Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 16, 2019

Наскільки важлива доповідь спецпрокурора Мюллера

Автор:

|

Квітень 17, 2019

|

Рубрика:

Наскільки важлива доповідь спецпрокурора Мюллера

Довгоочікувана доповідь спеціального прокурора Мюллера, публікацію повного тексту якої анонсували на четвер, 18 квітня, не принесе нічого принципово нового у з’ясуванні питання зв’язків Дональда Трампа з Кремлем. Швидше за все, світу покажуть розширений варіант чотиристорінкового висновку генерального прокурора Вільяма Бара, який побачив світ через два дні після завершення розслідування команди Роберта Мюллера. Дивним виглядає те, що підготовка до публікації повного, вже готового тексту тривала понад три з половиною тижні, але на це, вочевидь, є вагомі причини. Тож немає сенсу очікувати дива та фантазувати, краще підсумувати те, що зараз відомо достеменно.

Що ж відомо?
У втручанні в американські вибори 2016 року з метою забезпечити перемогу Дональда Трампа звинувачують тринадцятьох російських громадян і три російські компанії. Зокрема, російську Аґенцію інтернет-досліджень — у веденні інформаційної війни проти США зі застосуванням фейкових акаунтів у соціальних мережах для впливу на думку виборців. Ще 12 аґентів російських спецслужб звинувачують у зламі поштових серверів Національного комітету демократичної партії та Комітету з виборів до Конґресу Демократичної партії США, а також в організації публікації інформації в Мережі шляхом передачі вкрадених електронних листів порталу WikiLeaks.
Крім цього, в змові з російськими спецслужбами і неправдивих свідченнях аґентам ФБР і Конґресу США звинувачують членів команди Трампа: радника з національної безпеки Майкла Флінна, політичного радника Джорджа Пападопулоса; керівника виборчої кампанії Пола Манафорта, його заступника Рік Ґейтса, адвоката Трампа Майкла Коена, помічника і радника Трампа Роджера Стоуна. Майкл Флінн, Джордж Пападопулос, Рік Ґейтс і Майкл Коен уже визнали свою провину і погодилися співпрацювати зі слідством. Полу Манафорту висунули звинувачення в шахрайстві в банківській і податковій сферах, в приховуванні від податкових органів рахунків в іноземних банках, а також участь у змові проти США. Манафорт проведе у в’язниці сім років і п’ять місяців. Костянтина Килимника, бізнес-партнера Манафорта, звинувачують у змові з метою перешкоджання правосуддю і чинення тиску на свідків. Майкл Коен, адвокат Трампа, засуджений за давання неправдивих свідчень щодо його допомоги в будівництві «Трамп-тавер» у Москві. Коена також звинувачують в ухилянні від сплати податків, фінансовому шахрайстві та порушенні правил фінансування виборчих кампаній — він виплатив американській порнозірці Стормі Деніелс 130 тис. USD за її мовчання про інтимні зв’язки з Трампом. Коен отримав три роки в’язниці.
Ричард Пінеда з Каліфорнії отримав півроку в’язниці за продаж банківських рахунків тринадцятьом росіянам, засудженим за втручання у вибори. Алекса ван дер Цваана, нідерландського юриста, звинуватили у неправдивих свідченнях ФБР про свої стосунки з Манафортом і Ґейтсом. Цваан отримав 30 днів в’язниці і його депортували зі США 2018 року.
Втручання Російської Федерації (РФ) в американські президентські вибори 2016 року вважається доведеним, зазначається, що Москва діяла двома шляхами. По-перше, Аґенція інтернет-досліджень, відома як «фабрика тролів», провела кампанію з дезінформації в соціальних мережах, намагаючись зганьбити кандидата від демократів Гіларі Клінтон. Метою цих дій було втрутитися у вибори, посіявши через соціальні мережі непорозуміння серед американців.
По-друге, команда Мюллера також встановила, що Кремль посилено намагався провести кібероперації, «націлені на збирання та поширення інформації», з метою впливу на вибори. «Спецпрокурор виявив, що російські держструктури успішно зламали комп’ютерну систему та заволоділи електронними листами людей, пов’язаних із кампанією Клінтон і Демпартією», — оприлюднив генпрокурор Барр висновки Мюллера. Ймовірно, всі ці люди й організації діяли просто так, адреналіну бракувало.
Наступний важливий аспект. Якщо підозри у зв’язках із Кремлем із Трампа нібито зняли, то на запитання, чи перешкоджав президент правосуддю, за словами того ж генпрокурора, спецпрокурор відповів не так однозначно: «У цій доповіді немає висновку про те, що президент вчинив злочин, але він його і не виправдовує». Як відомо, звинувачення в тому, що президент перешкоджає правосуддю, виникли після того, як Трамп звільнив директора ФБР Джеймса Комі, коли той розпочав «російське розслідування».

Не доведено, але…
Оскільки, вочевидь, однозначної відповіді за запитання щодо можливої співпраці Трампа з Кремлем із доповіді Мюллера отримати не вдасться навіть після її публікації, варто оцінити дії президента США під іншим кутом зору.
За президента Трампа зовнішня політика США набула нетипово цинічних та егоїстичних форм. Декларуючи слідування національним інтересам, Білий дім руйнує не лише основи системи міжнародних відносин, а й багаторічні дипломатичні традиції. Світ завдяки цьому стає все менш стабільним, а ще гірше, що є країни, які можуть активно використовувати помилки або наслідки нової американської дипломатії на свою користь. І перша серед них — Росія
Дональд Трамп постійно декларує, що діє на міжнародній арені винятково в інтересах Сполучених Штатів, звісно, так, як він їх розуміє. Тобто без урахування інтересів союзників і з руйнуванням усіх тих структур і традицій, які, на його думку, сковують американську зовнішню політику. Варто зазначити, що з більшості напрямків політика Трампа дивним чином відповідає й російським інтересам. Або, як мінімум, створює додаткові можливості для російської дипломатії отримувати вигоду з дій американського президента. Всього охопити в короткій статті не вдасться, але кількох важливих моментів необхідно торкнутися.

Трансатлантичний розлам
Дональд Трамп зайняв жорстку лінію щодо Європи. Американський президент вимагає від європейських країн відкрити ринки для американських товарів, що дозволить США збільшити обсяги експорту до Європейського Союзу (ЄС) та знизити високе неґативне сальдо в торгових відносинах зі Старим Світом. Крім того, він вимагає від Брюсселя поставити європейські інтереси в підпорядкування американським, наприклад, в питанні економічних взаємин із Іраном. Президент Обама також не надто прислухався до думки своїх союзників, однак при цьому дотримувався протоколу. Трамп же діє демонстративно, немов хоче змусити європейські країни відкрито визнати домінування американських інтересів над їхніми власними. Ефект, на жаль, виходить зворотним: Європа не готова терпіти не лише збитки, та ще й приниження, відповідно зростає серйозне невдоволення Вашинґтоном. Більше того, це невдоволення вже перетворюється у відкритий опір у тих питаннях, які європейські країни вважають пов’язаними зі своїми ключовими інтересами. А Москва, користаючи зі ситуації, протискує ідею захисту національних інтересів європейським країн, зокрема, відмову в розміщенні американських ракет малої та середньої дальності в Європі.
Загалом же політика Трампа щодо ЄС реалізувала давню мрію Москви — створила серйозний розлам у трансатлантичних стосунках. Певна річ, до реалізації планів Кремля щодо простору безпеки від Владивостока до Лісабона ще далеко, проте РФ надії не втрачає.

Близький Схід
На Близькому Сході різкі спонтанні дії американського президента також спрацьовують на користь російських інтересів. Визнання Трампом Єрусалиму столицею Ізраїлю, а Голанських висот — його територією Москві вигідні. Вашинґтон уже не лише фактично, а й формально стає на бік Ізраїлю в палестино-ізраїльському конфлікті, що створює в арабському світі певний вакуум впливу, яким може скористатися Москва. Курс США на загострення відносин із Іраном не лише згуртовує РФ та ЄС, а й закріплює залежність Тегерана від гарних стосунків з Москвою. Що, своєю чергою, захищає російські інтереси на сирійській землі, де після закінчення громадянської війни Іран буде домінувати.
Однак головний бонус Росія отримує все ж від турецько-американських відносин. Вашинґтон опинився в серйозному клінчі з Анкарою, і не тільки через наміри Туреччини купити російські системи С-400. У взаєминах між двома країнами існує безліч серйозних конфліктів, як і у випадку з ЄС, Трамп діє демонстративно, не залишаючи президенту Ердогану простору для маневру та змушуючи його йти на ескалацію. Природно, ця напруга не призведе до виходу Туреччини з НАТО, однак вона робить турецького президента також залежним від гарних відносин із Москвою. А також полегшує російській дипломатії вирішення тих питань, коли можна використати вплив Туреччини.

Далекий Схід
Дональду Трампу нібито вдалося не допустити ескалації ситуації та виробити «сінґапурську формулу» взаємин із Корейською Народно-Демократичною Республікою (КНДР). Суть її в тому, що Північна Корея припиняє провокувати США (наприклад, ракетними випробуваннями), у відповідь на що американці припиняють посилювати політику тискущодо КНДР і заважати її контактам із Південною Кореєю. Але якою ціною? Крім того, що Кім у певному сенсі переграє Трампа, новими умовами на Корейському півострові може скористатися РФ, і не лише тому, що це знижує ризик початку війни на півострові, біля російських кордонів, їй на це начхати, а ще й тому, що нормалізація міжкорейських відносин може дозволити Москві реалізувати цілий ряд економічних проектів, які сприятимуть розвитку Далекого Сходу, принесуть непоганий дохід і зміцнять російські позиції в реґіоні. Наприклад, будівництво трубогону з РФ до Південної Кореї з виходом на південнокорейські порти, а також поєднання двох Корей залізницею, яка дозволить відправляти вантажі зі Східної Азії до Європу через «Транссиб».
Резюмуючи ці думки, можна сказати, що незалежно від того, що ми прочитаємо у повному тексті доповіді спецпрокурора Мюллера, на думку спадає приказка про качку, і неважливо, виглядає, ходить чи крякає та качка свідомо, чи це їй випадково вдається, наслідки діяльності качки від цього не змінюються. А враховуючи те, що вибори нового президента недалеко, вже наступного року, такі висновки не тішать.

Павло Михайло

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...