Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Dec. 16, 2017

«Сади за високими парканами»

Автор:

|

Квітень 26, 2012

|

Рубрика:

«Сади за високими парканами»

Популярність соціальних мереж і інтернет-крамниць полегшує не тільки життя користувача, а й контроль над ним, стверджує The Guardian. Уперше сиґнал тривоги пролунав у травні 2008 року, зазначає журналіст Чарльз Артур. Джонатан Зіттрейн, професор правознавства в галузі кіберпростору (Оксфордський і Гарвардський університети), задався запитанням: що станеться, якщо ґаджети, які ми використовуємо, будуть цензурувати нашу діяльність у Інтернеті? Самі визначатимуть, на які сайти нас пускати й що ми маємо право робити?

Проф. Зіттрейн побоювався, що смартфони зможуть обмежувати дії користувачів у Інтернеті, що неможливо для персональних комп’ютерів. Автор указує на важливу відмінність: смартфон — це, скоріше, побутовий прилад із вузькою функціональністю на кшталт кавоварки. «На персональний комп’ютер можна встановити програми таким чином, щоби він робив більше, ніж передбачено його початковими налаштуваннями. Але користувач зазвичай не може безпосередньо програмувати свій смартфон», — зазначає автор.

Чарльз Артур запитує: а що, якщо в майбутньому Інтернет уподібниться до північнокорейського радіоприймача, який, з огляду на саму його конструкцію, неможливо налаштувати на неофіційні радіостанції? На думку автора, питання — украй актуальне: за прогнозами компанії Gartner, 2013 року мобільні телефони стануть найпопулярнішим засобом підключення до Інтернету. Зі свого боку, Річард Клейтон із комп’ютерної лабораторії Кембриджського університету наголошує: однозначну відповідь дати складно. Науковець підкреслює: усі одностайно стверджують, що не повинно бути відкритих майданчиків, де інформацією обмінюються педофіли або члени «Аль-Каїди». «Але є хитромудріші приклади. Існують групи на Facebook, де мусульмани хочуть організувати марш протесту проти дій нашого уряду в Центральній Азії. У Facebook є досить цікавий механізм: люди можуть створювати подібні групи, але у Великій Британії цих груп не видно (за законом, висловлювання в таких групах можуть бути розцінені як розпалювання ненависті)».

Facebook відфільтровує те, що вважає вульгарним. Наприклад, згідно з керівництвом для модераторів, зображення матерів, що годують немовлят, буде заборонено, якщо видно сосок, але розбиті голови та глибокі рани на тілі — цілком припустимі.

Американську манірну сором’язливість виявляє й Google+. Венчурний капіталіст М. Ґ. Сиглер виявив, що мережа не дозволила йому виставити в профайлі фотознімок із непристойним жестом (він показує середній палець). «Google хоче демонструвати фото в профайлах Google+ у результатах пошуку, а якщо хтось уважатиме такі знімки образливими, компанія втратить клієнтів», — пояснює видання. Том Андерсон, співзасновник Myspace, заперечив п. Сиглеру: «Якщо ви прийдете в супермаркет у футболці з написом расистського змісту, охоронці попросять вас піти».

«Але соціальні мережі зіграли вагому роль в «арабській весні», — пише автор. Він також нагадує, що на YouTube можна бачити зйомки зі Сирії про страждання мирних громадян від урядових сил. «Але, звісно, жителі самої Сирії не можуть їх подивитися», — ідеться в статті.

Вищеописані побоювання іноді пов’язані не з етичними принципами, а з бізнес-моделями. Наприклад, Facebook не дозволяє пошуковим машинам індексувати пригнічувальний масив його контенту. Тому Facebook загрожує існуванню Google, вважає Джон Баттель, керівник мережі інтернет-реклами Federated Media. Навіть YouTube і Vimeo можна вважати такими собі «садами за парканом»: за вимогами правовласників і правоохоронних органів ролики можна видаляти. Між тим, YouTube, Facebook і Twitter — найкращі майданчики для дисидентів, які виливають там своє обурення та публікують результати розслідувань.

Пан Баттель упевнений, що перехід із персональних комп’ютерів на мобільні пристрої не зупинити. «HTML-інтернет на основі персональних комп’ютерів безнадійно відстає від мобільного. У нього немає очей (камери), немає вух (можливості завантажувати аудіо), немає способу орієнтуватися в просторі (даних GPS)», — написав він у своєму блозі.

А пан Зіттрейн закликає: потрібно навчитися ламати паркани. Або «будувати архітектуру програм таким чином, щоби споживачі, які бажають зійти з уторованого шляху, могли зайнятися новаторством і експериментами», пропонує він.

 Guardian

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...