Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 28, 2020

Миротворець Дональд Трамп

Автор:

|

Вересень 21, 2020

|

Рубрика:

Миротворець Дональд Трамп

Дональд Трамп

З’явився ще один аспект, який може допомогти Дональду Трампу залишитися в Білому Дому на наступні чотири роки — Нобелівська премія миру. І він уперто працює задля її отримання. Як повідомляв «Міст», висунути Дональда Трампа на Нобелівську премію миру пробували і торік.

Пентаґон та Ізраїль
Так, нещодавно президент заявив, що Міністерство оборони США прагне розв’язувати війну, аби збагатити компанії, які виробляють зброю та боєприпаси. «Я не кажу, що військові кола мене люблять, але солдати — так. Керівники в Пентаґоні, ймовірно, ні, бо вони не хочуть нічого, лише вести війни, щоб усі ці прекрасні компанії, які виробляють бомби, літаки тощо, були щасливими», — зазначив він.
Господар Овального кабінету наголосив, що Сполучені Штати ніяк не виходять із «нескінченних війн» і звинуватив свого суперника на цьогорічних президентських виборах у тому, що той відправив молодь «битися в цих божевільних нескінченних війнах». Американський лідер запевнив, що хоче припинити таку політику, а якщо його переоберуть на другий термін, зробить повернення американських військовослужбовців на батьківщину пріоритетом.
Другим напрямком демонстрації своєї миролюбності п. Трамп зробив мир на Близькому сході. Він домігся відновлення дипломатичних відносин Ізраїлю з Об’єднаними Арабськими Еміратами (ОАЕ) та Бахрейном. Останній став четвертою арабською країною, яка оголосила про нормалізацію стосунків із Ізраїлем. Єгипет і Йорданія також підтримують дипломатичні відносини з Ізраїлем.
Відтак за два місяці до виборів рейтинґ популярності Дональда Трампа зріс до максимального показника з червня ц. р. Про це свідчать результати спільного опитування видання The Hill і Дослідницької служби Гарріса. Тепер роботу президента схвалюють 47 % респондентів, а протилежної думки тримаються 53 % опитаних.
Тож Крістіан Тібрінг-Геді, голова парламентської асамблеї НАТО, висунув теперішню кандидатуру американського лідера на Нобелівську премію миру. «Намагаючись встановити мир між народами, він зробив більше, ніж більшість інших номінантів на премію миру, — заявив він. — Оскільки очікується, що інші країни Близького Сходу підуть стопами ОАЕ, ця угода може змінити правила гри, перетворивши Близький Схід на реґіон співпраці та процвітання», — йдеться в номінації.
Дональда Трампа також вихваляють за посередництво між Індією і Пакистаном, конфлікти між якими загострилися, а також Північною та Південною Кореями. «Він перервав 39-річну серію американських президентів, котрі або починали війну, або втягували Сполучені Штати в міжнародні збройні конфлікти. Останнім президентом, котрий цього не робив, був лавреат премії миру Джиммі Картер», — зазначив п. Тібрінг-Геді.
На премію миру цього року претендують 318 кандидатів. Переможця оголосять у жовтні — якраз напередодні президентських виборів у США. Що ж, можна лише нагадати, що леґендарний револьвер Семюела Кольта також називався «Миротворець».

Трохи історії
Варто зазначити, що американські президенти достатньо часто стають лавреатами Нобелівської премії миру. 1906 року її отримав Теодор Рузвельт за свою роль у підписанні Портсмутського договору — угоди між Російською імперією й Японією, якою завершилася російсько-японська війна 1904-1905 рр.
Вудро Вільсону дали премію 1919-го за внесення фундаментального закону людяності в сучасну міжнародну політику. Він — автор знаменитих 14 пунктів, проєкту мирного договору, яким завершилася Перша світова війна. Угода передбачала скорочення озброєнь, виведення німецьких частин із Росії та Бельгії, проголошення незалежності Польщі та створення світового об’єднання Ліґи Націй, прообразу теперішньої Організації Об’єднаних Націй. Ця програма частково лягла в основу Версальського миру.
2002 року Нобелівську премію миру отримав Джиммі Картер за десятиліття роботи з пошуку мирного вирішення міжнародних конфліктів, зміцнення демократії та прав людини, а також сприяння економічному та соціальному розвитку.
2009-го премію отримав Барак Обама. Нагороду сприйняли дуже неоднозначно. Президента відзначили за «видатні зусилля зі зміцнення міжнародної дипломатії та співпраці між народами». Норвезький нобелівський комітет в Осло тоді повідомив, що премію вручили «за його зусилля зі створення світу без ядерної зброї та співпрацю між людьми». Та премію 44-му президенту США дали радше авансом.
Гейр Лундестад, колишній секретар Нобелівського комітету, незабаром заявив, що Обама не виправдав тих сподівань, які на нього покладали. У своїх мемуарах він заявив, що цю премію планували як стимул для майбутніх звершень президента в справі миру в усьому світі. Але прийняте тоді Нобелівським комітетом рішення викликало не лише хвилю критики з боку тих, хто вважав, що Обама ще нічого не встиг зробити для отримання такої високої нагороди, а здивувало навіть самого Обаму. «Багато прихильників Обами були здивовані та вважали, що це якась помилка», — написав екссекретар комітету. Барак Обама навіть не збирався їхати в Осло на церемонію нагородження, а його адміністрація з’ясовувала, чи не можна уникнути поїздки на церемонію вручення.
Та в історії Нобелівської премії миру було вже чимало суперечливих кандидатів — Йосип Сталін, Беніто Муссоліні, Адольф Гітлер і Володимир Путін. Згідно з волею Альфреда Нобеля, премію миру необхідно вручати тим, хто зробить «найбільший внесок у дружні стосунки між націями; у скорочення армій, проведення чи агітацію мирних з’їздів».

Палиця з двома кінцями
Третім напрямком досягнення успіху теперішньої адміністрації стало протистояння спробам вплинути на цьогорічні президентські вибори в США. Для цього Міністерство фінансів США вже запровадило персональні санкції проти окремих осіб та копаній. Найсвіжіші — проти Андрія Деркача, позафракційного народного депутата України, і трьох громадян Росії.
Андрія Деркача внесли у список Управління з контролю за іноземними активами (OFAC), яке поміщає в нього фізичних і юридичних осіб з метою національної безпеки. Активи громадян із цього списку заморожені на території США, а американцям заборонено мати з ними справи. «Депутат українського парламенту більше десяти років був активним російським аґентом, котрий підтримував тісні зв’язки з російськими спецслужбами. Деркач прямо або побічно брав участь, спонсорував, приховував або іншим чином був причетний до іноземного втручання у спробі підірвати майбутні президентські вибори в США 2020 року», — йдеться в повідомленні американського фінансового відомства.
Як писав «Міст», що 19 травня ц. р. депутат Деркач оприлюднив аудіоматеріали, які «можуть свідчити про вплив Джозефа Байдена на Петра Порошенка». За його словами, записи він начебто отримав від журналістів-розслідувачів, а сам запис розмов нібито робив особисто Порошенко. Представники останнього назвали тоді ці «плівки» спробою вплинути на ставлення США до України. А представники Байдена — відредагованою діркою від бублика.
Андрій Деркач 10 вересня назвав санкції проти нього помстою й анонсував пресконференцію про нібито нові розслідування корупції в США. «Помста Байдена, Кента і Квін. Це невід’ємна частина їхньої регулярної діяльності проти українських розслідувачів, журналістів, експертів, які розкривають все нові і нові схеми міжнародної корупції. Це помста і щодо мене як представника команди розслідувачів. Я ще вийду на прес-конференцію з новими, шокуючими фактами викриття «демокорупції». «Демокорупціонери» дуже бояться. Тому що кожне слово, яке буде мною озвучено, підкріплене цифрами, документами та цікавими записами. Відмовлятися від пресконференції не стану, адже на кону — державна незалежність і суверенітет України», — заявив він і пообіцяв судитися з Міністерством фінансів США. «Така інформація з Міністерства фінансів США відкриває можливість відстоювати мої інтереси в правовому полі — в суді. Вважаю, що перемога в цьому випадку стане логічною відповіддю представникам «Демокорупції» в моїй боротьбі за захист національних інтересів України», — наголосив п. Деркач.
З одного боку ці американські санкції — застереження для всіх, хто захоче втрутитися у вибори президента США, а з іншого — звинувачення в корупції Джо Байдена чужими руками, що може бути дуже корисним для Дональда Трампа.

Євген Клен

About Author

Meest-Online