Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 16, 2018

Індустріальне диво світу

Автор:

|

Жовтень 09, 2014

|

Рубрика:

Індустріальне диво світу
Бруклінський міст вражає не тільки своєю довжиною, а й неоготичними вежами заввишки 83 м, які на момент відкриття мосту і кілька років опісля були найвищою спорудою Західної півкулі

Бруклінський міст вражає не тільки своєю довжиною, а й неоготичними вежами заввишки 83 м, які на момент відкриття мосту і кілька років опісля були найвищою спорудою Західної півкулі

Опинившись на Бруклінському мосту, умить забуваєш про все на світі й лише насолоджуєшся творінням людських рук, величною висячою конструкцією, спорудженою ще в ті часи, коли автомобілі були великою рідкістю. Дивуєшся з того, що навіть у добу технічного прогресу Бруклінський міст не став «мертвою» пам’яткою, а широко використовується за прямим призначенням.

Рекордсмен свого часу
Бруклінський є найстарішим із висячих мостів у Сполучених Штатах Америки. Перетинаючи протоку Іст-Рівер, він з’єднує два райони Нью-Йорка: Мангеттен і Бруклін. До слова, це — лише один із семи мостів, що піднімаються над протокою. Довжина чудового моста, який свого часу викликав справжню сенсацію, становить 1 828 м. На момент відкриття Бруклінський міст був рекордсменом відразу в декількох категоріях: він мав найбільший у світі проліт завдовжки 486 м, а його вага становила нечувані досі 15 тис. т. Ширина шестисмугової проїжджої частини складає 26 м. Висота кам’яних пілонів над рівнем води — 84 м.
За задумом архітектора, міст розділено на три частини. По двох частинах рухаються в односторонньому порядку автомобілі, а середньою частиною, яка розташована на значному підвищенні відносно автодоріг, можуть прогулюватися пішоходи та їздити велосипедисти. Природно, таку конструкцію можна вважати найбільш безпечно як для водіїв транспортних засобів, так і для пішоходів. Понад те, по обидва боки пішохідної зони прилаштовано перила, які не дадуть зірватися в щільний потік автомобілів навіть найбільш необережному пішоходові.
Якщо говорити про Бруклінський міст, обов’язково варто згадати про дві вежі, побудовані в готичному стилі, кожна заввишки 83 м. Біля цих веж можна зустріти юрби туристів із фотоапаратами, які хочуть назавжди зберегти пам’ять про відвідини головного моста Нью-Йорка, який ось уже 130 років вважається індустріальним чудом світу.

Утопія? Ні, реальність
У ХІХ ст. Нью-Йорк переживав часи свого розквіту. Його населення стрімко зростало. Кожна людина, що жила на території Сполучених Штатів Америки або приїхала в цю дивовижну країну, прагнула залишитися в місті, яке ще на самому початку ХІХ ст. обіцяло стати найбільшим у США. Ділові центри, ідеальні умови для бізнесу, немов магніт, притягували до себе тисячі людей. І з часом владі довелося всерйоз задуматися над тим, як з’єднати між собою Бруклін і Мангеттен.
Розпочався конкурс, на якому архітектори пропонували свої проекти. Підземні тунелі, важезні мости з найдорожчих матеріалів — лише невелика частка пропозицій, які надходила від розробників. Здавалося, рішення так і не буде знайдене, однак 1869 року Джон Роблінґ, який приїхав у США 1831-го й уже встиг прославитися своїми мостами на річках Огайо, Мононґагіла, висунув унікальну на той часу ідею.
Проектувальник відкинув застосування при будівництві найдовшого мосту чавуну, а натомість запропонував використати міцну сталь і розробив план будівництва. Міське керівництво було в захваті від винахідливості Джона Роблінґа й не роздумуючи затвердило грандіозний проект. Проте варто зауважити, що в ті часи сталь була новітнім матеріалом, й опоненти пана Роблінґа наполягали на тому, що його задум є нічим іншим, як утопією. Адже сталеві канати просто заіржавіють і з часом перетворяться на порох. На це Роблінґ відповів, що перед будівництвом він гальванізує троси, що допоможе уникнути корозії.

Жертви норовистої Іст-Рівер
Міст був життєво необхідним, і його будівництво почалося фактично відразу ж після схвалення проекту — 3 січня 1870 року. Джон Роблінґ почувався надзвичайно щасливим, що зумів створити такий потрібний проект для країни, яка свого часу була його мрією. Однак, за іронією долі, Бруклінський міст став йог останнім «дітищем»: під час будівництва архітектор загинув через безглузду випадковість. Це була перша жертва символу великого Нью-Йорка.
Природно, відмовлятися від будівництва, на яке вже було витрачено величезні кошти, ніхто не збирався, і справу свого геніального батька продовжив його син – Вашингтон Роблінґ. Щоправда, протока Іст-Рівер активно чинила опір своєму підкоренню, і вже невдовзі мало не позбувся життя й Вашингтон. Якби не допомога, надана йому прямо на місці, він напевно пішов би слідом за батьком. На жаль, після цього трагічного випадку Вашингтон Роблінґ не міг продовжувати роботу, і до справи взялася його мати й дружина Джона Роблінґа Емілі, якій і вдалося довести будівництво приголомшливого за своїми розмірами та формами висячого мосту, до логічного завершення.
Будівельні роботи, які велися іноді й ночами, тривали довгих 13 років. На будівельні матеріали, більшу частину з яких становили надміцні сталеві прути, граніт, вапняк і бетон, а також на заробітну платню для робітників, було витрачено 15 млн і 100 тис. USD. У ХІХ ст. ця сума була справді колосальною. Уся сім’я Роблінґів узяла участь у роботах, саме тому імена Джона, Вашингтона й Емілі увічнили на Бруклінському мосту. Завдяки їхній наполегливості та непохитній вірі в розпочату справу найстаріший висячий міст у Сполучених Штатах Америки став одним із головних символів Великого Яблука.

Слони на мосту!
Спочатку його називали просто «мостом Нью-Йорка і Брукліна», і лише 1915 року гігантська конструкція отримала назву, яку зараз знає, мабуть, кожен житель не тільки Сполучених Штатів, а й усього світу.
Відкриття моста рівно опівночі 24 травня 1883 року стало одним із найбільш урочистих заходів того часу: на церемонії особисто був присутній 21-й президент США Честер Артур, а також мер міста та найвпливовіші люди. У перший же день мостом проїхало майже дві тис. автівок і більш як 150 тис. осіб прогулялося з Мангеттена в Бруклін і назад.
Як і передбачалося, конструкція моста була здатна витримувати величезну вагу. Однак рівно за тиждень хтось раптом пустив містом чутки, що під час його відкриття влада й архітектори помітили безліч недоліків і «міст Нью-Йорка і Брукліна» є вкрай небезпечним. Серед пішоходів, які перебували в цей час на мосту, виникла паніка, люди намагалися якомога швидше покинути «вкрай небезпечну і ненадійну конструкцію».
Того дня тиснява забрала життя 12 чоловік. Влада спробувала заспокоїти мешканців мегаполісу, і єдине, що спало посадовцям на думку, то це провести мостом 21 величезного слона, які, за дивним збігом обставин, жили в прибулому на гастролі цирку. Дивно, але це видовище справило належний ефект і люди перестали боятися виходити на Бруклінський міст.

Загадки та таємниці
Як уже згадувалося вище, архітектор Джон Роблінґ був лише першою жертвою Бруклінського моста. Помираючи від гангрени, він передав свою справу синові, а той, після паралічу, що виник унаслідок кесонної хвороби, — своїй матері. На жаль, і донині прекрасна споруда, своєрідний пам’ятник геніальності людства, продовжує забирати життя.
У Нью-Йорку величезне число самогубців зводить порахунки із життям, стрибаючи з Бруклінського моста. Що їх манить у це місце, залишається загадкою. І розгадки, найімовірніше, так і не буде знайдено. Деякі психологи стверджують, що поштовх до самогубств дав стрибок Роберта Олдума ще далекого 1885 року. Щоправда, чоловік не намагався покінчити із життям, а просто хотів установити своєрідний рекорд.
Рекорд таки був встановлений, але всього через декілька днів Олдум помер від розривів внутрішніх органів, отриманих після падіння у воду. Варто зазначити, що рекордсмен був авторитетним інструктором із плавання та стрибків у воду.
А 2006 року робітниками, зайнятими ремонтними роботами, у стіні однієї з опор було знайдено вхід у… бомбосховище, побудовано ще в ті часи, коли СРСР і США намагалися перевершити одне одного за ядерною міццю. У бомбосховищі було знайдено продовольство й воду, антибіотики та засоби для захисту від радіації. Залишається таємницею, яким чином це грандіозне будівництво було приховане від сторонніх очей, адже потік автомобілів і людей на Бруклінському мосту не зупиняється ні на хвилину.
Ці сумні та в чомусь таємничі події досі розбурхують уяву американських кінопродюсерів і режисерів, що знімають кінострічки в жанрі фільмів жахів або катастроф. «Ґодзілла», «Я – легенда», «Монстро» – ось лише кілька з фільмів, знятих на тлі Бруклінського моста.

Олексій Гай

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...