Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, May. 23, 2019

Замок Монтесуми

Автор:

|

Квітень 24, 2014

|

Рубрика:

Замок Монтесуми

Замок Монтесуми

Так, у штаті Аризона було колись знайдено споруди, які більше є скельними житлами, аніж будинками в прямому значенні цього слова. Ця стародавня пам’ятка носить сьогодні назву «Замок Монтесуми», хоча насправді це — не замок, і до легендарного Монтесуми не має жодного стосунку. Та хоч ця назва й була помилковою, сьогодні воно вже стала частиною цієї місцевості й змінювати її вже не будуть.

До чого тут вождь ацтеків?
Судячи з назви цієї пам’ятки індіанської архітектури, це мало би бути щось величне, схоже на храми й піраміди в Чичен-Іці, розташованій у сусідній Мексиці. Однак усе не так: до того, що тут розташоване, визначення «замок» можна застосовувати тільки в лапках.
Отже, Національний монумент «Замок Монтесуми» — історичний пам’ятник у самому центрі штату Арізона, у долині річки Верде. Він займає площу близько 6,70 кв. км. Загалом, ця місцевість рясніє пам’ятками, багато з яких пов’язано з ім’ям знаменитого вождя ацтеків. Але як він міг опинитися в Арізоні?
Як виявилося, ім’я Монтесуми лише побічно пов’язане з цими місцями. Перші європейські поселенці, чи то начитавшись пригодницьких романів, чи то просто не особливо замислюючись, щедро роздавали побаченим індіанським красотам гучні імена. Звичайно ж, ні сам імператор ацтеків, чиє ім’я перекладається, як “той, хто є владикою гнівним”, ні його воїни ніколи не бували в цих землях. І взагалі, до того часу, коли імператор Монтесума зустрічав іспанських конкістадорів Кортеса, більшість артефактів Аризони вже кілька століть була занедбаною, а народ, що побудував їх, — зник.

Культура сінаква
Понад тисячу років тому родюча долина річки Верде належала племенам, які тепер прийнято називати південною культурою сінаква. Іспанські конкістадори назвали племена, що мешкали в цих посушливих місцях, «сінаква», тобто «безводні», використавши власні слова sin, що означає «без», і agua, що значить «вода». Безкраї поля кукурудзи обробляв народ чисельністю близько шести тисяч осіб. Вони ж будували невеликі села й кам’яні споруди, що дійшли до наших днів. Ось такі споруди й були виявлені європейськими американцями аж наприкінці 1860-х років, тоді їх і назвали Замком Монтесуми, хоча вони більше нагадують житловий комплекс сучасної епохи.
Відшукавши де-небудь в прямовисній скельній стіні западину достатніх розмірів, причому бажано подалі й від поверхні землі, і від вершини скелі, сінаква починали її облаштовувати й обживати. По краю такий напівпечери зводилася стіна. У підсумку виходило щось схоже на ластівчине гніздо, приліплене у важкодоступному центрі гірського обриву. Щоправда, це «гніздо» мало розміри п’ятиповерхового будинку, стіни якого складені з каменів, скріплених вапняним розчином. Будинок складався з двадцяти невеликих кімнат, у яких могло вгніздитися до півсотні мешканців.
Десь у другій половині ХХІ ст. через виверження поблизького вулкану сінаква були змушені покинути свої житла й прийти до річки Верде. Вони змогли вижити під час цього випробування, оселившись на довколишніх пагорбах і застосовуючи свої сільськогосподарські навички. Вважається, що попіл від виверження суттєво підвищив родючість долини. Тут сінаква залишалися приблизно до 1425 року.
Не відомо, що ж саме сталося із цим народом опісля. Проте, багато хто з науковців вважає, що вони пішли із цієї території через сутички з новоприбулими племенами й посуху. Інші ж стверджують, що сінаква були поглинені іншими племенами, де їх національність, мову й культуру було втрачено.

“Довгі високі стіни”
Сінаква зоставили по собі чимало таких «замків», та, на жаль, тільки один із них зберігся майже непорушеним, тоді як інші були зруйновані часом. Ця будівля з високими стінами, що майже злилися з природними скельними схилами, є багаторівневим комплексом житлових приміщень (усього близько 20 кімнат), потрапити до яких можна лише приставними сходами. У перекладі з мови сучасних індіанців племені гопі назва замку так звучить як “місце, де сходи ведуть угору”. Інше плем’я – явапаї — нарекло цю споруду “будинком захисників”, а індіанці вупаткі просто знають її як “довгі високі стіни”. У цьому житловому комплексі могло розміститися близько п’ятдесяти мешканців.
Саму споруду й прилеглу до неї місцевість в грудні 1906 року було оголошено національним пам’ятником, а відвідування цього об’єкта туристами було дозволене тільки 1950-го. Тоді будь-хто охочий міг залізти всередину цієї древньої споруди, зведеної із цегли-сирця. Нині це суворо заборонено. Неподалік можна побачити руїни іншої будівлі, яка свого часу була майже вдвічі більшою за «Замок Монтесуми».
Тепер тут організовано пізнавальний трейл, під час якого можна помилуватися на сам замок із боку, побродити в руїнах безіменного другого замку, подивитися історичний фільм або просто посидіти на лавках і помилуватися мальовничим краєвидом річки Верде. За порядком тут стежить кілька рейнджерів.

Світова спадщина
Так чи інакше, а оселі, які були зроблені прямо в скелях ще індіанцями Сінагуа в давні часи до відкриття Америки європейцями, є вельми цікавим видовищем. Ця споруда належить до пам’ятників історії, а недалеко від неї є й музей Сінаква, де можна побачити інструменти, за допомогою яких і будувалися подібні будинки. Звичайно, унаслідок занедбаності цих місць, а також руйнування та розграбування в замку мало залишилося з тих стародавніх речей і артефактів, котрі могли би більше нам розповісти про життя місцевих індіанців тих часів. Але навіть просто побачити приміщення, вирубані прямо в скелі й придатні для життя чималої кількості людей, і уявити, що це все зробили ще в далекі часи, коли не було нормальних знарядь праці, цивілізації, техніки тощо – це вже багато!
Ці місця відвідують туристи з усього світу, тому що вони – унікальні, і весь замок разом із довколишньою природою віднесено до світової спадщини і вважаються національним пам’ятником . Побачити таке диво бажають не тільки американці, але й європейці. І це не дивно ! Адже нас завжди приваблює те, що ми не можемо пояснити та зрозуміти. І коли ми бачимо величезні споруди, які були створені за багато століть до нас, це не може не привернути уваги. Звичайно, ви можете подивитися на цей замок по відео або на картинках в Інтернеті, але набагато більше вражень і емоцій можна отримати, відправившись сюди і побачивши це все на власні очі, доторкнувшись до цих скель руками.

На додачу — криниця
Кілометрів за двадцять від замку є інша пам’ятка — криниця Монтесуми, напрочуд гарне й таємниче місце! Це — природне утворення у вигляді великої кам’яної скелі округлої форми з внутрішнім кратером, де розташована водойма, що ніколи не пересихає, позаяк постійно підживлюється двома потужними підземними джерелами. Її глибина – більш ніж 27 м. Температура води в цьому гігантській крииниці завжди постійна — 23 градуси за Цельсієм, а надлишки води виводяться природним 46-метровим тунелем у товщу скелі.
Близько тисячі років тому у цій місцині з’явилися перші індіанські будови в традиційному стилі. Про те, із якою метою їх тут будували, не відомо, оскільки місцева вода не придатна для пиття через високу концентрацію діоксиду вуглецю. Із тієї ж причини в цьому природному водоймищі склалася унікальна екосистема: тут немає риби, жаб і комах. Замість них у криниці Монтесуми живуть тисячі мініатюрних креветок, крихітних равликів, водяних скорпіонів і унікальних водоростей. Єдиним хижаком у озері є п’явки, що розплодилися в неймовірній кількості.
В індіанців племені апачів існує давній переказ про те, що всі, хто пірнав на дно озера, потрапляли в підземне царство, звідки не було виходу назад. Дивно, що коли вчені вирішили дослідити джерела, що живлять це озеро, уся апаратура, занурена в них, немов підтверджуючи індіанську легенду, безслідно зникла. Інші індіанські племена, які теж шанують це місце як святиню, дали їй звучні імена — “Джерело Сонця”, “Зламана вода” або “Втоплене джерело”.
Туристи, які тут побували, кажуть, що криниця Монтесуми дійсно має дивовижну ауру: щось незвичайне відчувається в його зелених берегах, щось, що одночасно вабить і лякає. І запевняють, що ця водойма є найбільш дивним і містичним місцем з усіх, що їм довелося побачити на Дикому Заході.

Олексій Гай

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...