Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Nov. 19, 2017

Таємничий Кораловий замок

Автор:

|

Лютий 12, 2015

|

Рубрика:

Таємничий Кораловий замок
І все ж науковці не розуміють, як одна людина могла упоратися з такими брилами

І все ж науковці не розуміють, як одна людина могла упоратися з такими брилами

Ця споруда, розташована поблизу міста Гомстеда в штаті Флорида, приваблює тисячі туристів. Замок, складений з брил вагою до 20 т, збудував один чоловік, працюючи ночами. Існують легенди, що він відкрив таємниці гравітації: хтось начебто підглянув у прилад нічного бачення, як велетенські камені «літають самі» і лягають на заздалегідь приготовані місця.

Через нещасливе кохання
Замок збудував латиський еміґрант Едвард Лідскалнін (1887-1951). Він не був заможний і довчився в школі лише до четвертого класу, потім навчався каменерізній справі.
Він прибув до США через нещасливе кохання: наречена розірвала заручини за день до весілля через те, що наречений “надто бідний”. Спершу Лідскалнін облаштувався в Лондоні, рік потому перебрався в канадський Галіфакс, а з 1912-го жив у США, працюючи в таборах зі заготівлі деревини. Лідскалнін мав слабке здоров’я, а захворівши на туберкульоз, переїхав до Флориди. Під час своїх поневірянь світом він захопився вивченням наук, астрономією й історією Стародавнього Єгипту.
Решту життя він присвятив спорудженню замку на честь свого кохання. Едвард зазвичай говорив про дівчину алегорично: “мила 16-літка” (sweet sixteen). Ці слова були увічнені в однойменній пісні Billy Idol, записаній у Кораловому замку.
За повідомленням преси, він кілька разів запрошував її в замок, але вона завжди відповідала йому відмовою. Не приїхала навіть у 80-річному віці (через багато років після смерті Еда), коли американські журналісти розшукали її й запропонували все ж відвідати споруду. І досі на території замку висаджують червоні троянди, нібито улюблені квіти тієї нареченої.

Будівництво під грифом «таємно»
Лідскалнін почав будівництво замку 1920 року, після купівлі за 12 USD невеликої (4 акри) ділянки землі в містечку Флорида-Сіті з населенням 8 тис. осіб. Сам Едвард називав своє творіння — «Кам’яними воротами», а назву «Кораловий замок» споруді пізніше дадуть сусіди й туристи. Будівництво велося в найсуворішій таємниці.
Щоб уникнути цікавих поглядів, Едвард працював сам і тільки по заході сонця. Досі не відомо, як він самотужки доставляв з узбережжя Мексиканської затоки вапнякові брили вагою кілька десятків тонн, обробляв їх і викладав одну на одну.
1936 року Лідскалнін дізнався, що на сусідній ділянці планують звести багатоповерхівку. У зв’язку із цим Едвард вирішує перевезти замок в інше місце. Він купує нову ділянку за 16 км на північ від Флорида-сіті в місті Гомстеді, наймає вантажівку, за допомогою якої переправляє туди своє творіння. Причому завантажує і розвантажує автомобіль знову сам, без свідків.
На перевезення всіх споруд і зведення їх на новому місці Лідскалніну знадобилося три роки. У Гомстеді Едвард продовжив роботу з будівництва замку аж до своєї смерті 1951 року.

Національна історична пам’ятка
Після смерті Лідскалнін замок став власністю його найближчого живого родича в Америці – племінника з Мічигану на ім’я Гаррі. 1953 року той продав ділянку ювелірові Джуліусу Левіну, а він, своєю чергою, – компанії Coral Castle Inc. за 175 тис. USD доларів (1981). Саме ця компанія володіє сьогодні замком, перетворивши його на музей і туристичну визначну пам’ятку Флориди. 1984 року рішенням американського уряду Кораловий замок було внесено до Національного реєстру історичних пам’яток країни. Щороку його відвідує близько 100 тисяч туристів.
Хоча замок і називають «кораловим», насправді він зроблений з ооліту, або оолітового вапняку. Ооліт – мінеральне утворення з карбонату кальцію, оксидів заліза та марганцю й інших елементів; може містити в собі локалізовану концентрацію копалин черепашок і коралів. Цей матеріал часто зустрічається по всій південно-східній Флориді (до слова, ці камені мають дуже гостру поверхню й ріжуть руки, як ніж).
У комплекс замку входить велика кількість будівель і споруд. Головна домінанта – двоповерхова квадратна башта вагою 243 т. Перший її поверх Едвард використовував під майстерні, другий – під житлові приміщення. Поруч із вежею збудовано павільйон із ванною та криницею.

Загадка воріт
Територію замку прикрашають різноманітні кам’яні скульптури, зокрема кам’яна мапа Флориди, планети Марс і Сатурн (вагою по 18 т), 23-тонний Місяць, сонячний годинник, за яким можна визначити час з точністю до хвилини, величезний стіл у вигляді серця, крісла-гойдалки, фонтан і багато іншого.
Найвищою спорудою Коралового замку є 12-метровий обеліск, що важить 28,5 т. На обеліску Едвард вирізав кілька дат: рік свого народження, а також роки початку будівництва і переїзду замку. Найважчий моноліт (понад 30 т), слугує одним з блоків північної стіни. Близько 30 т важить і так званий телескоп, труба якого досягає висоту 7 м і спрямована на Полярну зірку. Загальна вага всіх споруд — 1 100 т.
До замку ведуть єдині ворота. Їхня стулка завширшки 2 м, заввишки 2,3 м, завтовшки 0,5 м і вагою 9 т є настільки збалансованою, що її може відкрити й маленька дитина. Воротам і їхньому механізмові було присвячено чимало телепрограм і газетних публікацій. Інженери намагалися зрозуміти, як Лідскалнін зміг знайти ідеальний центр ваги, що дозволяє відчиняти ворота з мінімальним зусиллям.
1986 року ворота перестали відчинятися. Знадобилося шість чоловіків і 50-тонний підйомний кран для їх демонтажу. Під воротами був вал і підшипник від вантажівки. Як виявилося, Лідскалнін без використання електричних інструментів просвердлив у товщі вапняку ідеально круглий отвір. За десятинки років обертання воріт підшипник заіржавів, це і стало причиною їх поломки. Після заміни підшипника і вала, ворота поставили на місце.

Версії
Унікальність споруди, таємничість при її будівництві й те, що величезний замок збудувала всього одна людина зростом 152 см і вагою 45 кг, породило величезну кількість теорій і версій щодо технологій, які застосовував Едвард Лідскалнін. За однією з версій, Едвард пробивав у вапнякових плитах отвори, у які потім вставляв старі автомобільні амортизатори, розігріті до високої температури. Потім нібито він лив на них холодну воду й амортизатори розколювали камінь. За іншою версією, Лідскалнін використовував електромагнітний резонанс. На користь цієї версії нібито свідчить виявлений на території замку дивний прилад. Є припущення, що за допомогою нього Едвард створював електромагнітне поле, зменшуючи масу величезних каменів майже до нуля.
Ще одну версію, «що пояснює» таємницю споруди, висловив Рей Стонер у своїй книзі «Загадка Коралового замку». Він вважає, що латиський архітектор знав секрет управління антигравітацією. За його теорією, наша планета покрита енергетичною сіткою, а в місцях перетину її «силових ліній» виникає концентрація енергії, що дає змогу запросто переміщати навіть дуже важкі предмети. На думку Стонера, саме в Південній Флориді, там, де Ед побудував свій замок, і міститься потужний діамагнетичний полюс, завдяки якому Лідскалніну вдалося подолати сили гравітації, створивши левітаційний ефект.
Також існують версії, згідно з якими, Едвард використовував окультні здатності керувати силами природи, торсійні поля, звукові хвилі, а сам замок спорудив на місці посадки НЛО.

Просте пояснення
Сам же Лідскалнін так і не розкрив своєї таємниці, а на всі розпитування відповідав лаконічно, та водночас цілком виразно: «Я відкрив секрет будівничих пірамід!» Лише один раз до цієї фрази він додав: «Я дізнався, як єгиптяни і стародавні будівельники в Перу, Юкатані й Азії за допомогою примітивних інструментів піднімали та встановлювали багатотонні кам’яні блоки!»
За час свого життя він видав п’ять брошур, у т. ч. «Життя мінералів, рослин і тварин», «Магнітний потік» і «Магнітна основа». Ці роботи уважно вивчають дослідники, сподіваючись, що ексцентричний архітектор міг залишити в них натяки на розкриття своїх секретів.
Наприклад, в роботі «Магнітний потік» він написав: «Магніт — це субстанція, яка постійно циркулює в металах. Але й кожна частка в цій субстанції сама є крихітним магнітом. Вони настільки малі, що для них не існує перешкод. Пройти через метал їм навіть легше, ніж через повітря. Магніти знаходяться в постійному русі. Якщо цей рух направити в потрібне русло, можна отримати джерело величезної енергії».
Правду про те, як споруджувався замок, першим з’ясував уфолог Джим Мослі. Він розшукав Ерла Лі, приятеля Лідскалнін, який бачив будівництво в кінці 1920-х років. Той сказав, що ексцентричний латиш будував замок за допомогою найпростіших пристроїв — важелів, ланцюгів, поліспаст і лебідки. Знайшлися і фото, на яких Едвард позував поруч з величезними триногами, що підтримують блоки з ланцюгами.
А ночами Лідскалнін працював тому, що вдень у Флориді йому було дуже важко займатися каторжною працею. Помітивши, яке враження це справляє на місцевих жителів, він навмисно почав створювати ореол таємничості навколо замку, уникаючи цікавих очей.

Олексій Гай

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...