Олена Теліга була для своїх сучасників загадкою. І лишається загадкою для наступних поколінь, незважаючи на те, що факти її героїчної біографії давно відомі широкому загалу. Проте, мало хто знає, що Олена Шовгенова-Теліга була хрещеною донькою поетеси «Срібного сторіччя» Зінаїди Гіппіус (за нечисленними іншими свідченнями — сестри З. Гіппіус), народилася в глибинці Росії (в містечку Іллінськ) і лише в дорослому віці стала однією з найполум’яніших борців за незалежність України. Маловідомий і такий факт, що вона, маючи вроду і гарну поставу, стала першою українською «моделлю», яка демонструвала модний одяг у Варшаві.
Але головним є те, що ця жінка аристократичного походження випередила час своєю неординарною вдачею, думками, талантом і героїчними вчинками. Жінка, в яку були закохані всі чоловіки, з якими її зводила доля і за якою беззаперечно йшли її послідовники і друзі.
Ось як згадував Олену Улас Самчук: «Для мене вона була великою несподіванкою і відкриттям. Я був гостро вражений її екзальтованістю, напруженою, невтомно грайливою вдачею. Я любив читати про мадам Помпадур, мадам фон Штайн, леді Гамільтон, Єлизавету Ґабсбурґ, Марію Башкірцеву, але то все було читання. У житті я таких не зустрічав. І враз — ця дійсність, ця правда!».
Для багатьох сучасників вона стала «українською Жанною д’Арк» і водночас — не леґендою, не бронзовим пам’ятником — а живою, веселою, життєрадісною, не позбавленою жіночого кокетства і вірної любові жінкою. «Вона вся як істота була якимось протестом проти сірості, безбарвності, нудоти життя… Це була людина, яка хотіла радості, і ще раз радості з королівськими значеннями цього слова», — згадував про неї Євген Маланюк.
І свою смерть в Бабиному яру Олена Теліга зустріла з королівською гідністю. Багато хто з сучасників так і не зміг до кінця збагнути, чому вона не покинула окупований Київ, чому добровільно пішла на смерть.
Олена прожила своє коротке життя так, як писала в своїх віршах — яскраво. Сценарій про цю неймовірну жінку торік отримав підтримку Українського культурного фонду — дякуємо! Але фільм має бути не псевдопатріотичним наставлянням, не дидактикою. Олена Теліга була і залишається неймовірною!

Ірен Роздобудько, ЗІК