Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 30, 2022

До 100-річчя співака Йосипа Гошуляка

Автор:

|

Жовтень 09, 2022

|

Рубрика:

До 100-річчя співака Йосипа Гошуляка
Йосип Гошуляк

Не буду переповідати біографію мистця та зупинюся на головних етапах його творчого шляху. Мета, яку я поставила перед собою, — окреслити місце маестро Гошуляка в українській культурі, оцінити внесок, який він зробив для української національної співочої традиції.
Почну зі загального спостереження. Працюючи над дослідженням української музичної культури ХХ ст., я зауважила цікаву рису чи властивість: коли насильницьки знищується, обрубується якась надзвичайно важлива, плодоносна гілка української культури, часто в іншому, зовсім неочікуваному, несподіваному місці з’являється явище, що перебирає на себе функції цієї знищеної гілки, продовжує підтримувати та розвивати перервані перед тим процеси. Вперше я зауважила цю властивість, вивчаючи динаміку взаємодії процесів музичного розвитку в радянській і галицькій, підпольській Україні 1920-1930-х рр. Коли небувалий музичний розквіт 1920-х в Українській радянській республіці був раптово обірваний нещадним сталінським терором, у 1930-х надзвичайно інтенсифікується музичне життя в Західній Україні: галицькі музиканти підхоплюють естафету розвою культури від своїх східних колег, що на той час вже були змушені замовкнути.
Подібне явище можемо спостерігати і щодо української музичної культури 1950-1980-х рр., і це вже безпосередньо стосується нашого ювіляра. Коли в Радянській Україні зусилля владних структур, керованих Москвою, були спрямовані на приниження української музики, на вилучення та викреслювання з національної спадщини цілих велетенських пластів української музичної традиції, і, таким чином, зведення її до статусу провінційної, другорядної, меншовартісної, тут, по інший бік Атлантики, на іншому континенті, з’являється та спалахує надзвичайно яскравий феномен Йосипа Гошуляка. Видатний співак із першорядним голосом, великий артист, великий музикант, він один, по добрій волі, поклав на себе місію пошуків, віднайдення, вивчення, високохудожнього виконання та доведення до найширшого слухацького загалу (і не тільки українського) найкращих перлин української вокальної скарбниці, що на той час були занедбані, забуті, заборонені на їхній Батьківщині.
Як вдалося цій людині, що фактично свідомо протиставила себе величезній відпрацьованій машині радянських владних структур, виконати з честю цю шляхетну і нелегку місію? На це склалося багато чинників.
Перше. Бог обдарував Йосипа Гошуляка справді могутнім, надзвичайної краси та сили голосом. Коли канадський критик Девід Робертсон почув Гошуляка наприкінці 1950-х, ще на зорі його співацької кар’єри, він назвав його другим Шаляпіним і зарахував до найкращих голосів тодішнього світу. Інші українські критики ставили його поряд із найвизначнішими українськими басами всіх часів Михайлом Донцем, Іваном Паторжинським і Борисом Гмирею.
Друге. Винятковий голос поєднувався з високою культурою співу та надзвичайною виконавською майстерністю. Йосип Гошуляк почав учитися вокалу ще в Німеччині одразу після війни, у відомого українського педагога та співака Дометія Йохи-Березинця. Потім продовжив студії в Амстердамі в Анни Ель-Тур, а завершив у Торонтській консерваторії у відомої співачки Джини Чіньї. Однак і по закінченню формальних студій він продовжував постійно працювати над удосконаленням майстерності. Надзвичайна працьовитість і вимогливість до себе вивела мистця на верхів’я майстерності найвищого класу, що він продемонстрував не лише в українському репертуарі, але й у виконанні шедеврів світової класики Бетговена, Доніцетті, улюбленого Верді, Пучіні, Бізе й інших.
Третє. Висока співацька культура поєдналася в особі п. Гошуляка з надзвичайно високою загальномузичною та мистецькою культурою і чудовим мистецьким смаком в оцінці музичного матеріалу та доборі репертуару. Саме художні критерії керували співаком у пошуку, вивченні, виконанні та запису таких видатних українських творів, як драматичні монологи Лисенка «Молітесь, братія, молітесь», «Понад полем іде», «Гетьмани, гетьмани», чудовий лірико-драматичний солоспів Людкевича «За бараком байрак», величні епічні картини «Ой поля ви, поля» та «Псалом Давида», унікального монологу-сцени Вериківського «Чернець», який поки що, наскільки мені відомо, має в особі п. Гошуляка свого єдиного виконавця. Ці й інші високохудожні твори в репертуарі цього співака і складають золотий запас української вокальної спадщини.
Всі вищезгадані риси поєдналися з величезною любов’ю маестро Гошуляка до України, до української музики та пісні, поезії, особливо до геніального поета України Шевченка. Йосип Гошуляк прожив в Україні, на дорогому його серцю мальовничому Поділлі, лише два перших два десятки літ. З того часу крізь усі роки життя на чужині проніс він невгасимий вогонь синівської любові до рідної землі. Саме ця віддана любов до України надала особливої цілеспрямованості всій довголітній, кипучій і багатогранній діяльності мистця. Особливе місце займає в репертуарі п. Гошуляка вокальна спадщина Миколи Лисенка, композитора, якого начебто офіційно визнавали та шанували в Радянській Україні, а насправді занедбували його творчість, та й, на жаль, продовжують занедбувати і сьогодні, вже в незалежній українській державі. Серед співаків, зокрема, встановилася думка, що Лисенко штучний, важкий, незручний для співу, невокальний, некантиленний. Варто лише послухати, як співає Лисенка маестро Гошуляк, як легко, природно та невимушено звучить він у таких шедеврах композитора, як «Мені однаково», «Косар», чи «Ой Дніпре, мій Дніпре», щоб побачити всю несправедливість, упередженість таких суджень.
Ще одна важлива річ, яку гостро усвідомлював маестро Гошуляк, — це недовговічність, минущість мистецтва співака-виконавця. Цю минущість, на жаль, розуміли далеко не всі видатні українські співаки. Так, маємо, наприклад, платівки з голосом Соломії Крушельницької, але не збереглося жодного запису її не менш видатного сучасника драматичного тенора Модеста Менцинського. На щастя, Йосип Гошуляк чудово усвідомлював важливість і необхідність увічнення свого виконавства. Тому, не шкодуючи часу, праці, непростих організаційних заходів і власних, інколи дуже значних, коштів, Йосип Гошуляк зробив у період свого творчого розквіту чимало записів на платівках, магнітних стрічках, разом із першокласним піаністом Лео Баркіним, акомпаніаторкою Тетяною Ткаченко, з Капелою бандуристів ім. Т. Шевченка, а також із високопрофесійним симфонічним оркестром під керівництвом дириґента Ернесто Барбіні. Успіху його платівок посприяла рідкісна «фоногенічність» співака: в записах голос звучить так само добре, як у живому виконанні.
Підсумовуючи мистецькі здобутки маестро Гошуляка, можемо з певністю ствердити: його творча доля таки вдалася. Йосип Гошуляк обрав собі нелегку дорогу українського співака-патріота, який своїм мистецтвом утверджував і примножував найкращі традиції національної музичної культури. Його ім’я, його творчі осягнення назавжди вписані в золоту книгу української музики. Помер Йосип Гошуляк 25 травня 2015 року і поховано на українському цвинтарі під Торонто.
(Стаття подається у скороченні)

Дагмара Турчин-Дувірак

Довідка
Йосип Гошуляк народився 7 жовтня 1922 року в селі Палашівка Чортківського району, що Тернопільщині, в багатодітній селянській родині. Після закінчення Чортківської гімназії навчався в Станиславівській духовній семінарії (тепер — Івано-Франківська), викладачі та семінаристи якої 1944-го подалися на Захід. Продовжив навчання в Німеччина та Нідерландах. Співав в українських хорах, зокрема, був солістом семінарійного хору М. Антоновича. У повоєнній Німеччині та Нідерландах завдяки відомим співакам-педагогам оволодівав технікою вокалу, продовжив у Канаді, куди еміґрував 1950 року. Священником не став: перемогла любов до музики. Як оперний співак дебютував 1957-го на сцені Канадської оперної компанії, де упродовж багатьох років був солістом, а також у канадській радіопрограмі «Пісні мого народу», телепередачі «Рапсодія», Капелі бандуристів ім. Т. Шевченка. Крім того, репрезентував українську музичну класику на англомовних радіоканалах Канади, виступав на діаспорних культурних заходах, влаштовував самостійні концерти. 1980 року здійснив низку концертів у Радянській Україні. Записав музичні альбоми: «Українська класика І. Тебе я в пісні бачу, рідний краю», «Басові арії та монологи», «Тарас Шевченко — український бард. Українська класика ІІ», здійснив перезаписи музичних альбомів, зокрема, «У поклоні Кобзареві», до 200-річчя Т. Шевченка. Збагатив українську епістолярну літературу книгами «Свого не цурайтесь», «Орав свій переліг. Йосип Гошуляк: від маминої пісні до вершин вокалістики», «Свою Україну любіть», а також збірником «Пісні, дума та романси з репертуару Йосипа Гошуляка» та фотоальбомом «Миті життя».
Як повідомляв «Міст», презентували нову книгу про Йосипа Гошуляка.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply