Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, May. 21, 2018

Війна до останнього українця?

Автор:

|

Вересень 03, 2015

|

Рубрика:

Війна до останнього українця?
Барак Обама

Барак Обама

Від самого початку української кризи і війни на Донбасі країни Заходу висловлюють стурбованість через ситуацію, що склалась, і на словах підтримують Україну. Однак реальну допомогу, яку надає Захід Києву, не можна порівняти з обіцянками й емоційними заявами. Союзники так і не надали Україні летальної зброї, при цьому не втомлюються наголошувати на необхідності стримування аґресії. Пол Сондерс, виконавчий директор вашинґтонського експертного Центру національних інтересів, відзначає у виданні The National Interest слабкі сторони та програшні моменти такої політики.
Мабуть, найвразливіша риса української кризи — одностайність західних лідерів, політиків і дослідників, із якою вони кажуть «Путіна треба зупинити», проте чекають, що цю роботу за них зробить хтось інший. Нові, прифронтові держави НАТО в Центральній Європі дуже хочуть, щоб США озброїли Україну, але самі в цю справу втягуватися не бажають і не хочуть збільшувати свої бюджети для того, щоб вони не відповідали тій загрозі, яку пророкують ці країни.
Західноєвропейські держави хочуть, щоб Сполучені Штати взяли на себе ініціативу та керівництво, проте самі не бажають слідом за Вашинґтоном влазити в щось дороге, і Європейський Союз (ЄС) зараз надає Україні менше 1 % від того обсягу допомоги, яку від нього одержує Греція.
Заради справедливості треба сказати, що економіка України — більша, ніж грецька, і вона не є членом ЄС. Однак населення цієї країни в чотири рази перевищує грецьке, і багато європейських чиновників переконані, що майбутнє України має доленосне значення для Європи.
Чимало американських політичних лідерів, зокрема високопоставлені чиновники з Адміністрації президента Обами, готові озброїти Україну. Але мало хто з них (якщо такі взагалі є) бажає послати в бій американських солдатів. Іншими словами, вони готові воювати з Путіним — до останнього українця.
Або до останнього долара, який Конґрес виділить на ці цілі. А цей ліміт вони можуть побачити досить скоро, позаяк нещодавно була висунена законодавча ініціатива про те, що зі загальної суми військової допомоги на 300 млн USD близько 60 млн USD має бути витрачено на наступальне озброєння.
Чи вважають «яструби» й їхні європейські однодумці, що такої мізерної суми, як 60 млн USD, виділення якої вони домагаються, буде достатньо для досягнення поставленої мети? Приблизно стільки ж у бюджеті на 2016 рік передбачено виділити бібліотекам Вашинґтона.
На тлі тих сотень мільярдів доларів, що були витрачені на боротьбу проти недержавних сил в Іраку й Афганістані (а військовий потенціал цих сил багаторазово поступається російській армії), американська й європейська допомога Україні — це або фіговий листок, або дуже маленький аванс.
У першому випадку, якщо Америка як нація не готова витратити більше 60 млн USD на захист України, американцям краще відразу зізнатись, що більше допомоги не буде. Така політика байдужості, що уникає конфронтації з Москвою, дасть результат набагато гірший, ніж урегулювання. За таких обставин краще отримати максимум переваг перемовним шляхом, ніж підставляти себе і НАТО, створюючи умови для гучної поразки.
Відповідно, якщо прихильники такого курсу вважають поставки стрілецької зброї лише першим кроком у набагато більшій програмі, вони мають чесно розповісти американському народу про свої цілі, а також про передбачувані витрати та вигоди.
Якщо Сполучені Штати мають намір перетворити конфронтацію з Росією на провідний принцип своєї зовнішньої політики, для цього будуть потрібні рішучість і цілеспрямованість загальнонаціонального масштабу, що неможливо без широкої громадської підтримки (а в Європі така суспільна підтримка — практично відсутня).
Якщо прихильники такого підходу вважають, що ядерна наддержава, не зважаючи на свої слабкості та недоліки, вже прийняла аналогічне рішення на рівні держави проводити курс на конфронтацію з США, як стверджують багато з них, то важко зрозуміти, чому вони цього ще не зробили. Якщо Москва справді прийняла таке рішення, що дуже малоймовірно, що це буде набагато менша загроза, ніж Іран чи «Ісламська держава».
Якщо Сполучені Штати не готові взяти на себе зобов’язання щодо захисту України, щоб забезпечити її успіх, то як можна підбурювати українців до війни, в якій вони будуть масово гинути, воюючи з набагато сильнішим сусідою і кінця якій не видно?
Дозволяючи уряду в Києві й українцям, котрі відчайдушно опираються Москві, думати, що за їхньою спиною стоїть Америка, хоча це зовсім не так, а також прикидаючись перед самими собою, що ми з Україною стоїмо пліч-о-пліч, американські керівники здійснюють дії, рівноцінні підбурюванням до повстання в Угорщині 1956-шл, а також підштовхуванню шиїтів до повстання проти Саддама Гусейна в 1991-1992 рр.
Слід нагадати про те, які згубні наслідки побачили перед собою ці хоробрі люди, довірившись Штатам. Якщо ми говоримо про моральний борг допомагати Україні, але при цьому не даємо відповіді на складні питання морального змісту щодо наслідків, це означає, що ми влаштовуємо «театралізоване беззмістовне повчання», як сказав колись Джордж Кеннан.
Бути чесними зі самими собою, з союзниками і з українцями не означає, що американці поступаються Росії чи здаються. Навпаки, це — перший крок у формуванні політики, яка може забезпечити захист національних інтересів США та зміцнити європейську безпеку. Безрозсудна риторика та безрозсудні дії (що ще гірше) не підуть на користь нікому, крім прокремлівських «яструбів», які шукають привід і виправдання для ескалації бойових дій. А вони є просто способом відвернути увагу людей від наших власних упущень і провалів.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...