На заході Північної Кароліни розташована резервація індіанців черокі. Зазвичай слово “резервація” має негативний відтінок. Колись так і було, але зараз “резервація” перетворилася всього лише на синонім до поняття “село” або “поселення індіанців”.
Тепер резервації нагадують державу в державі – там є свої суди, закони, поліція, і вони не підкоряються законам штатів, тільки федеральним. Жити в резервації чи не жити – індивідуальна прерогатива кожного індіанця, але з економічних і соціальних міркувань це набагато зручніше, тому всі програми й пільги поширюються тільки на жителів резервацій. За проблемами у віддалених індіанських спільнотах стежать добровольці з Ради індіанських націй.
Колись черокі населяли південну частину гір Аппалачів, територію сучасних Північної та Південної Кароліни, північ Джорджії й Алабами, південний захід Вірджинії та частину Теннессі й Кентуккі. Але під час примусової депортації 1838-1839 років черокі по “стежці сліз” були переміщені на необжиті терени на захід від річки Міссісіпі в район Оклагоми.
Перша зустріч черокі з європейцями, імовірно, відбулася на річці Теннессі 1540 року. Це були іспанські конкістадори під проводом Ернандо де Сото. А до кінця XVII століття черокі вже провадили тісну співпрацю з англійськими купцями.
До початку XIX століття головною релігією черокі стало християнство. У 1825-1826 роках вождь племені черокі Секвоя (Джордж Гесс) затвердив на раді племені азбуку черокі, що складається з 85 знаків. Ця абетка й сьогодні використовується для мови черокі.

Олексій Гай