Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, May. 21, 2018

Обама залишається!

Автор:

|

Листопад 08, 2012

|

Рубрика:

Обама залишається!

Хоч остаточні результати президентських перегонів у США оголосять щойно в грудні, чинного главу цієї держави й кандидата від Демократичної партії Барака Обаму вже привітав із переобранням на другий термін, у тому числі, його головний конкурент — республіканець Мітт Ромні. Причому визнав свою поразку навіть попри те, що за нього проголосували найбільше виборців — 52 %. Однак переміг п. Обама, який набрав тільки 47 %, бо, за Конституцією США, президентом проголошують кандидата, якого підтримало не менше за 270 із 538 членів колегії виборців. А за кандидатуру чинного президента проголосували 303, тоді як п. Ромні — лише 206.

Шила на мило не поміняли
Що ж, швидше за все, у США теж керуються народною мудрістю, яка радить «не міняти шила на мило». Бо хоч Барак Обама і неабияк розчарував американців, так і не втіливши всіх своїх соціально-економічних обіцянок, на які був щедрим під час попередніх президентських перегонів, однак для багатьох своїх співвітчизників він виявився порівняно «меншим злом», аніж Мітт Ромні, чиї плани впоратися з проблемами США виглядали ще більш примарними.
Далеко не всі американці зраділи, приміром, його погрозі збільшити витрати на армію на понад 2 трлн USD, бо гігантський державний борг США вже перевищив 16 трлн USD. З огляду на це, неадекватними виглядали й обіцянки п. Ромні зменшити податки, які стягують із найбагатших, а також скасувати контроль над фінансовими інституціями.
Бо ті саме через відсутність регулювання призвели до світової фінансової кризи. Відтак, одних виборців обіцянки Мітта Ромні налякали, інших – спонукали засумніватися в його щирості. Адже раніше він, за словами політолога Тома Манна, «був поміркованим губернатором Массачусетсу, прагматиком», тому тільки для того, аби переконати однопартійців висунути його кандидатуру для участі в президентських виборах, був «змушений стати кимось іншим» — «перейняти трошки правих поглядів». А отже, часто суперечив сам собі.
Приміром, навіть запроваджену ним у Массачусетсі систему охорони здоров’я п. Ромні почав критикувати після того, як таку саму ініціював для всіх Сполучених Штатів президент Обама.

Він це декларує
Тому важко було повірити обіцянкам прагматика Ромні, який під час виборчої кампанії раптом став консерватором. А зокрема, його запевненням, що він протистоятиме експансіоністським спробам Російської Федерації (РФ). Хоч, приміром, міністр надзвичайних ситуацій України Віктор Балога, навпаки, писав 6 листопада на своїй сторінці у Facebook із цього приводу: «Особисто мені більше імпонує Мітт Ромні. Є надія, що він буде менше загравати з Росією й вести рішучішу політику стосовно України. Ну, принаймні, він це декларує».
Американський політолог Джеймс Ліланд ще й конкретизував цю думку в коментарі інформагенції ГолосUA: «У разі перемоги Ромні офіційний Вашинґтон збільшить фінансування роботи опозиціонерів в країнах СНД. За деякими повідомленнями, надіслані кошти надійдуть на рахунки української опозиції».
Можливо, це тому київський тижневик «Фокус» прогнозував ще у вересні: «Саме Ромні може стати тим главою Білого дому, за якого США будуть наполегливіше підтримувати українську державність і перешкоджати диктатурі в українській владі».
Що ж до конкурента Мітта Ромні, то, наприклад, професор права й п’ятий номер у списку Всеукраїнського об’єднання «Свободи» Олександр Шевченко висловився так: «Обама здав Україну, визнавши, що вона входить до сфери інтересів Росії».
Цікаво, що із цим українським націоналістом, по суті, погодився росіянин Володимир Жириновський, лідер Ліберально-демократичної партії РФ, який прокоментував завершення президентських виборів у США так: «Америка сама себе прирікає на застій, обравши Барака Обаму… Америка хоче відпочивати, ні в що не втручатися. Це – початок шляху до самоізоляції Сполучених Штатів».
Та що там п. Жириновський! Коли п. Ромні назвав Росію «геополітичним супротивником Америки № 1», то й Володимир Путін, президент РФ, зауважив, що автор цієї заяви — «людина пряма й відверта». Однак британська газета The Guardian розтлумачила: «Така оцінка відсилає до радянських часів, коли російські лідери воліли мати справу з республіканцями — прямодушними, хоч і незговірливими, а не з демократами, які, на їхню думку, маскували свою антиросійську позицію за розмовами про права людини».

Відмінність у акцентах
Натомість, американський політолог Аріель Коен доволі прозоро натякнув у заголовку своєї статті в київському журналі «Український тиждень» — «Наслідуючи Рейґана», що Мітт Ромні лише намагається експлуатувати в ході президентських перегонів образ свого великого однопартійця-республіканця Рональда Рейґана. Адже той, зокрема, прославився тим, що своєю жорсткою політикою проти Кремля призвів до краху СРСР.
Своєю чергою, Блер Рубл, директор американського Інституту Кеннана, припустивши, що «якщо Ромні переможе, певно, що зміниться тональність закордонної політики, і, можливо, Україні почнуть приділяти більше уваги, тому що в Республіканській партії є достатньо людей, які переймаються Україною», усе ж додав: «Проте йдеться про відмінність у акцентах, а не про фундаментальне зрушення в питаннях міжнародної політики. Американські національні інтереси, добре це, чи погано, уже є усталеними. Найбільшими викликами, які постають перед США, є питання Китаю, а також що робити з Іраном, як закінчиться Арабська весна… Інтерес до справ у Європі звужується».
А позаяк Мітт Ромні також був прагматиком за свого губернаторства, то в разі обрання президентом США теж навряд чи відрізнявся би від демократів своєю зовнішньополітичною діяльністю. Тим більше, що минулого тижня його син Мет у пошуках інвесторів для своєї фірми Excel Trust. не лише відвідав Москву, а й, коли вірити російській пресі, привіз туди якесь усне послання, адресоване самому п. Путіну.
Тож напередодні завершення президентських перегонів у США Олександр Мотиль, професор політології в американському Ратгерському університеті й директор програми вивчення Східної та Центральної Європи, прогнозував, що порівняно низька пріоритетність України для США навряд чи зміниться, не залежно від того, кого оберуть главою Сполучених Штатів. А пояснив свою думку так: «Україна, на жаль, ні для кого не цікава, особливо з нинішнім урядом, який не готовий прийняти відкрито прозахідні позиції, звільнити Юлію Тимошенко, впровадити антикорупційні реформи, підтримати малий і середній бізнес тощо. Україна поводиться, як провінція Росії, і такою американці будуть її трактувати».

Нині легко говорити…
По-суті, погодився з п. Мотилем Олег Шамшур, колишній посол України у Вашинґтоні, виклавши своє бачення майбутніх українсько-американських відносин: «Як засвідчили зовнішньополітичні дебати, розходження кандидатів щодо міжнародної політики не є значними та стосуються здебільшого вибору зовнішньополітичного інструментарію. У цьому я вбачаю свідчення підпорядкованості зовнішньої політики США не клановим, а національним інтересам держави. Саме тому сумнівно, що за будь-яких обставин відбудуться суттєві зміни в політиці США щодо України: вона й надалі буде прагматичною, спрямованою на досягнення конкретних результатів. Утім, гадаю, у ній збільшиться увага до проблематики демократичного розвитку та прав людини, особливо після парламентських виборів в українській державі. Україна надалі розлядатиметься в США як важлива країна в регіоні Центрально-Східної Європи, хоча наразі вона не належить до їхніх зовнішньополітичних пріоритетів».
Йозеф Брамль, експерт із Німецького товариства зовнішньої політики, також попереджав, що, позаяк «можливості Америки, скутої по руках і ногах економічними проблемами та гігантським державним боргом, управляти подіями у світі є обмежені», «зовнішня політика США навряд чи зміниться, не залежно від того, хто переможе на виборах президента — демократ Обама чи республіканець Ромні».
Німецький політолог ще й припускав: «Навіть якщо переможе Ромні, йому все одно доведеться зазирнути у вічі реальності. Нині легко говорити. Проте якщо Ромні намагатиметься перетворювати слова на вчинки, то найпізніше в цей момент він зрозуміє, що ситуація залишилася тією ж». При цьому Йозеф Брамль конкретизував, що мав на увазі не стан справ на міжнародній арені, а внутрішньополітичну ситуацію в США — високий рівень безробіття, соціальні й економічні проблеми. Звідси — резюме експерта з Німецького товариства зовнішньої політики: «Найбільша загроза для Штатів іде не ззовні, а криється у внутрішній слабкості. Не хочу малювати сценарій краху супердержави, але внутрішні загрози зменшують простір для маневрів у зовнішній політиці».

«Не хочемо дражнити»?
Український колега Йозеф Брамля Тарас Березовець теж схиляється до такої думки, запевняючи, що насправді «Україна не цікава сьогодні Сполученим Штатам». Щоправда, юрист Юліан Кулас, який очолює в США комітет «Українці за Обаму», стверджує протилежне: «Америка – чи то Республіканська партія, чи Демократична — не хоче бачити Україну у Російській Федерації, бо це створить нову Російську імперію, із якою можуть виникнути труднощі. І в інтересах Америки — бачити Україну незалежної державою. Про це кажуть і демократи, і республіканці також.»
Та й Кондоліза Райс, колишній держсекретар США, запевняла: «Хто би не став цього разу президентом Сполучених Штатів, він не буде піддавати сумніву важливість відносин з Україною».
Але на те вони й політики, щоби виголошувати обтічні фрази, які ні до чого не зобов’язують. Тож, мабуть, на більшу довіру заслуговує Джордж Фрідман, американський політолог, засновник аналітичної групи геополітичної розвідки Stratfo, який щиро зізнався: «Ми не хочемо дражнити росіян. Гадаю, американське бачення – таке, що треба змиритися з тим, що не можна вже стримувати Росію: ризики — занадто дорогі, ресурси — замалі. І США нібито приготувалися сприйняти падіння автономності таких країн, як-от Україна, тому що іншого вибору просто немає». Утім, п. Фрідман тут же зазначає: «Американці завжди мають час і відстань: ми можемо спостерігати за перебігом подій і очікувати нагоди».
Тобто, якщо для США буде вигідно протистояти експансіоністським планам РФ, то вони будуть це робити. Коли ж вважатимуть за краще пожертвувати Україною заради спілки з Росією проти Ірану чи Китаю, то навряд чи їх стримуватимуть якісь сентименти.

Ігор Голод

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...