Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 15, 2017

Головна оперна сцена Нового Світу

Автор:

|

Грудень 11, 2014

|

Рубрика:

Головна оперна сцена Нового Світу

Метрополітен-опера

У минулому номері «Міст» розповів про нью-йоркський метрополітен. Але крім того у Великому Яблуку існує й інший метрополітен. Це – найбільший в Америці художній музей – Метрополітен-музеум (про який тижневик писав навесні). А ще там є Метрополітен-опера, про яку сьогодні й піде мова.

Упізнаваний бренд
Історія «Мет», як називають його американці, – не така стара, як історія знаменитих європейських театрів. Однак за кількістю зірок, які виступали на його сцені, «Метрополітен-опера» нітрохи не поступається знаменитим Ла Скала або Віденській опері, тим більше що багато артистів свого часу полишили європейські сцени заради американської.
Зараз театр «Метрополітен-опера» розташований у самому серці Нью-Йорка, на Мангеттені – трохи західніше за Центральний парк, у будівлі Центру мистецтв Лінкольна. Проте так було не завжди. Як і багато що в Америці, найзнаменитіший театр Нового Світу починався з приватної компанії, яка так і називалася – “Метрополітен-опера”. Вона була заснована 1880 року і розташовувалася на Бродвеї, у будівлі театру, спорудженого архітектором Клівлендом Кейді.
Відкрився найкращий оперний театр Сполучених Штатів 22 жовтня 1883 року. Кошти на його створення надала у вигляді пожертвувань група заможних городян, які побажали, щоб у них в місті була власна опера. Серед засновників театру – представники таких найбагатших і знатних родин, як Вандербільти, Моргани і Астори.
Однак тоді ніхто не міг і подумати, що вона досить скоро складе конкуренцію визнаним грандам із Європи. Але завдяки знаменитій американській напористості, бажанню вчитися й перевершити конкурентів і (далеко не в останню чергу) грошам меценатів – «нових американських аристократів» – «Метрополітен-опера» незабаром стала «впізнаваним брендом».

Якою ж мовою?
Першою постановкою, яку побачили глядачі, стала опера французького композитора Шарля Гуно “Фауст”. Твір здивував глядачів своїм ліризмом: по-своєму трактуючи сюжет Гете, композитор вивів на перший план любовну драму Маргарити, перевівши на другий план, здавалося б, центральні образи Фауста й Мефістофеля. Це було надзвичайно оригінально.
Упродовж першого десятиліття репертуар театру складався, в основному, з німецьких опер, переважали твори Ріхарда Вагнера. Тут уперше в США були поставлені його опери “Нюрнберзькі мейстерзінгери” (1886), “Трістан та Ізольда” (1886), “Зігфрід” (1887), “Загибель богів” (1888), “Золото Рейну” (1889). 1903 року відбулася перша після Байройтського фестивалю постановка опери “Парсифаль”.
Потім напрямок змінився: усі опери виконувалися італійською мовою (навіть “Лоенгрін” Вагнера). Аж у 1910-х роках в «Метрополітен-опера» остаточно утвердився звичай ставити опери мовою оригіналу лише з деякими винятками. Репертуар «Мет» почав помітно розширюватися: тут були поставлені “Турандот” Пуччіні, “Борис Годунов” Мусоргського та “Пікова дама” Чайковського – визнані шедеври світової оперної сцени.
У виставах були зайняті знамениті співаки того часу: шведське сопрано Крістіна Нільсон, італійський тенор Італо Кампаніні, польське колоратурне сопрано Марселла Зембріх та інші.

Дириґенти – із Європи
Розвитку театру серйозно завадила пожежа, що сталася 27 серпня 1892 року. Вогонь завдав будівлі значної шкоди. Після реставраційних робіт головна нью-йоркська опера знову відкрилася й відтоді стала місцем музичних прем’єр. Тут були вперше показані твори Джакомо Пучіні “Дівчина із Заходу” (у грудні 1910) і триптих “Плащ”, “Сестра Анджеліка” і “Джанні Скіккі” (в грудні 1918-го).
До початку XX століття «Мет» вже вважалася однією з провідних оперних сцен світу – поряд з Віденським оперним театром і театром Ла Скала в Мілані. Цьому багато в чому сприяли блискучі диригенти театру, серед яких були Густав Малер, Фелікс Моттль і Артуро Тосканіні.
Як відомо, до свого приїзду в США Малер суттєво оновив репертуар Віденської опери й вивів її на провідні позиції в Європі, але 1907 року внаслідок внутрішніх інтриг він був зміщений із директорської посади. 1908-го Малера запросили диригувати в Метрополітен-опера, і композитор погодився. Однак після першого сезону й постановки “Трістана та Ізольди” його замінив Артуро Тосканіні, який, як і Малер, до цього відзначився в Європі як диригент Ла Скала. Керував оркестром «Метрополітен-опера» й Герберт фон Караян, що до того диригував і у Відні, і в Мілані.

І наших знай!
Справді химерно переплелися долі диригентів і трьох провідних оперних театрів світу! Дещо простіше було з артистами. Їх уже тоді запрошували в «Метрополітен-опера» на контрактній основі. На сцені цього театру виступали такі зірки, як Лотта Леман, Неллі Мельба, Ліліан Нордіка, Олів Фремстад, Жак Урлус і, звичайно ж, Енріко Карузо, який дебютував 1903 року в опері “Ріголетто” роллю герцога Мантуанського. Великий італійський тенор пропрацював у цьому театрі понад п’ятнадцяти років, до 1920-го.
У «Метрополітен-опера» виступав також російський бас Федір Шаляпін, а в середині XX століття тут в постановці “Норма”1956 року засяяла зірка легендарної Марії Каллас, яка виступала поперемінно то в рідному Нью-Йорку, то в престижному Мілані.
немалим є й внесок в успіх «Метрополітен-опера»  наших співвітчизників. У театрі свого часу виступали українські співаки Белла Руденко, Анатолій Солов’яненко, Інна Бурська, Іванна Мигаль та Інші. А Володимир Гришко – єдиний український виконавець, який значився в ростері «Метрополітен-опера» протягом 13 років! Ростер – це список солістів, із якими театр укладає ексклюзивний контракт, на час дії якого виконавець зобов’язується брати участь тільки в постановках театру. Володар голосу з діапазоном дві з половиною октави, Володимир Гришко дебютував у «Метрополітен-опера» у постановці «Травіати» 1995 року й завершив свою американську кар’єру 2008-го виставою «Гравець».

Із сезону – в сезон
16 вересня 1966 року світовою прем’єрою Семюела Барбера “Антоній і Клеопатра” відбулося відкриття нової будівлі театру в Лінкольн-центрі. Глядацька зала розрахована на 3,8 тисячі сидячих і 175 стоячих місць.
Оркестрова яма розрахована на 110 музикантів. Для балетних вистав розміри оркестрової ями можуть бути зменшені й доданий ряд на 35 місць. Крім основної сцени театр має три допоміжні. Стіни вестибюля «Метрополітен-опера» прикрашено монументальними фресками Марка Шагала.
У другій половині XX століття на сцені театру виступали італійські баритони Етторе Бастіаніні і Тіто Гоббі, болгарський бас Микола Гяуров, іспанська лірико-драматичний тенор Пласідо Домінго та італійський тенор Лучано Паваротті, італійське сопрано Монсеррат Кабальє, італійське ліричне сопрано Рената Тебальді й інші видатні співаки.
У «Метрополітен-опера» відбулися світові прем’єри понад 30 опер, у тому числі “Дівчина із Заходу” і “Триптих” Джакомо Пучіні, “Королівські діти” Енгельберта Хумпердінка. Серед гучних світових прем’єр – “Привиди Версаля” (1991) Джона Корільяно, «Вояж» (1992) Філіпа Гласса, “Великий Гетсбі” (1999) Джона Харбісон, “Американська трагедія” Тобіаса Пікера (2005) і “Перший імператор” Тан Дуна (2006).
Починаючи з Різдва 1931 року записи постановок «Метрополітен-опера» транслювали радіостанції США та деяких інших країн. Першою радіотрансляцією став запис опери “Гензель і Гретель” Енгельберта Хумпердінка. 1977 року оперою “Богема” Джакомо Пуччіні почалися трансляції й телевізійних постановок. А з 2006 року «Метрополітен-опера» транслює свої постановки в режимі реального часу в Інтернеті, на офіційному сайті. Пізніше записи спектаклів можна побачити в кінотеатрах. Завдяки цьому новаторству аудиторія вистави зросла до 250 тисяч глядачів, які дивляться оперу в кінозалах у 34 країнах світу.
З 1995 року в театрі запровадили унікальну систему синхронного перекладу. Текст опери відображається на окремих екранах, встановлених на задній частині сидінь кожного ряду. Субтитри написано англійською, іспанською та німецькою мовами.
Сезон театру триває з вересня по квітень. Кожен сезон театр показує понад 200 оперних вистав, які відвідує більш як 800 тисяч аматорів опери.
У штаті «Метрополітен-опера» налічується близько 860 працівників, зокрема 100 постійних членів оркестру, 80 постійних членів хору та 16 солістів балету. Кожна із цих груп збільшується залежно від потреб постановок. Провідних солістів і диригентів запрошуютьна сезони або на певні спектаклі.

Олексій Гай

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...