Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 23, 2019

Грандіозна Фабрика снів

Автор:

|

Липень 17, 2014

|

Рубрика:

Грандіозна Фабрика снів
Відомий пам'ятний знак на Голівудських пагорбах був створений як реклама ще 1923-го, але набув такої популярності, що став фірмовим знаком кіноіндустрії США

Відомий пам’ятний знак на Голівудських пагорбах був створений як реклама ще 1923-го, але набув такої популярності, що став фірмовим знаком кіноіндустрії США

Напевно, кожен із нас мріяв хоча би раз прогулятися голівудськими вуличками й зустрітися з улюбленими акторами. Здавалося б, про Голівуд нам відомо все, однак насправді це – далеко не так…

На землях індіанців
Усім відома фабрика снів Голлівуд – це всього лиш один із районів Лос-Анджелеса в Каліфорнії. Та всьому світові цей район, який, до речі, населяє 160 тис. мешканців, відомий як головне місце американської кіноіндустрії, адже саме тут знімається більшість фільмів, саме сюди прагнуть потрапити актори-початківці, тут проживають майже всі метри кінематографа. І, звичайно ж, в Голлівуді розташувалася всесвітньо відома Алея слави, уздовж Голлівудського бульвару та Вайнстріт, на якій красується вже понад дві з половиною тисяч зірок із відбитками рук прославлених діячів кіно, театру й естради.
Але так було не завжди, адже на території сучасного Лос-Анджелеса раніше жили індіанці племен тонгва і чумаш, і тільки в ХVI столітті її відкрив Хуан Кабрільйо, відомий іспанський першопроходець.
Приблизно в 1870-х рр. те місце, де зараз розташований Голлівуд, було поділене іспанською владою на Ранчо Ла Бреа – східну частину – і Ранчо Лос Феліс – західну частину. Східне ранчо придбав 1886 року Гарві Гендерсон Вілкокс, а його дружина Дейда запропонувала назвати це місце по-новому – «Голівудом» (holly – гостролист і wood – ліс), – оскільки саме чагарники гостролисту були головними представниками місцевої флори.

1903-го – уже місто
Як свідчить переказ, із Вілкоксами сусідили художник-француз Поль де Лонпре, німецькі селяни, неподалік була й резервація індіанців. Через п’ять років подружжя почало здавати землю в оренду, і до 1903 року навколо них виросло ціле селище.
Територія активно забудовувалася: спочатку з’явилася Проспект-авеню (зараз вулиця називається Голівудським бульваром), далі вздовж Проспект-авеню зводилися споруди у вікторіанському стилі, які належали багатіям зі Середнього Заходу, тому що Вілкокс продав їм ділянки землі.
Таким чином, Проспект-авеню досить скоро стала однією з найбільш фешенебельних вулиць Голівуду. Дружина Гарві збирала пожертви на будівництво церков, бібліотек і шкіл. Уже 1903 року Голівуд документально став значитися містом, однак він не залишився незалежним надовго й уже до 1910 року був приєднаний до Лос-Анджелеса на правах передмістя.

Приплив кіношників і глядачів
Кіно ж у Голівуд прийшло в особі полковника Вільяма Зелінга, який на початку XX ст. відкупив у Вілкокса частину землі для філії своєї чиказької кінокомпанії. Діяв він цілком на законних правах – мав на руках офіційну ліцензію на знімальну апаратуру й прокатне копіювання фільмів. Проте вже 1907 року в Америці вибухнула так звана «патентна війна», суть якої складали спори про права власності на проекційну апаратуру. Із Нью-Йорка та Чикаґо, які були основними центрами кінематографу, посунула лавина втікачів. Та вже невдовзі муніципалітет Лос-Анджелеса заборонив відкривати в місті та його околицях нікельодеони (напівпідпільні кінотеатри, де крутилися крадені фільми на неліцензованої техніці, за вхід в які бралася плата в п’ять центів).
Інтерес до кіно в Америці розвивався паралельно зі заселенням країни потенційними глядачами. Наприклад, 1907 року тільки з Європи в Америку приїхало 1,285 тис. людей, що дало новий сильний поштовх розвитку кінематографа. Крім того, саме емігранти стали засновниками найбільших кіностудій країни: Адольф Цукор (Угорщина), що починав свою кар’єру як підмайстра у хутровика, заснував Paramount; Карл Лемле (Німеччина), що торгував одягом, відкрив Universal; брати Ворнери (Польща), які рекламували велосипеди, заснували Warner Bros., Луїс Б. Маєр (Україна), що займався спершу перепродажем металобрухту, створив Metro-Goldwin-Mayer.

Геть моду на інкогніто!
Попервах ніякої системи зірок в американському кіно не було – імена акторів і актрис, що з’являлися на екрані, ніде не згадувалися. Навіть найпопулярніші виконавці ховалися під псевдонімами на кшталт «Маленька Мері», «Дівчина Вітаграф» тощо. Так тривало аж до березня 1910 року, поки вже згадуваний Карл Лемле не порушив цю моду на інкогніто, уклавши договір з актрисою Флоренс Лоуренс, відомою під псевдом «Дівчина Байограф».
Почин Лемле тут же підхопили й інші кінобізнесмени. І на світ одна за одною стали з’являтися зірки, у кожної з яких було своє екранне амплуа. Наприклад, Теда Бара й Пола Негрі зображували жінок-вамп, Колін Мур і Луїза Брукс – легковажних дівчат, Глорія Свенсон і Грета Гарбо – простих земних жінок, Ліліан Гіш і Мері Пікфорд – невинних дівчат.
У акторів-чоловіків ця класифікація виглядала так: Рудольф Валентіні й Роман Наварро – герої-коханці, Чарлі Чаплін і Бастер Кітон – коміки, Вільям С. Гарт і Том Мікс – ковбої, Лон Чейні – король жахів.

Синонім розкішного життя
Із розвитком кінематографа посилювалася конкуренція між студіями, це вело до банкрутства маленьких студій, так що вигідно було кільком невеликим студіям об’єднатися і створити один великий кінотрест. Кінотрести далі вже об’єднувалися з прокатними фірмами.
Таким чином і з’явилися компанії «Парамаунт» 1912 року, «Юнайтед Артистс» – 1919-го, «Метро Голдвін-Маєр» – 1924-, «Ворнер бразерс» – 1925-го.
Уже в 1920 році Голівуд став осередком кінематографу Америки, тож гостро постала необхідність облаштування всього штату кінодіячів. Почалося спорудження будинків для працівників великих компаній, відкривалися театри, кінотеатри, ресторани, кафе, банки тощо.
Студії процвітали, актори обростали фанатами, за рік знімалося більш як 800 фільмів. Голівуд ставав синонімом розкішного життя, кіносвіту, богеми. І це відбулося протягом якихось 15 років! Із незаселеного ранчо Голівуд перетворився на головний центр кіномистецтва в США.

Міграція до Беверлі-Гіллс
Під час Другої світової війни Голівуд, природно, стояв без роботи, проте по її закінченні в ньому відбулися деякі зміни, так як велика кількість знаменитостей перебралася в Беверлі-Гіллс, так само вчинили деякі розважальні заклади і крамниці, проте майже всі кіностудії не змінили своєї дислокації.
Кінцем 1960-х років можна датувати крах студійної системи, коли глядач переситився фільмами, зробленими за шаблоном, незважаючи на участь відомих акторів, так що деякі великі кіностудії були близькими до розвалу.
Продюсери довго розмірковували, чого ж чекають від них глядачі, і це призвело до нових задумів і ідей в кіно. На новій хвилі вдалося показати свої сили Джорджу Лукасу, Стівену Спілбергу, Мартіну Скорсезе, Френсісу Форду Копполі, Браяну Де Пальмі. Ці режисери й були біля витоків сучасного кінематографа. Завдяки їм у побут увійшло слово «блокбастер». Вони знімали бюджетно, несподівано, відверто й гостро, тому студійні боси не боялися довіряти їм проекти, тож тут уже можна говорити про нову віху в історії Голлівуду.

«Назавжди» – остання мрія?
1985 року Голлівудський бульвар було занесено до Національного реєстру історичних місць, тобто документально визнано важливим з історичної точки зору місцем. А 2001-го тут відкривається Kodak Theater, де проходять нагородження премією «Оскар».
І, подібно до кожного міста, Голівуд має свій цвинтар, але він, як багато інших речей у Фабриці снів – не зовсім звичайний. Голівудський меморіальний парк під назвою «Назавжди» – це і є знамените кладовище, де поховані актори, режисери, продюсери картин. Тут сплять вічним сном ті, хто створював сни для незчисленних мільйонів глядачів усього світу.
Тут спочивають зірки німого кіно, такі як Рудольф Валентино и Дуглас Фейрбенкс, Теда Бара – фатальна красуня, Сесіл ДеМілл, великий режисер, Багсі Сігел – кінопродюсер і за сумісництвом гангстер. Тут похована Глорія Свенсон, геніальна актотрка, яка у фільмі «Бульвар Сансет» зіграла майже саму себе – зірку німого кіно, для котрої не знайшлося місця у звукових фільмах.
У Голівудському меморіальному парку поховано стільки зірок, що відвідувачам дають мапу з адресами, так би мовити, усіх знаменитостей. І згідно з культурою Голівуда, цвинтар пропонує не лише місце для вічного спокою, а й виробництво документального фільму про життя небіжчика, щоб вічно крутити цей фільм у павільйоні та ще й примістити на інтернетівський вебсайт.
Оскільки місць для могил уже майже не залишилося, у моду ввійшла кремація. Попіл розсипають у трояндовому саду. Тож ті, хто вважає питанням власного престижу бути похованим поруч із голівудськими легендами, мусять потурбуватися про все наперед. Та однак про сусідство з Мерилін Монро не варто й мріяти. Вона лежить у мавзолеї на Вествудському цвинтарі, що неподалік. Місце поряд із нею викупив іще живий Г’ю Гефнер, видавець журналу “Плейбой”, а якийсь вельми винахідливий чоловік уже придбав собі місце над домовиною Мерилін. До слова, у мавзолеї ставлять спектаклі, влаштовують джазові концерти, артистичні шоу та проводять кіновечори.

Олексій Гай

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...