Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 25, 2020

Російська нафта — під прицілом

Автор:

|

Травень 29, 2014

|

Рубрика:

Російська нафта — під прицілом
Нафтова вишка

Нафтова вишка

США домоглися 2013-го приголомшливих результатів у видобуванні нафти. Звівши отримані з Адміністрації президента в галузі енергетики дані, аналітики дійшли висновку, що торік США здійснювали видобуток близько 7,5 млн барелів нафти на день, що стало найвищим від 1989 року показником. Якщо уважно поглянути на статистику видобутку Сполученими Штатами нафти за кілька останніх років, то стане очевидним, що щороку Америка збільшує обсяги фактично на 15 %.

Не покупець, а продавець
Згідно з прогнозними розрахунками адміністрації Барака Обами в галузі енергетики, обсяг видобутку нафти й надалі зростатиме. Очікується, що 2015-го США збільшать щоденні обсяги до 9 млн барелів на день, що буде майже на 70 % більше за ті обсяги нафти, яку Сполучені Штати добували відносно недалекого 2011 року.
Такі тенденції роблять США по-справжньому важливим гравцем на світовому нафтовому ринку. При цьому Вашинґтон змінює статус — він переходить із категорії найбільшого покупця іноземної нафти в категорію продавця цього енергоресурсу.
Зміна статусу завдає по світовому нафтовому ринку подвійного удару: по-перше, внутрішній ринок США зменшує споживання іноземної нафти. Наведені вище дані свідчать про те, що кількість іноземної нафти, що надходить на світовий ринок, яка раніше продавалася в Сполучених Штатах, поступово збільшуватимуться. Так, якщо 2005-го США щодня імпортували 10,7 млн барелів нафти на день, то 2013 року це число скоротилося до 7,6 млн барелів на день. Таким чином, щодня на світовому ринку стало фактично на 3 млн барелів більше вільної нафти. Це — дуже суттєве число.
Сполучені Штати видобувають усе більше власної нафти, що також призводить до падіння світових цін на «чорне золото». Географія видобутку вказує на те, що 83 % всієї нафти добувається у двох штатах — Техасі та Північній Дакоті. Але не варто забувати про реальний нафтовий Клондайк — Мексиканську затоку, де містяться величезні поклади цього енергоресурсу. Як свідчить статистика, її видобуток також збільшується щороку, навіть незважаючи на страшну екологічну катастрофу, яка у квітні 2010-го сталася внаслідок вибуху на нафтовій платформі Deepwater Horizon.
Рішучість керівництва США нарощувати обсяги видобутку нафти, безумовно, насторожує. Але не Україну, яка не має достатніх власних запасів нафти й тому зацікавлена ??в якомога нижчих цінах (до речі, ціна на російський газ, який купує Київ, також прив’язана до формули утворення ціни на нафту). А насторожує Росію, яка за десять останніх років звикла до використання енергетики як інструменту впливу на політичні процеси в Європі.

А є ще власні стратегічні запаси й Канада
Зазначені вище цифри також свідчать про те, що пружина американського нафтового механізму ще є далека від приведення до повноформатного запуску, однак здатна ввести в шоковий стан світовий нафтовий ринок. Адже можна тільки уявити, до чого призведе збільшення видобутку США до 9 млн барелів нафти на день, якщо так звана розминка розконсервування власних нафтових запасів, здійснена у квітні ц. р. уперше за 25 років, призвела до миттєвого здешевлення нафти на 2 %. А загалом стратегічних нафтових запасів у США — 700 млн барелів.
У найближчій перспективі на світову ціну на нафту також буде впливати прийняте Федеральною резервною системою рішення про призупинення друкарського верстата. Унаслідок цього долар подорожчав, відсоткові ставки піднялися, через що посипалися валюти країн, які розвиваються, у тому числі російський рубль. В умовах відсутності доступного долара дешевшає й нафта. Очікується, що у зв’язку з російською аґресією проти України Барак Обама може повернутися до вже обговорюваної раніше перспективи будівництва нафтогону з Канади до нафтопереробних заводів у США. А в Канади нафти — дуже багато.
Нагадаємо, що 2012-го погроза Ірану заблокувати Ормузьку протоку підштовхнула США до розгляду пропозиції щодо будівництва нафтопроводу з канадської провінції Альберта в штат Техас. Тоді прем’єр-міністр Канади Стівен Гарпер указав на те, що рішення є абсолютно очевидніим з міркувань економіки й екології, а також із урахуванням інтересів енергетичної безпеки країн Північної Америки. За словами п. Гарпера, обіцянка Ірану блокувати Ормузьку протоку є ілюстрацією до того, наскільки важливо постачати на ринок США північноамериканську нафту.

Іранська відлига: наслідки для енергоринку
Заспокоювати світовий нафтовий ринок, підштовхуючи тим самим Російську Федерацію (РФ) у стан невизначеності (економіка цієї країни все ще критично залежить від експорту енергоносіїв) узявся ще один гравець — Іран, який у січні ц. р. отримав право відновити торгівлю нафтою на світовому ринку.
Тепер Іран може постачати нафту танкерами покупцям із Південної Кореї, Японії, Тайваню, Туреччини, Індії та Китаю. А в Ірану накопичилося чимало непроданої нафти. Дружба США з Іраном також уплинула на падіння світових цін на газ, якого в Ірану, за різними оцінками, налічується до 30 трлн куб. м, або близько 16 % світових запасів. На підході також – польський сланцевий газ. Стрімко розвивається ринок зрідженого газу. В Америці обговорюється й, швидше за все, буде знято заборону на продаж енергоносіїв за межі США, що дасть змогу продавати американський сланцевий газ, наприклад, в Україну.
Ірансько-американська відлига матиме серйозний вплив на світовий енергетичний ринок. Вирішення іранської ядерної проблеми може призвести до повернення Іраном колишніх позицій на світовому нафтовому ринку та його появи як одного з ключових гравців на світовому газовому ринку.
Збільшення пропозиції нафти на світових ринках створить передумови для зниження цін на «чорне золото». Але, мабуть, ця проблема буде врегульована в рамках ОПЕК: нарощування нафтовидобутку в Ірані має викликати його скорочення в Саудівській Аравії й інших країнах ОПЕК. Ці країни вже отримали додаткові доходи від зниження обсягів іранського нафтоекспорту. У нових політичних умовах буде простіше домовитися з Іраном, дозволивши йому вийти на обсяги видобутку середини 2000-х рр., аніж сприяти падінню цін.
На газовому ринку зміни можуть бути набагато значнішими. Примирення Ірану та США відкриє для Тегерана можливість брати участь у конкуренції проектів магістральних газогонів. Неучасть у них Ірану була козирем російської дипломатії та багато в чому визначила невдачу проекту «Набукко». Також це перешкоджало виходу центральноазійського газу на європейські ринки, окрім як через територію РФ: транзит Іраном був виключений, а невирішеність правового статусу Каспійського моря закривала й цей перспективний маршрут.
З урахуванням швидкого виходу Ірану на світовий газовий ринок, РФ буде поспішати з будівництвом «Південного потоку». Що, власне, і сталося в травні ц. р., коли в Москві між російським «Газпромом» і австрійською компанією OMV було підписано угоду про «Південний потік». Участь у проекті беруть також Болгарія, Сербія й Угорщина.
По-справжньому важливим наслідком ірансько-американської відлиги також стане те, що РФ у взаємодії зі США більше не зможе «розмінювати» поступки щодо Ірану на пом’якшення американської позиції в таких питаннях, як будівництво системи ПРО в Європі, розширення НАТО на Схід і політика США на пострадянському просторі, у першу чергу — стосовно України. Як і ситуація в Афганістані, події навколо Ірану посилювали на рубежі 2000-2010-х рр. перемовні позиції РФ у відносинах зі США. Тепер цих можливостей уже не буде. Тому, прорахувавши тенденції розвитку світової політики й зрозумівши, що історична перспектива розширення впливу Росії на сусідні країни невблаганно випаровується з кожним роком, Путін пішов ва-банк, анексувавши Крим. Він фактично спробував заскочити в старий російський поїзд, що вже відходить. Проте наразі ніхто не може сказати точно, якою виявиться кінцева станція для цього російського потяга зі включеним Кримом. Єдине, що нині зрозуміло: швидкість цей потяг набрав божевільну.

Хімічна промисловість — теж на підйомі
Збільшення видобутку нафти не тільки заспокоює світовий ринок, що сприяє зниженню цін на цей вид палива, а й стимулює розвиток хімічної промисловості США, яка працює на використанні природного газу. Газ дешевшає, і перспективи розвитку нафтохімічної галузі відразу стають привабливішими. За підрахунками американського уряду, зробленими 2013-го, потенційні проекти (а їх є близько 100 ) у галузі хімічної промисловості оцінюються на суму 100 млрд USD. Причому компанії, які вже висловили намір вкласти близько 70 млрд USD у хімічну галузь США, не є американськими (дуже багато китайських і індійських). Очікується, що внаслідок реалізації цих проектів у Сполучених Штатах буде створено 637 тис. нових робочих місць.
Це означає, що таким країнам, як Україна, які займають добрі позиції на ринку хімічної промисловості, потрібно готуватися до складних часів. Адже в разі успішної реалізації навіть частини запланованих проектів у галузі хімічної промисловості, на світовий ринок вийде американська продукція, яка буде набагато конкурентнішою за українську, що продовжує залежати від високий цін на російський газ.
Такий стан справ має підштовхнути українських виробників хімічної промисловості до посилення кооперації з підприємствами США, які могли би використовувати українські потужності для розширення спільної українсько-американської присутності на європейському та світовому ринках.
Група глобальної розвідки Geostrategy
http://geostrategy.ua/node/796

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply