Новини для українців всього свту

Sunday, Jun. 20, 2021

Концерти Ігоря Богдана відбулися у Львівській філармонії

Автор:

|

Жовтень 29, 2015

|

Рубрика:

Концерти Ігоря Богдана відбулися у Львівській філармонії

Ігор Богдан

Зала Львівської філармонії 24 жовтня ледь вмістила всіх охочих почути улюбленого співака. Шанувальники Ігоря Богдана прибули на концерт із усієї області — Дрогобича, Червонограда, Самбора, були навіть меломани зі сусідньої Волині. Квіти, обійми, фото з шанувальниками на згадку, автографи. І, звісно, пісні. Веселі та журливі, запальні та сумні, нові та давно люблені, які співала вся зала.
А ще були зустрічі з друзями, дарунки та нагороди. На побачення з близьким товаришем і колегою прийшли Остап Стахів, Зиновій Гучок, гурт «Львівські музики», «Галичани», були виступи молодих музикантів, котрих Ігор Богдан підтримує та наставляє на нелегку артистичну путь.
Сам співак назвав свій ювілейний концерт звітом перед прихильниками. «Це — звіт за всі прожиті роки. Моя подяка моїм шанувальникам, друзям-музикантам, моєму рідному Львову. Хочу довше побути на сцені, більше заспівати, бо не знаю, коли наступного разу буду в Україні. Тому хочу повністю віддатися людям через пісню. Хочу подякувати Всевишньому та людям, котрі мене підтримували десятки років. Хотів би віддячитися якраз цими концертами, заспівати для них, розділити з ними ситуацію, яку переживаємо всім українським світом», — сказав він перед концертом.
«Не сип, мила, скла», «Музика пливе», «Я п’ю вино», «Ой, полечко-поле» й інші пісні у виконанні п. Богдана люблять і знають уже кілька поколінь: підспівували однаково і бабусі, й батьки, й юні глядачі. А улюблену пісню «Блукаюча зоря» співак виконував двічі — зала просила ще, «на біс». Присвятою Україні звучала пісня на слова Олександра Олеся «Для всіх ти мертва», всім закоханим Ігор Богдан подарував прем’єру пісні на слова чудової львівської поетеси Мирослави Сидор «Лиш любов не проминає». «Пісню про рушник» артист присвятив усім матерям, а особливо трьом матерям: світлої пам’яті своїй, нашій Небесній Мамі, Котра тримає нас під своєю опікою і третій — Україні, яку співак залишив далекого 1992-го.
Ігор Богдан — уродженець Львівщини, котрий зараз мешкає у Калґарі (провінція Альберта), проте щонайменше раз на рік приїздить в Україну, де його чекають шанувальники та друзі. Колишній соліст ансамблю «Ватра» наголошує, що своєму успіху на сцені завдячує насамперед Ігорю Білозіру, керівнику «Ватри», котрий ще початку 1980-х рр. запросив молодого співака до колективу. «Тож і зала для ювілейного концерту була обрана не випадково, — розповідає гість, — тут, на сцені філармонії, відбулися мої перші виступи разом із «Ватрою».
Пісні Ігоря Білозіра «Не сип, мила, скла», «Рушимо», «Квіти у росі» й інші принесли Ігорю Богдану успіх. З кінця 1980-х співак переходить у гурт Олега Кульчицького. Популярність колективу принесли на той час заборонені стрілецькі пісні, колядки та народні твори. За совєцьких часів ці музиканти не побоялися репрезентувати публіці різдвяне дійство «Славімо Його» та програму з творів Шевченка.
1989 року гурт Олега Кульчицького запросили у польський Сопот на Міжнародний фестиваль українців усього світу. Там прозвучав Гімн України й інші заборонені на той час композиції. Оскільки таке «бунтарство» не могло залишитися не поміченим відповідними органами, тож музики концертували переважно лише у Львові та за кордоном, перед українською діаспорою. Виїзди з концертами в інші області України були для гурту заборонені.
1990-го Ігор Богдан організовує свій гурт «Галичани», в якому були зібрані найкращі музиканти Львова і не тільки. Наприклад, зі «Світязя» до колективу перейшов чудовий вокаліст і клавішник Михайло Мусієнко, були й інші відомі люди. З «Галичанами» Ігор поїхав на гастролі в Канаду. «Під час виступів часто сходжу до глядачів, співаю, дівчат запрошую до танцю. От якось я пригледів у залі гарну дівчину, потанцював із нею. Через день-два ми зустрілися на українській вечірці, — пригадує з усміхом п. Ігор. — Так я познайомився зі своєю дружиною».
У подружжя вже дорослі діти. Старша Роксолана, 20 років, спортсменка, займається бодібілдингом, вчиться в Маямі, бо в США цей вид спорту популярніший і перспективніший. Там дівчина займається спортом і паралельно вчиться на дизайнера. Син Марко, 18 років, вступив в Університет Альберти, вчиться на інженера нафтової промисловості. Наймолодша донька Вікторія, котрій 16 років, зараз навчається в 11-му класі. Вона — також спортсменка.
«Для нас із дружиною дуже важливо, щоб удома була маленька Україна, — каже артист. — Четверта хвиля еміґрації є значною, але діти цих українців через три-чотири роки життя в Канаді забувають мову і розмовляють виключно англійською. На еміґрації вони прагнуть стати канадійцями чи американцями, і в цьому — наша трагедія. Якщо взяти мою дружину, то серед її подруг у Калґарі залишилося, можливо, п’ятеро осіб, котрі зберегли українські традиції, і вони за допомогою нової еміґрації передають ці надбання своїм дітям. Я — член «Четвертої хвилі» в Канаді, президентом якої є Анна Кісіль, і ми зустрічаємося з Мирославою Роздольською, котра є головою організованої структури четвертої хвилі в Америці. Ми хочемо бути корисними своїй Батьківшині і заради цього об’єднуємося, гуртуємо наших співвітчизників, аби разом відчути себе силою, здатною підтримати українство у світі. «Четверта хвиля» влилася в такі організації, як Світовий конґрес українців, Український конґресовий комітет Америки, стає частиною діаспори, зміцнює її. Сильна діаспора дуже потрібна Україні».
Співак зізнається, що хоч і мешкає в Канаді уже понад 20 років, не припиняє співпрацю з музикантами з України, запрошує українських артистів на концерти Канадою, адже важливо, щоб українська музика лунала якомога частіше. Українські народні пісні презентує слухачам у власній обробці, а з нашими поетами спілкується через Інтернет. «Скажімо, чудові тексти Мирослави Сидор легко лягають на музику, тож чимало пісень зароджуються через наше спілкування в Мережі», — розповідає артист. Він зізнається, що бракує гарних мелодій, цікавих композиторів, адже кожен автор хоче, щоб його твори звучали якнайчастіше, а українські радіостанції, на жаль, надають перевагу іншій музиці.
Кожен день Ігоря Богдана починається з читання новин про Україну. Він тішиться, що Канада залишається надійним другом його Батьківщини. «Канада дуже багато робить для України. Складається враження, що Країна кленового листка сьогодні — найвірніший і найближчий друг Україні. Канадська влада, канадська діаспора, канадський народ і українська діаспора — всі підтримують Україну в її війні проти сусіди-аґресора. Новий прем’єр-міністр Трюдо перед виборами обіцяв, що для українців зробить безвізовий в’їзд до Канади. Це буде дуже прекрасно».
Ігор Богдан багато працює в підтримку воїнів антитерористичної операції. Батальйони «Золоті ворота» і «Львів» можуть оцінити його внесок у боротьбу нашого війська проти аґресора. Це — оптичні приціли, одяг, інші необхідні речі, навіть власний мінівен співака тепер слугує хлопцям на передовій.
У співака — чимало творчих задумів і планів: уже заплановані концерти містами Канади й Америки. Ігор Богдан хоче організувати спільний виступ із українським жіночим гуртом із Польщі «Під овлачком», ще мріє спробувати себе в режисурі, адже за фахом він — режисер-постановник, випускник Київського національного університету театру, кіно та телебачення імені І. Карпенка-Карого, відзначення 40-річчя професійної творчої діяльності. Проте найголовніша його мрія — мир і спокій в рідній Україні.

Оксана Нагірна

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply