся звеличити і Сковороду. Вже 75-річним досвідченим педагогом виконав олією етюд до картини того ж таки 1960 року достатньо великих розмірів (83 х 114 см). Над справжньою картиною митець працював шість років. Постать мандрівника з мішком за плечима і високою палицею в лівій руці привертає погляд глядача. Зійшовши з доріжки неподалік від Дніпра, зупинився біля групи припутніх селян, які вирішили перепочити. Одні з них сіли біля вогника, над яким у посудині готують їжу. Інші стоять біля воза і прислуховуються до слів Сковороди. На іншому боці Дніпра видніються київські горби та вежі Печерської лаври і святої Софії. До композиції картини художник додав хлопчика з собакою, царських вершників і люд, що чекає на переплаву. І пластичне, і живописне втілення Трохименко поєднав у цілісний поетично-панорамний образ.
Цікаво працював і Борис Вітенко, у якого на тлі живописної природи з хатками і вітряками на пагорбах, використала фігура мандрівника, який крокує зі сувоєм у лівій руці (полотно, олія, 1992). Роботу він створив із певною орієнтацією на те, щоб вона потрапила до збірки котрогось із музеїв України. Картина горизонтального ландшафту, симпатична, монохромних кольорових відтінків.
Талановитий художник Григорій Корінь, який помер 1998-го на 63-му році життя, працював у різних жанрах образотворчості — графіці, малярстві та батику. Тож у останньому, втілив Сковороду як громадянина, який жив із народом і працював для народу (1981). Поясної форми вирізьбив у дереві фігуру свого героя, в руки якому вклав сопілку, що символізує Сковороду як співака й аматора музики художник Микола Степанов (1984).
Шляхетних рис надав Сковороді мистець Петро Шпорчук. Його поясна фігура з книжкою в руках займає усю частину картини, нагадуючи нам святого у візантійському іконописному мистецтві (полотно, олія, 1992). На тлі гарячих, вохристо-коричневих, жовто-помаранчевих кольорах, дещо хаотично накладених на полотно олійними фарбами, що вражають силою експресії, створив Сковороду з відкритою книжкою та похилою головою художник Олесь Соловей, асистент у Миколи Стороженка та викладач у його майстерні, заснованої ним 1994-го. (полотно, олія, 1995). Подібного до старого пророка, спираючись на костур, що йде по землі мандрівний філософ, зробив Григорія Сковороду у бронзі мистець Михайло Вайнштейн 1971 року.
1992-го відбулася виставка майстрів-плакатистів у Києві. Участь у ній брали багато різних художників: О. Штанко, В. Шостя, В. Бистрякова, Г. Шевцов, О. Мікула, Ю. Панфілов, В. Подчекаєва, І. Прокоф’єв, Ф. Глущук та інші. Один на виставці з плакатів вирізнявся під назвою «Все минає, але не Бог і не любов» із портретом на чорному тлі Григорія Сковороди, авторами якого були Т. Фомичева й А. Вереша.
Коли розпався Радянський Союз, настала потреба для створення національної валюти України. Оформляти майбутню гривню випала честь художнику, майстра графічного мистецтву Василеві Лопаті. Він виконав ескізи банкнотів номінальною вартістю одна, дві, п’ять, десять, двадцять, п’ятдесят, сто, двісті та п’ятсот гривень. На останній зобразив Сковороду з книгою в руці, а поруч свічка, перо та каламар, аркуші паперу та рукописи. На зворотному боці банкноти вигравірував будинок Київської академії, в якій навчався Сковорода. Василь Лопата є й автором портрету філософа, виконаного тушшю та пером, а також лінориту «Мандрівний філософ».
До зображення мислителя-проповідника звернулися ще й такі майстри: Іван Гончар, Василь Масютин, Володимир Голованов, Анатолій Базилевич, Володимир Куткін, Бернард Кратко, Володимир Федько, Федір Ємець, Василь Чебаник, Юхим Михайлів, Дмитро Крвавич, Арсен Аполінарович, Рем Багаутдинов, Микола Уваров, Омелян Мазурик та інші.
Як повідомляв «Міст», пражанка стала лавреаткою премії Сковороди.

Павло Лопата

About Author

Meest-Online