Непересічний і потужний талант Лідії Артимів

«Щойно треба було побачити, почути й пережити 9 січня в дуже модній тепер залі «Кавфман-гол», що на 92-й вулиці, блискучий виступ піаністки Лідії Артимів, аби з радістю ствердити, що це без найменшого сумніву непересічний і потужний талант, який є на шляху до великої, навіть світової кар’єри, якщо все піде так щасливо, як дотепер», — писав співак і музикознавець Теодор Терен-Юськів у газеті «Свобода» від 8 лютого 1979 року.
Лідія народилася 9 вересня 1954-го у Філадельфії в родині Модеста Артиміва (1917-2011), аптекаря, відомого мецената та громадського діяча, котрого знали не тільки у Філадельфії. Не менш відомою була й мати піаністки Лідія-Славомира з роду Роїків (1918-2004), уродженка м. Сколе на Львівщині. В Америці її знали як активну діячку Союзу українок Філадельфії.
Музичні здібності Ліди проявилися в ранньому віці. У чотири роки почала брати уроки гри на фортепіано в Юрія Оранського, професора філії Українського музичного інституту у Філадельфії. Згодом навчалася в Ґері Ґофмана, професора Філадельфійської музичної академії мистецтв. Це про неї відомий композитор і дириґент Антін Рудницький у своїй фундаментальній книзі «Українська музика», виданій 1963 року видавництвом «Дніпрова хвиля» в Мюнхені, зазначав: «Є непересічні піяністські таланти й серед наймолодших: 1961 року, тоді семи років віком Лідія Тамара Артимів (учениця Фріди Берковец у Філядельфії) стала переможницею конкурсу філядельфійської оркестри для дітей до 12 років віком і виступала з нею, як солістка».
Минали роки. Лідія закінчила музичні студії в славетному інституті музики Кюртис та Філадельфійському коледжі естрадного мистецтва. 15-літньою здобула перемогу на конкурсі молодих шопеністів у Баффало. 1972-го відбувся її концертний виступ у рідній Філадельфії, а згодом — у Чикаґо та Бостоні. 1976-го піаністка стала переможницею конкурсу ім. Лівентрітта в Нью-Йорку. Ще за два роки — дипломанткою міжнародного конкурсу піаністів в м. Лідс (Англія), де разом із симфонічною оркестрою виступила в телепрограмі Бі-бі-сі. У 1977-1978 рр. Лідію охоче сприймали в Римі, Мілані та містах Німеччини. У «Лондон дейлі телеграф» повідомляли: «Гра Лідії Артимів — надзвичайна. Це, без сумніву, піаністка з якостями найвищого міжнародного таланту». А в Німеччині її гру сприйняли так гаряче, що довелося здійснити два концертні тури. Гільдесгаймська газета назвала Лідію «молодою левицею фортепіано».
Після повернення до США, піаністка здійснила виступи з Бостонським, Клівлендським, Нью-Йоркським, Філадельфійським, Детройтським, Цинцинатським, Піттсбурзьким, Бостонським, Вашинґтонським, Балтиморським і Сан-Франциським симфонічними оркестрами. «Лідія Артимів — чудесна», — писала «Філадельфія інкваєр». «Лідія Артимів — завершена артистка найвищого рівня. Вона глибоко вникає в музику, яку виконує», — стверджували в «Нью-Йорк таймс».
Її гру можна було почути й у складі ансамблю камерної музики та знаменитим струнним квартетом «Ґварнері». Саме почувши її в цьому колективі, відомий український піаніст Роман Стецура писав: «На концерті в головній точці програми Р. Шумана виступила Лідія Артимів, талановита піяністка з Філадельфії, яка засяяла віртуозною технікою та надзвичайною музичною зрілістю. Фортепіянова партія в її руках прекрасно гармонізувала із грою відомих та досвідчених членів ансамблю. Квінтет Шумана був безперечно кульмінацією вечора, на що публіка в «Алис-Таллі-голі» peaґувала оваційно».
Вищу професійну освіту Лідія здобула на факультеті музикознавства Гарвардського університету. Там же познайомилася зі своїм чоловіком Девідом Ґрейсоном, відомим дослідником і публіцистом творчості Моцарта та Дебюссі. В одній із своїх рецензій Теодор Терен-Юськів писав: «Вже сама іскрометна техніка її гри — подиву гідна, бо є повною спектру кольорів, жіночої ніжності, вдумливості, глибини образів, що в поєднанні з блискучою технікою справляє незабутнє враження на слухача. Просто чудово звучали в її виконанні «Сади під дощем», «Вечори в Гренаді» й «Пагоди» К. Дебюссі та прелюдії С. Рахманінова. Її виконавство виділялося яскравим інтелектом, поетичністю, проникливістю, образністю та професіоналізмом. У неї своя, особлива специфіка видобутку звуку. Приємно відзначати, що завдяки її успіхам примножується слави нашому українському роду» («Свобода» 16 листопада 1973 року).
Лідія Артимів не раз виступала з концертами перед українською авдиторією. Вперше це відбулося 17 серпня 1979-го на українському фестивалі пісні й танцю «Гомін України» в Рабин-Гуд-Делл. Їй завжди було приємно контактувати з публікою, де в залі сиділи земляки батьків, вихідців із України. Українська мова для неї була рідною. Нею вона розмовляла з родичами. Англійську почила вчити лише в школі. Лідія завжди й усюди визнає себе українкою, пишається цим. Вона — інтерпретатор творів Миколи Лисенка, Василя Барвінського, Бориса Лятошинського, Юрія Фіали.
Українська громада надовго запам’ятала її концертний виступ 1 квітня 1984 року в престижній «Карнеґі-гол» з нагоди відзначенням 90-річчя УНСоюзу. Це був день української музики в Америці. У найславетнішій залі світу відбувся виступ українських музичних сил із Торонто. На сцені прозвучали симфонія-кантата «Кавказ» С. Людкевича, «Святкова увертюра» Юрія Фіали та «Другий слов’янський концерт» Бориса Лятошинського. Солісткою останнього з них саме й була Лідія Артимів. Виконавцями «Кавказу» був Канадсько-український оперний хор під керівництвом Володимира Колесника, відомого на заокеанських берегах дириґента, колишнього хормейстера та директора Київського театру опери та балету. Музичний супровід колективу й солістці здійснив американський професійний симфонічний оркестр.
Варто наголосити, що музика Бориса Лятошинського в «Карнеґі-голі» та й узагалі в Америці у виконані симфонічного оркестру такого високого ґатунку звучала вперше. Що ж стосується піаністки, то Лідія Артимів вклала в це виконання всі свої сили й майстерність, за що була щедро віддячена бурхливими оплесками та кількаразовими викликами на сцену. Нагадаємо, що в залі були присутні митрополити православної та греко-католицької церков у США — Стефан Сулик і Мстислав Скрипник відповідно.
24 квітня 1983-го з нагоди 30-річчя Українського музичного інституту в його залі відбувся її спільний концерт із Павлом Плішкою, славетним басом українського роду, солістом «Метрополітен-опери» в Нью-Йорку. Мистецтво піаністки українці мали можливість чути в залі Музею інституту модерного мистецтва в Чикаґо. А 1992 року вона побувала в Україні, де виступила в Києві та Львові. Слухачам приємно було чути її слова, що батьки народилися в Україні й еміґрували до Філадельфії 1951-го. Вони обожнювали музику. Про українську музику виконавиця казала: «Українська музика сягає своїм корінням у народні пісні і танці. Наприклад, «Мініатюри» Василя Барвінського ґрунтуються на мелодіях дуже відомих українських народних пісень. Коли 1992 року я виступала у Львові, то глядачі співали мені слова цих пісень. Ці пісні завжди в моїй пам’яті. Батьки були на моїх виступах. І тепер, коли я граю цю музику, відчуваю їхню присутність».
За своє життя Лідія Артимів співпрацювала з більш ніж 120 оркестрами, виступала під орудою видатних дириґентів Сейджі Озави, Саймона Реттла, Девіда Зінмана, Осмо В’янської, Станіслава Скровачевського, Андрея Паррота й інших. Її мистецтво гри на фортепіано чули в Канаді, Англії, Шотландії, Ірландії, Франції, Німеччині, Італії, Швейцарії, Естонії, Фінляндії, Польщі, Україні, Японії, Кореї, Тайвані, Новій Зеландії, Сінгапурі, Манілі, Філіппінах, Китаї, Тайвані, Гонконзі. Вона була членом журі багатьох міжнародних конкурсів піаністів, зокрема, Першого китайського Міжнародного конкурсу музики в Пекіні (2019), Міжнародного конкурсу піаністів у Шеньчжень (2017), Першого Міжнародного конкурсу ім. Ван Кліберна (2015), Конкурсу стипендій Нордмана та Бахауера в Джіллард-скул, конкурсу школи Айзенберґа й Фріда в Нью-Йорку, Міжнародного конкурсу піаністів у Канаді, Міжнародних конкурсів піаністів у штатах Індіана, Техас, Меріленд, проводила майстер-класи в Джіллард-скул у Нью-Йорку (2016) та Кертіс-інституті у Філадельфії (2016). На сцені виступала з Йо-Йо Ма (віолончель), Кім Kaшкашян (альт), Арнольдом Штайнхардом (скрипка), Майклом Tрі (скрипка), Рікардо Столцманом (флейта), Джоном Алером (тенор), Bіатою Валенте (гітара) та іншими видатними музикантами нашого часу, була членом тріо «Тештайнхардт-Аряміш-Ескіна». Лідія Артимів записала сім дисків на англійській фірмі «Чандос» у Лондоні, видала альбоми «Пори року» П. Чайковського, «Лідія Артимів виконує твори Шопена», «Брамс», «Мендельсон». Ці записи стали популярними. Так, «Пір року» продали понад 20 тис. примірників. Компакт-диски з творами для віолончелі з фортепіано Фелікса Мендельсона вона записала разом із Maрсі Розеном для «Мосту». 2019 року його номінували на премію «Ґреммі».
2020-го піаністка завершила свою педагогічну діяльність на посаді професора Університету Міннесоти в Міннеаполісі та вийшла на заслужений відпочинок. Але досі ще в русі та діяльності. Не вгамовується її музична душа. Вона все ще повна бажань і планів виступів перед громадою та студентською молоддю. Музичну освіту здобув і її брат Орест (мистецький псевдонім — Артміш). Він — скрипаль. Музики навчався в славетній Джіллард-скул у Нью-Йорку.
«Дейлі-ньюс» запевнила, що вона є гідною спадкоємницею Ліста, Шумана та Дебюссі. В об’ємній книзі «Мюзік мейкерс» Діни і Бернарда Розенберґів, що побачила світ 1979 року, Лідії Артимів-Ґрейсон відвели цілий розділ. У ранні роки її називали музичною гордістю Філадельфії, а в наші дні необхідно назвати музичним символом українців усього світу.
Анатолій Житкевич
Як допомогти собі та своєму ближньому
Дякую, що приділяєте увагу цій дуже важливій темі. Нажаль, більшість уУкраїнці рятували світ, зокрема, і 1920 року на Віслі
Річ Посполита була ліквідована 1795 року. Тому: Сто років тому 15 серпСпостерігачі ПАРЄ прилетіли до України
Мій коментар видалено. Я це так розумію що моя присутність на цьому саСпостерігачі ПАРЄ прилетіли до України
Вважаю дії української делегації у ПАРЄ правильними по суті але не спо