Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 18, 2017

Зачарована Долина Десяти Тисяч Димів

Автор:

|

Травень 07, 2015

|

Рубрика:

Зачарована Долина Десяти Тисяч Димів

Долина Десяти Тисяч Димів

Перенесімося подумки в часі на сотню років назад в затоку Аляска, на острів Кадьяк. І побачимо дощ із попелу, який йшов там 25 годин поспіль, залишивши після себе ще три дні кромішньої темряви. Коли світло все ж пробилося крізь неї, виявилося, що замість зелених лук на землі залишився лише шар попелу. Свою назву долина отримала саме завдяки цьому пекельному видовищу.

Найстрашніше в історії виверження
У затоці Аляска, відділений від однойменного півострова широкою протокою Шеліхова, лежить великий лісистий і гористий острів Кадьяк. У північній його частині розташувався єдиний на острові населений пункт — селище Кадьяк. Століття тому його жителі — білі американці і ескімоси — займалися полюванням на тюленів і морських видр, ловили неводами лосося і продавали шкури, рибу та ікру торговцям, що зрідка припливали сюди на пароплавах зі Сполучених Штатів.
6 червня 1912, коли рибалки і звіробої, як зазвичай у цю пору року, поглядали на море, чекаючи на перше в сезоні судно, вони несподівано помітили на північному заході величезну чорну хмару й почули гучний гуркіт грому. Невдовзі хмара закрила небо над островом, замиготіли блискавки, але з неба замість дощу… посипався попіл!
Цей дощ падав над островом упродовж 25 годин. Темрява огорнула Кадьяк, і цілих три доби тут було темно, як уночі. Блискавка влучила в антену радіостанції, і острівне селище позбулося зв’язку з материком. Ніхто не розумів, що відбувається. Лише на четвертий день сонце насилу пробилося крізь хмари і блідий світанок осяяв околиці. Але впізнати їх було неможливо: зникли луки, що зеленіли на узбережжі, одноманітне сіре покривало розстилалося по всьому острову.

Ковдра з попелу
Шар попелу на острові сягав півметра завтовшки. Пізніше з’ясувалося, що за 150 км від Кадьяка, на півострові Аляска, відбулося грандіозне вибухове виверження вулкану Катмай. Про його силу доводилося судити з непрямих даних, так як індіанці, що перебували поблизу Катмаю, при перших ознаках пробудження вогнедишної гори поспіхом кинулися навтьоки, а постійних поселень в районі вулкана не існувало в радіусі кількох сотень кілометрів.
Однак те, що стовп попелу здійнявся на 20 км, а звук вибуху було чути за 1,2 тис. км, у столиці Аляски, місті Дкуно, свідчило про гігантські масштаби природної катастрофи. Коливання ґрунту при вибухах (а за першим слідувало ще два, майже таких же сильних) відчувалися за 200 км від Катмаю.
Попіл вкрив не тільки Кадьяк, але випав навіть у місті Ванкувері, майже за дві тисячі кілометрів від місця виверження. У радіусі чотирьох кілометрах від вулкана його шар сягав 20 м, а на берегах протоки Шеліхова — 3 м.

Холодне літо і криваві світанки
Ще цілий рік потому дрібні часточки попелу літали в атмосфері. Літо на всій планеті видалося значно більш холодним, ніж зазвичай, через те що серпанок із попелу затримував майже чверть сонячних променів, що падали на Землю. Крім того, повсюди 1912 року спостерігалися на диво красиві червоні світанки.
Минуло чотири роки, перш ніж на Аляску зуміла дістатися перша наукова експедиція. Троє американських учених на чолі зі знаменитим вулканологом Гріггсом піднялося на кам’янистий тайговий перевал Аляскинського хребта, і з його двокілометрової висоти вони побачили широку пласку долину, що тяглася на північ і по всій довжині якої з ревінням вибивалися з-під землі білі фонтани диму.
Гріггс назвав цю незвичайну місцевість Долиною Десяти Тисяч Димів. На старій мапі, створеній за півстоліття до того, на цьому місці була вказана лісиста вузька і глибока долина річки Укак. По ній проходила стежка, значить, тут бували люди, але ніхто не помічав у цій місцевості ніяких газових струменів. Тепер же на місці долини лежала гладка мертва рівнина завдовжки двадцять і завширшки 5 кім, усіяна безліччю білих фонтанів.

Замість гори — вирва
При найближчому розгляді виявилось, що це — не дим, а пара, але ця обставина не давала відповіді на загадку. Що відбулося в долині? Як виникло десять тисяч “димів”? Розгадку слід було шукати біля вулкана, і Гріггс попрямував до Катмаю.
Але що це?! Замість високої гостроверхої вершини заввишки майже два з половиною кілометри перед ним лежав усічений, немов обрубаний, широкий конус. Піднявшись на його гребінь, вчені побачили під ногами величезну еліптичну западину-кальдеру окружністю 12 км. Її стрімкі стіни спускалися далеко вниз, де на глибині 900 м розлилося глибоке озеро діаметром півтора кілометра. Вода в ньому була каламутно-білого кольору із зеленавим відтінком, а посередині розташовувався невеликий острівець у формі півмісяця.
Подальше вивчення вулкана показало, що його виверження 1912 року було найсильнішим в історії людства. (Лише вибух вулкана Санторін в Егейському морі в XV ст. до н.е. був, можливо, ще більш потужним. Але це припущення — з царини гіпотез, оскільки документальних свідчень тієї далекої катастрофи не збереглося, і наука змушена судити про неї лише за непрямими даними).
Вулканічним вибухом було піднято в повітря, перетворено на попіл і розвіяно в атмосфері 30 млрд т гірських порід! Масштаби виверження можна спробувати уявити собі, подумки перенісши вулкан Катмай, наприклад, на майдан Незалежності в Києві. Тоді вся територія столиці до самої Великої  кільцевої дороги була б похована під багатометровою товщею попелу. Звук вибуху був би чутний в Криму, на російському Уралі і в Архангельську, а найтонший вулканічний пил долетів би до Ірану, Англії й Італії.

«Броня» з піску
Але сила виверження не пояснює появи загадкової долини. Вона розташовувалася збоку від Катмаю, і походження численних струменів пари здавалося незбагненним. Лише подальші експедиції Гріггса в цей вулканічний район допомогли розкрити таємницю Долини Десяти Тисяч Димів. Виявилося, що незадовго до вибуху з бічного кратера Катмаю, а може, із тріщин на його схилах, почалося виверження, але не лави, а дрібного вулканічного піску.
Хмара розпечених піщинок, кожна з яких була оповита гарячим стисненим газом, поводилася, як рідина, і повільно стікала схилом вулкана в долину. По краях майбутньої Долини Тисячі Димов шар піску сягав 30 м, а всередині перевищував 200 м. Дерева на схилах були повалені й обвуглені пекучою піщаною рікою. Коли потік вулканічного пилу зупинився і гази випарувалися, гарячі піщинки сплавилися між собою, утворивши тверду кам’яну броню з вулканічного туфу. Але місцями в ньому утворилися тріщини, і води річки Укак і численних джерел на її берегах, що випаровувалися під гарячою «бронею», виривалися нагору у вигляді білих струменів пари – фумарол.
Чотири роки поспіль Гріггс і його колеги вивчали дивовижну долину. Працювати їм доводилося в нелегких умовах. Ось що пише про це сам вулканолог: “Уночі важко було спати в наметі: земля була гарячою, як грубка. Поки один бік пропікався, інший холонув від холодного вітру, що віяв із сусідніх льодовиків. Люди змушені були щохвилини перевертатися. Зате надзвичайно зручно було готувати їжу. Не треба було думати про вогнище, поблизу були завжди гарячі печі… Сковорідку настромляли на довгу жердину і всовували в струмінь пари, причому жердину не тільки не треба було підтримувати, але, навпаки, доводилося притискувати донизу, і все-таки сковорода висіла в повітрі — таким сильним був тиск абсолютно прозорої і невидимої перегрітої пари. Цією парою можна було запалити палицю. Воронки багатьох фумарол були прикрашені красивими яскравими візерунками з відклалися на них червоних, зелених, фіолетових солей і окислів металів”.

Більше немає жодного серпанку!
На жаль, минулі десятиліття наклали відбиток на вигляд унікальної долини. З роками покрив туфів став поступово остигати, і вже експедиція французького вулканолога Тазієва, яка побувала в Долині Десяти Тисяч Димів через півстоліття, виявила в ній лише п’ять тисяч фонтанів пари, та й у тих висота і температура струменів стали значно меншими.
Не мине й сорока років, із сумом констатував маститий вулканолог, як нижні шари туфів охолонуть остаточно, і тоді цей чудовий пам’ятник природи втратить свою найефектнішу прикрасу. Зараз Інтернет дає нам змогу переноситися через океани й континенти, не встаючи з-за столу. Й автор скористався із цієї можливості, бажаючи дізнатися, в якому стані перебуває долина в наші дні, і в душі сподіваючись, що сумний прогноз французького вченого не виправдається.
На жаль, Тазієв цілковито мав рацію. У Долині Десяти Тисяч Димів більше немає жодного серпанку! Але, незважаючи на це, вулканічні дивовижі Аляски не стали для мандрівників менш привабливими. І сотні туристів щороку припливають і прилітають у найпівнічніший штат США, щоби побачити фантастичну долину, немов перенесену до нас з іншої планети, і гігантський кратер на горі Катмай — усе, що залишилося від колись грізного вулкану після найстрашнішого в історії виверження.

Олексій Гай

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...