Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 29, 2020

Кладовище для літаків

Автор:

|

Травень 08, 2014

|

Рубрика:

Кладовище для літаків

Американці примудрилися зробити прибутковий бізнес й зі списаних повітряних суден
Пустеля штату Аризона таїть у собі дуже багато цікавих речей. Наприклад, п’ять тисяч покинутих літаків, акуратними рядами припаркованих серед піску і кактусів. Це – найбільше у світі кладовище старих літаків.
Хоч ці повітряні судна давно вже не літають, вони розташовані на території бази ВПС США “Девіс-Монтень”, що в аризонському місті Тусоні. Усі літаки обгороджені парканом, і всередину потрапити фактично неможливо. Тут доживають віку тільки військові літаки. Починаючи з Другої світової війни всі списані, але не розвалені борти звозили сюди, у пустелю, на базу ВВС. Ось і назбиралося їх чимало.
Сама база була заснована ще 1925 року, а назву свою отримала на честь двох військових льотчиків Першої світової війни – Самюеля Девісі й Оскара Монтеня.
До 1940-го, коли в Європі вже вирувала нова світова, базу розширили й стали готувати екіпажі для бомбардувальників. По закінченні війни 1945 року тренувальну базу закрили й вирішили використовувати місце як кладовище не потрібних тепер бойових літаків. Тутешній сухий клімат і твердий ґрунт забезпечують ідеальне збереження повітряних суден протягом тривалого часу.
Ось тільки невдовзі тренувальний центр треба було формувати знову. Почалася «холодна війна», і військовикам довелося оголосити постійну бойову готовність, яка тривала майже 40 років.
Тут дислокувалися частини стратегічної авіації й спеціальна група техніків, готова розконсервувати старі літаки. Від початку 1950-х тут базувалися дві авіагрупи Boeing B-29 Superfortress, а з 1963-го – літаки-шпигуни Lookheed У- 2. Також десь у околиці було розташовано 18 ракетних шахт.
Однак і «холодна війна» завершилася, і постійна боєготовність для такої кількості літаків знову стала непотрібною. Літаки старіли й іржавіли. Деякі з них мали перефарбувати, переобладнати й використовувати для потреб цивільної авіації, та до цього так і не дійшло. Коли з’явився Інтернет, про базу стало відомо за межами Аризони й усієї Америки.
Утім, покинутими всі ці тисячі літаків, що стоять посеред пустелі й утворюють кладовище, аж ніяк не назвеш. Американці примудрилися й із цього зробити прибутковий бізнес. Зараз на базі «Девіс-Монтень» дислокується 309-тя група Міністерства оборони США, у складі якої працює приблизно півтисячі людей, що займаються ремонтом літаків.
Щороку сюди прибуває близько 400 нових одиниць техніки. Щоби кладовище не розрослося на половину штату, приблизно така ж кількість літаків продається дружнім, але бідним країнам або знищується.
За угодою про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (СНО) тут було знищено 365 бомбардувальників Boeing B-2 «Стратофортрес».
Кожен літак, що надходить на зберігання на базу «Девіс-Монтень», ретельно оглядають, із нього демонтують озброєння й секретне устаткування, а паливні системи осушують і напомповують туди мастило.
Увесь парк техніки можна розділити на чотири групи: довгострокової й короткострокової консервації (потенційно боєздатна техніка), літаки-донори та техніка для продажу. В останній категорії іноді опиняється й не літаюча військова техніка. Наприклад, якось сюди привезти невикористані, але списані за віком військові “Хаммери”.
Керівництво бази вирішило реалізувати їх через Інтернет, але було куплено всього кілька одиниць – ці машини, не пристосовані для цивільного життя, зазвичай помирають у неволі: витрата пального – дуже велика, незручний салон, механічна коробка передач.
Але Америка вміє робити бізнес: на кожен долар, витрачений на утримання літакового кладовища й авіаремонтної бригади, авіабаза заробляє 11 USD.

Степан Коник

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply