Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 28, 2020

Маленький Шанхай

Автор:

|

Травень 22, 2014

|

Рубрика:

Маленький Шанхай

Шматочок Китаю – у Нью-Йорку

Нью-йоркський Чайнатавн – найзагадковіше місце Мангеттена. Усі інші мангеттенські райони ранньої імміграції – маленька Італія, маленька Бразилія тощо – мають уже доволі умовний стосунок до свого національного коріння. І вже, звичайно, сьогодні бідні емігранти не можуть дозволити собі там оселитися – за таких цін на нерухомість для них доступні тільки гетто на околицях на кшталт Джексон Гайтс. А ось Чайнатавн залишився китайським, і тут так само живуть щойно прибулі.

Дім для вихідців із Китаю
Чайнатавном, або китайським кварталом, у Нью-Йорку називають район, обмежений Бродвеєм зі заходу, Аллен-стріт – зі сходу, Ворт-стріт – із півдня, і Кенмер-стріт – із півночі. Межі, утім, – дуже приблизні: іммігрантський район росте й потроху заковтує Маленьку Італію, колись чималу вотчину переселенців з Апеннін. Від Мангеттена Віто Корлеоне фактично нічого не залишилося: до ХХІ ст. головний центр італійського життя Нью-Йорка зменшився до ностальгічного набору з кількох крамничок, ресторанів і барів у околицях Малберрі-стріт.
Нью-йоркський Чайнатавн – один із найбільших у світі: його населяє від 70 тис. до 150 тис. людей. Більш точні дані важко отримати, з огляду на мовний бар’єр і великі масштаби нелегальної імміграції. Чайнатаун ??Мангеттена – це дім для вихідців не лише з Китаю, а й із В’єтнаму, Бірми, Філіппін, Пуерто-Ріко, Домініканської Республіки й ін.
При цьому на Манхеттен припадає лише близько чверті всіх китайців Нью-Йорка: китайські квартали є ще навколо Флашинга й Елмгерста у Квінсі, а також у Сансет-парку та Бей-Ріджі у Брукліні.

Дешева робоча сила?
Першим офіційно зареєстрованим китайцем у Америці став такий собі Вільям Бравн, чийого справжнього імені історія не зберегла. Він приїхав до Нью-Йорка 1825 року й одружився з ірландкою. До 1859-го, за даними “Нью-Йорк Таймс”, у нижньому Мангеттені жило вже 150 китайців, які працювали кухарями, моряками, продавцями цукерок і сигар, а також утримували нічліжки для інших китайців – як правило, моряків із торгових суден. Коли 1869 року була добудована Тихоокеанська залізниця, яка з’єднала узбережжя двох океанів, у Нью-Йорку осіли тисячі вихідців з Азії, які працювали на її будівництві.
Під час економічного спаду 1970-х років XIX ст. дешева робоча сила, яку уособлювали бідні китайці, почала складати конкуренцію американцям, і в деяких містах (насамперед у Сан-Франциско) пройшли великі антикитайські демонстрації.
У підсумку 1882 року було прийнято закон про виключення китайців, який забороняв китайцям імміграцію в США на десять років. Згодом дію цього закону продовжили ще на десять років, а потім – іще на стільки ж. Більшість нових поселенців почала прибувати в Чайнатавн уже після Другої світової війни.

Тут – безпечно!
Сьогодні Чайнатавн – один із найбезпечніших районів Нью-Йорка, куди ньюйоркці й мільйони туристів ходять подивитися, поїсти й придбати що-небудь екзотичне та по-китайськи дешеве. Для багатьох же місцевих жителів, однак, це – місце боротьби за виживання: в акуратних на вигляд будинках тисячі людей день і ніч ґарують за мізерну заробітну плату. Традиційно більшість китайських іммігрантів в Америці становили вихідці з південних провінцій.
На початку 1990-х, коли сюди почали прибувати китайці з провінції Фудзян, що не розмовляють на кантонському діалекті, у Чайнатавні розгорнулися справжні гангстерські війни, припинилися лише після втручання міської поліції.
Розпочати дослідження Чайнатавна можна від П’яти кутів, які були утворені перетином вулиць Бекстер, Малберрі, Ворт, Моско й уже неіснуючою Літтл-Вотер. Наприкінці XVIII ст. на місці нинішньої Фолі-сквер, яка розташовується трохи південніше, був резервуар для стічних вод. 1808 року його засипали, а довкола спорудили житлові будинки для заможних городян. Досить швидко з’ясувалося, що ті, хто засипав ставок, зробили це погано: на місці резервуара з’явилося смердюче болото, а будівлі перехнябилися й почали сповзати під землю. Благополучні городяни виїхали, і район перетворився на осередок гральних закладів і притонів.

Найнедолугіша площа Чайнатавна
Зараз від П’яти кутів нічого не залишилося. Навколо Фолі-сквер стоять псевдоантичні й псевдоготичні будівлі міської адміністрації. А там, де колись сходилися вулиці, розбито Коламбус-парк – сквер із дитячими майданчиками, із північного боку якого, на розі Малберрі і Баярд, міститься Музей китайців у Америці, основна експозиція якого – це купа історичних фотографій.
Трохи східніше знаходиться найбільша й найнедолугіша площа Чайнатавна Четем-сквер – хаотичне скупчення архітектурних стилів і епох. На ній встановлено пам’ятник Лінь Цзе-сюю, китайському державному діячеві XIX ст., який заборонив у Китаї опій, розв’язавши тим Опіумні війни. На постаменті викарбовано: Say no to drugs («Скажи наркотикам «ні»).
Тут же є меморіальна арка – пам’ятник американцям китайського походження, загиблим у всіх війнах, участь у яких брали США. Із північного боку височіє величезний житловий комплекс, побудований до двохсотріччя США; вхід до нього охороняє статуя Конфуція, завдяки якій цей кут Четем-сквер вважається окремою площею Конфуція.

Для колориту – волоцюги
Усе найцікавіше в Чайнатавні ховається між двома паралельними вулицями: Гранд-стріт і Канал-стріт. Туристи зазвичай тягнуться відразу на другу з них, переповнену китайськими та в’єтнамськими крамничками із золотими прикрасами й сувенірами, підробленими Louis Vuitton і модельками нью-йоркських таксі, імпортованих, природно, із Китаю. Головний орієнтир тут – прикрашений до останнього сантиметра буддійський храм на розі вулиць Канал і Бавері.
Навпроти храму – помпезний в’їзд на Мангеттенський міст. Бавері, яка тягнеться звідси на північ, колись була театральною вулицею, попередницею Бродвею. У 20-х роках XX століття її на рівні другого-третього поверхів накрила естакада метро – і Бавері перетворилася на нетрі, де ночували знамениті Bowery bums – волоцюги – і знімалися репортажі для радянського телебачення.
У 1960-х естакаду розібрали, і зараз від цих нетрів майже нічого не залишилося: просто пересічна торгова вулиця з господарськими магазинами, схожа водночас на Бруклін, Бронкс і Квінс, що опинилася якимось чином у Давнтавн.
Одна з найцікавіших будівель у Чайнатавні – Ощадний банк Бавері на розі з Гранд- стріт, побудований Стенфордом Вайтом 1895 року. Проґавити його неможливо: посеред цілком звичайних міських будівель здіймається вгору давньоримський храм, дуже схожий на Пантеон. Усередину, під купол, можна потрапити лише з дозволу компанії Capitale, яка влаштовує в банку приватні свята.

…і звісно, риба
Китайські крамниці розташовані майже на кожному розі Чайнатавна. Багато ньюйоркців ходить сюди, щоби запастися рибними цукерками, сушеними кальмарами, водоростями, бобової локшиною, зеленим чаєм і складними в приготуванні соусами, назви яких навіть не мають англійських відповідників.
Головний же гастрономічно-зоологічний атракціон – це рибні ятки. Рибу китайські торговці вивалюють прямо на вуличні прилавки: вона – свіжа, жива, різнобарвна й періодично оббризкує перехожих краплями води. Тут є форель, свіжий оселедець, скумбрія, окунь, лосось і інші добре відомі нам види, а є створіння, не відомі нікому, і назви вони мають виключно китайські. Наявні тут і геть екзотичні істоти: у бочках товчуться живі жаби й черепахи, звиваються довгі білі змії (не вугри), навіть гігантські молюски. Фунт свіжої риби коштує менш ніж два долари – і прямо тут же, в магазині, вам радісно (і безкоштовно!) її почистять.
Рибні крамниці розташовані й на Гранд-стріт, і на Канал, але найбільше їх – на Брум-стріт. Однак варто віддати належне й ресторанам, які тут зустрічаються на кожному кроці. Навіть у найпростішій забігайлівці подають надзвичайно смачну та розмаїту їжу, хоча й більш помпезних закладів тут не бракує – і не тільки китайських, а й тайських, в’єтнамських і малайзійських.
На вулицях району щороку відзначаються китайські національні свята, особливо Новий рік за китайським календарем – сотні тисяч вихідців із Китаю влаштовують карнавали й ходу вулицями, рух на яких спеціально перекривається міською владою Нью-Йорка.

Дарина Галицька

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply