Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 27, 2021

Гетьмани України на поштових марках

Автор:

|

Вересень 15, 2021

|

Рубрика:

Гетьмани України на поштових марках
Павло Полуботок

Уже 1995 року «Пошта України» почала серію марок із портретами гетьманів України. Цю мистецьку місію виконав художник Юрій Логвин (1939-2019) — не тільки художник-графік, а й письменник, автор 20 книжок, учень відомого мистця Василя Касіяна.
Петро Конашевич-Сагайдачний (1582-1622) — гетьман реєстрового козацтва, кошовий отаман Запорізької Січі, організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства.
Зиновій-Богдан Хмельницький (1595-1657) — провідник Національно-визвольних змагань 1648-1657 рр., творець Української козацької держави та її перший гетьман. Гетьманство Хмельницького зумовило перелом у суспільно-політичному житті Європи, на терені якої з’явилась, хоч і ненадовго, суверенна Україна з усіма атрибутами політичної та економічної влади, були визначені кордони Української держави у межах давніх українських земель.
Іван Мазепа (1639-1709) — гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній і всій Наддніпрянській Україні. Після обрання гетьманом намагався відновити авторитет гетьманства в Україні. Тривалий час формально підтримував Московське царство у Північній війні зі Шведською імперією, проте 1708-го став на бік шведів. Після поразки під Полтавою був вимушений переселитись до Молдовського князівства.
Дмитро «Байда» Вишневецький (?-1563) — староста канівський і черкаський, гетьман. Пішов у похід до Молдови з невеликими силами, його загін складався лише з 500 воїнів, козаків розгромили, частина їх потрапила у полон. Самого Вишневецького та двох його товаришів за наказом султана скинули на гак, а рядових козаків відправлено на галери.
Пилип Орлик (1672-1742) — генеральний писар, гетьман Війська Запорозького у вигнанні. Один із упорядників «Договорів і постанов» — конституційного акту, який іноді називають «першою в світі Конституцією».
Петро Дорошенко (1627-1698) — гетьман Війська Запорозького Правобережної України. Учасник Хмельниччини та московсько-української війни. Восени 1676 року 30-тисячна московська армія та полки Самойловича обложили Чигирин. Після кількагодинного запеклого бою, розуміючи всю безвихідь становища, Дорошенко переконав козаків припинити опір. Останні роки життя провів у с. Ярополче під Москвою.
Іван Виговський (1608-1664) — гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у Наддніпрянській Україні. На початку Хмельниччини брав участь у битві під Жовтими водами (1648) на боці польських військ. У ході битви потрапив до татарського полону, але його викупив гетьман Хмельницький. Після переходу на бік козаків-повстанців працював особистим писарем гетьмана, а 1650-го отримав посаду військового генерального писаря. Сформував і очолив козацький уряд при гетьмані. У квітні 1657 року став регентом при малолітньому Юрієві Хмельницького. 26 серпня того ж року був обраний новим гетьманом до часу повноліття Юрія, а 26 жовтня знову переобраний гетьманом на загальновійськовій раді в Корсуні. В умовах загрози війни з Московією 1658-го уклав Гадяцький договір із Річчю Посполитою, за яким козацька Україна перетворювалася на Велике князівство Руське — третю складову Речі Посполитої. Під час козацько-московської війни 1658-1659 рр. вщент розбив московитів у битві під Конотопом за допомогою кримського хана Мехмеда IV. У вересні 1659 року передав булаву Юрієві Хмельницькому, після чого виїхав до Речі Посполитої, вступив до Львівського братства. Був одним із таємних співорганізаторів антипольського повстання, що спалахнуло 1664-го на Правобережній Україні під проводом Дмитра Сулими. За що поляки стратили його біля с. Вільховець.
Павло Полуботок (1660-1724) — чернігівський полковник, наказний гетьман Війська Запорозького Лівобережної України. Під час Північної війни виступив на боці Петра I. Заарештований за прохання ліквідації Малоросійської колегії та відновлення козацьких прав і вольностей. Помер в казематах на території Петропавлівської фортеці.
Данило Апостол (1654-1734) — гетьман Війська Запорозького, голова Гетьманщини на Лівобережній Україні. Учасник азовсько-дніпровських походів 1695-1696 рр., організованих Московією до османських володінь у Північному Причорномор’ї. Брав участь у Північній війні 1700-1721 рр. проти Швеції. 28 жовтня 1708-го підтримав союз гетьмана Івана Мазепи з Карлом ХІІ проти Москви, але 21 листопада перейшов на бік царя Петра І. Зберіг за собою полковницький уряд і маєтності. 1723 року був серед підписантів Коломацьких чолобитних до Петра І з проханням ліквідації Малоросійської колегії та відновлення козацьких прав і вольностей. Через це 1724-го його заарештували за наказом царя й ув’язнили в Петропавлівській фортеці. Звільнений після смерті Петра І, але рік пробув під вартою в Санкт-Петербурзі. 1 жовтня 1727 року був обраний гетьманом на старшинській раді. Керував країною під наглядом російського резидента. Помер у Великих Сорочинцях.
Іван Самойлович (?-1690) — гетьман Війська Запорозького, політичний і військовий діяч. Намагався приєднати до козацьких територій Слобожанщину, але невдало. Закінчив своє життя у засланні внаслідок змови князя Василя Голіцина та частини старшини на чолі з Іваном Мазепою.
Юрій Хмельницький (1641-1685?) — гетьман Війська Запорозького. Другий син Богдана Хмельницького. Про долю Юрія Хмельницького писав Г. Кониський, що 1681 року його заслали в один із грецьких монастирів на острові в Егейському морі. За іншою версією Юрій Хмельницький знайшов останній притулок на острові Мальта в одному з тамтешніх монастирів, де й закінчилося його гетьманування.
Михайло Ханенко (1620-1680) — гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Правобережній Україні. 1674-го, коли війська гетьмана Івана Самойловича форсували Дніпро і більшість правобережних полків перейшли на бік лівобережного гетьмана, Ханенко склав булаву, за що був наділений маєтностями на Лівобережній Україні, оселився у Козельці на Чернігівщині.
Павло Тетеря (1620-1670) — гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави Правобережної України. Був у складі українського посольства в Москві у березні 1654 року для оформлення Переяславської угоди. Ставши гетьманом, проводив політику на відрив України від Московії.
Дем’ян Многогрішний (1621-1701) — третій глава Лівобережної Гетьманщини (1668-1672). Після примусової депортації до Московії — комендант фортець у Бурятії.
Іван Брюховецький (1623-1668) — гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній Україні (1663-1668). Жертва політичного убивства.
Кирило Розумовський (1728-1803) — гетьман всієї Малої Росії, обох боків Дніпра та Військ Запорозьких. Представник козацького роду Розумовських. Граф і генерал-фельдмаршал Російської імперії.
Іван Скоропадський (1646-1722) — гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави в Лівобережній Україні (1708-1722). Після переходу Мазепи на бік шведів був призначений головою Гетьманщини з волі московського царя Петра І. Безуспішно намагався протистояти московським планам ліквідації козацької автономії.
1998-го до 350-річчя початку національно-визвольної боротьби українського народу під проводом Богдана Хмельницького художники В. Козаченко, В. Таран, О. і С. Харуки створили аркуш зі шести марок, на яких зображені портрет гетьмана, козацька зброя й епізоди козацького бою. Ці ж мистці (без В. Козаченка) 2006-го стали авторами аркуша «Козацька Україна», на чотирьох марках якого зображені провідники козацтва Іван Богун, Іван Підкова, Іван Сірко та Іван Гонта.
Як повідомляв «Міст», з дна підняли унікальний лафет часів гетьмана Мазепи.

Лев Хмельковський

About Author

Meest-Online