Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Dec. 16, 2017

Підземка Великого Яблука

Автор:

|

Грудень 04, 2014

|

Рубрика:

Підземка Великого Яблука

Метро Нью-Йорка

Метро в Нью-Йорку — особливе, не таке, як скрізь. Ми звикли до того, що потяги ходять по гілках, гілки перетинаються і мають пересадки. На схемі все це намальовано і позначено. Поїзд зробить рівно стільки зупинок, скільки намальовано і проїде гілку від початку і до кінця. У Нью-Йорку все зовсім не так.

Найбільша у світі
Нью-йоркська підземка — одна з найстаріших і найбільших у світі: вона має близько 463 станцій. За протяжністю одиночного шляху, включаючи запасні шляхи, депо тощо, нью-йоркське метро можна порівняти з відстанню між Нью-Йорком і Чикаґо. Метро з’єднує чотири з п’яти районів міста: Мангетен, Бруклін, Квінс і Бронкс. Район Стейтен-Айленд не з’єднаний з рештою міста лініями метро, зате має свою лінію (наземну) “Стейтен-Айленд залізниця”. Крім міського метро існує також окрема підземка під назвою Path (букв. — “Стежка”, насправді — абревіатура від Port Authority Trans-Hudson), що з’єднує Мангетен зі східною частиною штату Нью-Джерзі. Щодня в метро їздить до 6 млн ньюйоркців.
Ньюйоркське метро має розгалужену систему, що складається з 28 маршрутів. Частина маршрутів має номери — з 1 по 9, інші маршрути позначаються буквами латинського алфавіту. Одним і тим же шляхом можуть курсувати потяги різних маршрутів. Історично склалося так, що “цифрові” маршрути ніде не діляться шляхами з маршрутами “літерними” — вони розраховані на різний рухомий склад. Пронумеровані маршрути пристосовані до вагонів меншої ширини, ніж маршрути, позначені літерами. “Цифрові” вагони також коротші — усього з трьома парами дверей, а не з чотирма, як “літерні”.
Багато ділянок метро складається із чотирьох шляхів. Два з них є так званими локальними, тобто поїзд, що рухається ними, може відчиняти двері на всіх попутних станціях. Два інших – є експрес-шляхами, тобто вони стикаються з платформою лише на окремих станціях. На експрес-шляхах поїзд зазвичай розвиває значно більшу швидкість, ніж на локальних.

І під, і над землею
Незважаючи на те що станції нью-йоркського метро здебільшого не відрізняються особливою архітектурною витонченістю, вони досить різноманітні за своїм розташуванням щодо поверхні землі. Більшу частину метрополітену, особливо на території Мангеттена, складають підземні ділянки неглибокого залягання, що проходять уздовж основних вулиць. Чималу частку становлять також ділянки, що проходять над вулицями по металевих естакадах. Такі переважають у Брукліні, Квінсі та Бронксі. У Мангеттені ж їх зовсім мало. Невелику частку складають ділянки, що проходять по насипу або по рівній поверхні. І найменше є підземних ділянок глибокого залягання. В основному, це — тунелі, прокладені під водами річки Іст-рівер.
В українців вигляд більшості станцій ньюйоркської підземки зазвичай викликає деяке розчарування своєю функціональною простотою. Витонченість, притаманна метрополітенам Києва чи Харкова, для Нью-Йорка не характерна. Утім, цього не скажеш про наймолодші ділянки нью-йоркської підземки, відкриті протягом двох останніх десятиліть. Ці станції за красою цілком можуть зрівнятися з українськими.
А от старі станції ньюйоркського метро аж кишать пацюками. Щурів іноді можна побачити прямо на платформах, як правило, вони порпаються в купах сміття, кинутого на шляху з платформи. Десятиліття зусиль із викорінення популяцій щурів у системі метрополітену не увінчалися успіхом.

Аварія завадила
Хоча початок історії нью-йоркської підземки прийнято датувати 1904 роком, метро має багату передісторію. Але перша гілку, яка стала прообразом нинішнього метрополітену, було прокладено ще 1865-го під керівництвом Альфреда Біча. Тунель завдовжки 95 м був побудований за 58 днів і пролягав під Бродвеєм, між Воррен-стріт і Мюррей-стріт.
Формально проект передбачав створення пневматичної системи для перевезення пошти. Задум щодо пасажирської підземки Біч тримав у таємниці, розуміючи що міська влада цієї ідеї не схвалить. Ocнoвні будівельні pобoти виконувалися потайки. Cтaнції (їx було вcього дві) були дoбpoтнo oфopмлeні, нa oдній з ниx навіть ycтaнoвили poяль.
Однак згодом виявилося, що хоч пневматичний механізм цілком придатний для переправлення листів і пачок, але перевезення пасажирів вимагало чогось більш потужного і надійного. У зв’язку з цим пневматична тяга невдовзі була замінена на парову. Проте, незважаючи на здобуту популярність, 1874 року підземка Біча збанкрутувала й стала надбанням історії. Подальше будівництво було припинено через дорожню пригоду, внаслідок якої таксі провалилося під землю в районі 7-ї авеню: будівельникам доводилося використовувати відкритий метод, коли ділянка землі розкопувалася зверху, створювався тунель і ділянка засипалася.
Покинутий тунель цієї лінії був виявлений 1912-го будівельною фірмою Degnon Construction, що займалася прокладенням метролінії для компанії РРТ. Будівельники були змушені знищити цю цінну історичну пам’ятку. Та син Біча Фредерік подбав про те, щоби зберегти тунельне покриття й передати Корнвельському уніветситету.

Біда через страйк
Предками сьогоднішнього нью-йоркського метро можна назвати й надземні рейкові лінії. Перша така лінія на паровій тязі була відкрита в нижній частині Мангетена майже водночас із підземкою Біча — 1868 року. Через кілька десятиліть надземні лінії вже густо вкривали Мангетен і Бруклін. Частину ліній пізніше було електрифіковано. Сформована 1875 року Нью-йоркська комісія зі швидкісного транспорту взяла на себе контроль за спорудженням і роботою надземних ліній, керованих приватно. Вона ж контролювала будівництво підземного метро.
Перша лінія підземки як такої була запущена 27 жовтня 1904-го. А першою прийняла пасажирів станція “Сіті Гол”. На церемонії відкриття мер міста Джордж Макклелан власноруч вів поїзд. Нова підземка управлялася компанією Interborough Rapid Transit (IRT). До 1908 року лінія IRT, що складалася з двох маршрутів, уже доходила до Бронкса на півночі й до Брукліна на півдні.
Іншою великою компанією, що займалася надземними і підземними метролініями, була BRT (Brooklyn Rapid Transit). Тут доречно згадати про трагедію на Малбон-стріт 1 листопада 1918-го, коли поїзд компанії BRT на великій швидкості зійшов із рейок на повороті поблизу станції “Проспект-парк” і врізався в стіну тунелю, убивши десятки людей. Річ у тому, що машиністи BRT влаштували того дня страйк, і компанія довірила управління поїздами людям, які раніше не займалися цією роботою. Тож за пультом керування поїзда був не машиніст-професіонал, а диспетчер (він залишився неушкодженим). У момент аварії швидкість поїзда була набагато вищою за допустиму. Тоді загинуло 97 людей, ще п’ятеро пізніше померло в лікарні. Невдовзі після цієї події BRT збанкрутувала. Вулицю Мaлбон-стріт після трагедії було перейменовано на Емпайр-бульвар.

Нічні сюрпризи
У міру розвитку підземного метро багато надземних ліній було закрито, а естакади — знесено. Деякі надземні ділянки — переважно у Брукліні та Бронксі — усе ж увійшли до складу сучасного метрополітену й донині прикрашають міський пейзаж.
До речі, за своїм режимом роботи ньюйоркське метро також відрізняється від київського чи харківського. Воно працює 24 години на добу й сім днів на тиждень. Уранці й до 9-ї вечора метро є цілком безпечним, включаючи й далекі відгалуження. З 9-ї вечора і до 12-ї ночі безпека підземки не викликає сумніву тільки у пожвавлених районах Мангетена.
А от після опівночі жоден житель Нью-Йорка при здоровому глузді не наважиться спуститися в метро. А вранці підземка підносить ньюйоркцям чимало сюрпризів. Приміром, торік в одному з вагонів потяга, що прямував Мангеттеном, виявили мертву акулу завдовжки близько півметра. а її вага орієнтовно могла становити від двох до п’яти кілограмів. Звісно, пасажири були налякані, але знайшлися й жартівники, що почали фотографуватися на тлі акули, запихаючи їй в пащу різні речі, зокрема квитки на метро, цигарки і пластикові стаканчики.
А цього річ, на початку листопада, у вагоні метро вранці виявили незвичайний арт-об’єкт — картонну квартиру. Дивна інсталяція включала в себе килим, графіті, крісло й попільничку. І хоч невідомий художник х (або група художників) напевно отримала насолоду від своєї творчості, та реакція метрополітену не була позитивною. Адам Лісберг, директор зі зв’язків з громадськістю Metropolitan Transportation Authority, великої транспортної компанії, що здійснює перевезення в США, висловив невдоволення з цього приводу: «Я не знаю, що це означає, але якщо це заважає шести мільйонам наших пасажирів потрапити в поїзд і зайняти своє місце, такий стріт-арт точно тут недоречний».

Олексій Гай

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...