Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 11, 2017

Міста-привиди

Автор:

|

Травень 14, 2015

|

Рубрика:

Міста-привиди
Пекельне місто Централія

Пекельне місто Централія

Ви б не хотіли полоскотати собі нерви, побувавши в покинутому місті, на кшталт Сайлент-гілла з однойменної стрічки? Місті, де є будинки, крамниці, школи, ресторани, але немає жодної живої душі? Насправді, Сайлент-гілл — це не просто вдале втілення задумки режисера, а майже реальне місце…
У США є доволі багато міст із майже забутими назвами, які вже ніколи не будуть вимовлятися в аеропортах і на вокзалах. У містах-примарах Америки немає нічого незвичайного: вони насправді існують, в них можна потрапити. Через віконця їхніх будинків можна побачити старовинне начиння, обривки пожовклих газет, старі іграшки. Звичайно, це не зовсім безпечно, адже міста просто так не стають покинутими…

200 — без населення
Наочним прикладом “вмираючого” американського міста в наші дні є Детройт у штаті Мічиґан. Якщо в 1950-х роках він був четвертим за величиною містом США з населенням майже два мільйони людей, то сьогодні центр американської автомобільної промисловості — тут розташовані штаб-квартири “GM”, “Форд” і “Крайслер” – заледве налічує 682 тис. жителів. Справді, Детройт, у 1960-х рр. втілював в собі всю міць індустріальної та промислової Америки, сьогодні переживає справжню демографічну катастрофу: тільки за останнє десятиліття в передмістя і сусідні штати з міркувань безпеки і в пошуках нової роботи “втекло” 25 % населення.
Невеликий екскурс в історію показав, що зараз у США — більш ніж 200 міст без населення. Колорадо, Невада, Каліфорнія, Нью-Мексико, Аризона, Монтана, Юта, Айдаго — у кожному з цих штатів обов’язково знайдеться не менш як два десятки забутих населених пунктів, де колись вирувало життя й була розвинена інфраструктура.
Сьогодні їхній моторошний вигляд привертає хіба що увагу кінематографістів, що спеціалізуються на виробництві фільмів жахів, культових письменників і туристичних агентств , що намагаються заробити на «славі» давно забутих міст. До слова, екскурсії по містах-привидах Колорадо зазвичай називають Oh My God Road! Саме ці слова найчастіше вимовляють туристи, які на власні очі побачили місто-примару.
Звідки взялися незаселені ghost towns, і в чому причина їх обезлюднення? Відповісти однозначно на це питання фактично неможливо. Кожен населений пункт, занепало, має свою трагічну історію.

Навіть не півстоліття
Наприклад, аризонськие містечко Кордс було засноване 1883 року німецькими імміґрантами Джоном-Генрі Кордсом і його дружиною Ліззі, які купили величезну пустельну ділянку землі за 769,43 USD.
Першим, що вони побудували на купленій території, стало поштове відділення. Пізніше з’явилося кілька будинків. До 1895-го населення містечка вже становило 427 осіб. В основному, це були шахтарі, які переїхали в Кордс через відкриття там рудників. Інфраструктура розросталася, жити і працювати в новоспеченому населеному пункті ставало вигідно через великі поклади корисних копалин. А вже до 1926 року Кордс був схожий на цивілізований аризонський мегаполіс із двома церквами, чотирма барами і чотирнадцятьма магазинами.
Засновник міста Джон Генрі Кордс помер 1944-го — незадовго до того, як його «дітище» стало занепадати. Шахти закрилися, у місті почало зростати безробіття, злиденні городяни в паніці покидали рідні краї. До 1955-го число місцевих жителів скоротилася до 14 осіб, причому наймолодшому з них був 71 рік. Зараз про існування колись процвітаючого шахтарського містечка нагадують лише старе поштове відділення і церковця, що пережила дві пожежі…

Пекельні шахти
Зовсім інша історія в Централії — маленького шахтарського містечка в Пенсильванії. Ще 1981 року воно було домівкою для тисячі осіб. Зараз їх залишилося всього 9. Що ж змусило населення цього міста піти назавжди?
Причиною відходу всіх місцевих жителів стало полум’я, що бушує в шахтах під містом вже понад півстоліття. Видобуток антрациту був тут основним промислом. Вугільна промисловість розвивалася в Централії до 1960-х, після чого більшість компаній збанкрутувала. Сякий-такий видобуток ще тривав до 1982 року, після чого припинився повністю.
Не відомо напевно, як виник вогонь, який перетворив Централію на місто-привид. Одна версія стверджує, що в травні 1962-го міська рада міста найняла пожежних, щоби вичистити міське сміттєзвалище, розташоване в покинутому кар’єрі поруч із цвинтарем. Така процедура виконувалася і в попередні роки, коли смітники знищувалися в інших місцях міста. Пожежні, як завжди, підпалили звалище і дозволили йому горіти якийсь час. Але через те, що звалище було розташоване глибоко в кар’єрі, вогонь потрапив в занедбані підземні шахти.
Полум’я поширилося по всіх вугільних шахтах під Централією. Спроби погасити вогонь не вдалися, і він продовжував горіти протягом 1960-х і 1970-х. Ніхто не звертав на це уваги, доки не почастішали скарги на головні болі у місцевих жителів. Шкідливі побічні продукти горіння стали потрапляти в повітря через діри в дорожньому покритті, і в землі утворилися тріщини.
Після катастрофи місто стало небезпечним для життя людей. Всіх мешканців було поступово евакуйовано. І дотепер в цьому маленькому містечку горить підземне полум’я, яке отруює повітря. Існує ризик повного провалу міста під землю.

Колекція під відкритим небом
Про місто Бовден в Північній Каліфорнії ось уже півтора століття ходять легенди, відтоді як в цих місцях знайшли золото і срібло. Люди тут справді робили мільйони. З Бовдена тоннами вивозили срібло і золото. До кінця XIX ст. місто так розрослося, що вважалося другим за розміром після Сан-Франциско.
Любителів пригод, охочих швидко напхати собі кишеню будь-якою ціною, у Боудені було достатньо. Багатство і порок надовго влаштувалися в місті, яке сучасники називали “морем гріха”. Після важкого робочого дня на копальнях люди веселилися і гуляли, тринькаючи зароблене. Віскі текло рікою. І звісно, жодна сварка не обходилося без стрілянини.
Зараз же Боуден – офіційне місто-привид Америки, що охороняється державою. Розквіт його був швидким, але коротким. Золота і срібла ставало все менше, а страшна пожежа на початку минулого століття знищила більшість будівель. Люди просто пішли геть. Відтоді місто стоїть законсервоване, ставши антикварною колекцією під відкритим небом.
Сьогодні тишу пустельних вулиць порушують тільки клацання туристичних фотоапаратів. І охороняти Боуден доводиться передусім від туристів. Його по шматках розтягують «на пам’ять». Щоби якось урятувати місто, керівництво заповідника активно поширює легенду, що це місце – прокляте й сувеніри щастя не принесуть. Кажуть, допомагає: крадені речі повертають поштою зі скаргами на їхню «негативну енергетику».

Прокляте місце
Чимало розвинених міст припинило своє існування через дії різних релігійних сект. Історія, від якої в жилах холоне кров, трапилася в містечку з цілком мирною назвою Парія (штат Юта). 1863 року кілька релігійних фанатиків із секти «Крила Христа» дотла спалили два жилих будинки разом із їхніми мешканцями. У полум’ї пожежі заживо згоріло 18 людей. Коли жителі містечка прийшли на згарище, хтось викрикнув, що будинки підпалили мормони.
Сповнені горя й гніву люди не стали шукати доводів провини членів секти. Вони вирушили в район Великого соленого озера й улаштували самосуд. Три дні вони виловлювали й убивали мормонів без суду та слідства. Але цим накликали на себе ще більшу біду: місто Парія набуло лихої слави й ніхто не бажав туди їхати. У підсумку містечко захиріло й почало вважатися проклятим місцем,а до 1868-го — геть спорожніло.
Цікаво, щь сьогодні міста-примари нерідко використовуються американськими спецслужбами для проведення різних заходів, пов’язаних з боротьбою з тероризмом. Так сталося з селищем Плаяс (Нью-Мехіко), побудованим в 1970-х рр. гірничодобувною компанією Phelps Dodge. До закриття мідеплавильного заводу в Плаясі проживало понад 10 тисяч осіб. Сьогодні їх залишилося всього 50. У місті є 259 будинків, боулінг-клуб, стадіон для родео, вертолітний майданчик, кілька барів, стрільбище і величезний плавальний басейн. Військові ж відпрацьовують там дії при можливих терактах, у т. ч. підриві бомб терористами-самогубцями, розпиленні спор сибірки й отруєнні водопровідної води.
Про американські міста-примари можна розповідати нескінченно довго. Ми згадали лише про деякі з них. Кожен покинутий населений пункт зберігає в собі чимало таємниць, які ще належить розгадати…

Олексій Гай

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...