Марта Теодозіївна Тарнавська — українська поетеса, літературознавець, критик, перекладачка та бібліограф.
Вона народилася 15 листопада 1930 року у Львові в родині лікарів Теодозія й Ірени Сеньківських. Дитинство минуло в м. Устріки Долішні, потім Сільці (Польща). Навчалася у школах і гімназіях Зборова, Тернополя, Криниці, українській гімназії у Зальцбурзі (Австрія). Екстерном склала іспити в гімназії м. Берхтесґадена (Німеччина, 1948) і записалася на філософський факультет Зальцзбурзького університету. 1949-го вийшла заміж за поета Остапа Тарнавського та виїхала до США.
Спочатку працювала на швейній фабриці, начаючись заочно в Українському вільному університеті, з 1951-го по 1953 рік працювала у бюро фабрики електроламп. У січні 1952-го отримала диплом американської середньої вечірньої школи. Після закінчення Університету Темпл (штат Пенсильванія) 1962 року з дипломом бакалавра із соціології та антропології, влаштувалася на роботу бібліотекарем-спеціалістом іноземного та міжнародного права в Пенсільванському університеті Філадельфії. З 1994 року вона — на пенсії.
Друкує поезії, есеї та рецензії в журналах «Київ», «Наше життя», «Слово», «Український квартальник», «Сучасність»; бібліографічні праці в американськиї фахових журналах; збірках поезій «Хвалю ілюзію» (1972). Перекладала поезії Емілі Дікінсон.
Автор поетичних збірок «Хвалю ілюзію» (1972), «Землетрус» (1981), «Тихі розмови з вічністю» (1999); збірки оповідань «Самотнє місце під сонцем» (1991); книг «Євгенія Ярошинська: життя і творчість» (1976), «Ключі до царства» (2001); методичного посібника для бібліотек «Українська бібліотека в Америці» (1983), кількох бібліографічних праць. Вірші перекладалися англійською, польською, португальською, російською, французькою й іншими мовами.