Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 25, 2018

Дача для Президента

Автор:

|

Червень 25, 2015

|

Рубрика:

Дача для Президента
Улюблений будиночок президента Айзенгавера

Улюблений будиночок президента Айзенгавера

Мова в статті піде про місце, яке не тільки є пов’язане з історією Сполучених Штатів Америки, але в якому ця історія твориться донині. Наприклад, Кемп-Девід — президентська резиденція, розташована в штаті Меріленд.

Непокірний штат
За Мерілендом здавна закріпилася репутація незвичайного штату. Своє існування він почав як католицька колонія. Але, як відомо, перші американські колоністи були, в основному, представниками всіляких протестантських сект, що втікали з європейського материка від релігійних переслідувань. Католики ж, що селилися в штаті Меріленд, своєю чергою, намагалися уникнути переслідувань із боку протестантів.
Іще один приклад: питання ставлення до рабства розділило США на два ворожих табори — рабовласницький Південь і Північ, яка була заскасування рабства, що в підсумку призвело до громадянської війни. Меріленд був найпівнічнішим з південних штатів (або найпівденнішим з північних — залежно від того, як поглянути), обстоював збереження рабовласництва.
Штат цей, із досить химерними обрисами, — невеликий. Однак на його території мирно уживаються сонні рибальські селища знаменитої Чесапікської затоки, гірські села Аппалачів, старовинні затишні містечка і вражаючий урбаністичний гігант — місто Балтимор.
З Балтимором пов’язана одна з найяскравіших історичних подій, що сталися на території Меріленду, — остання спроба британських військ змінити рух історії і повернути собі непокірні колонії. Спаливши майже повністю Вашинґтон, вони рушили 1814 року на Балтимор з метою знищити міські корабельні, але зустріли рішучу відсіч. Свідок того, як невеликий форт в гирлі затоки утримував війська англійців, Френсіс Скотт Кі відобразив цей історичний момент у віршах, що стали гімном країни Star Spangled Banner.

«Наземна яхта» Рузвельта
Місця тут — вельми мальовничі: що далі на захід, то більш гористою й лісистою стає місцевість. Тут, у горах Катоктін, на північ від Фредеріика, одного з перших міст у північно-західній частині штату, заснованого наприкінці XVIII ст. вихідцями з Німеччини, розкинулося два прекрасних лісових заповідника: «Каннінгем Фоллс стейт парк» і «Катоктін Маунтейн парк».
1951 року тут, у горах Катоктін, був споруджений з грубих колод просторий будинок, що став, за словами його першого мешканця, його «наземною яхтою». Мова йде про 32-го президента США Франкліна Делано Рузвельта, улюбленим відпочинком якого були прогулянки на яхті. Він стверджував, що ніщо так не освіжає його й не відновлює сил, як круїзи з друзями рікою Потомак на президентській яхті.
Але під час Другої світової війни президент зробив патріотичний жест, відмовившись від яхти, і звернувся до міністерства внутрішніх справ з проханням знайти місце, де він почувався би настільки ж спокійно і приватно. До того ж літня спека аж ніяк не сприяла здоров’ю президента, і лікарі наполягали на тому, щоб літо він проводив за містом. Ось тоді в горах на північ від Фредерика і був споруджений будинок, надійно укритий могутнім лісом від цікавих поглядів.

Життя наближається до досконалості
Згодом на території площею 80 га з’явилося ще кілька будівель: будинки для гостей, будинки для конференцій і зустрічей тощо. Але це сталося пізніше, а спочатку тут стояла лише одна будівля, в якій президент Рузвельт почувався зручно і затишно, інакше навряд чи він назвав би свою заміську резиденцію «Шангрі-Ла» — за назвою утопічної країни високо в Гімалаях, де життя наближається до досконалості.
Щоразу, коли Рузвельт вирушав в «Шангрі-Ла», він казав, що має намір «зробити круїз». За його розпорядженням багато меблів із його яхти перекочувало в гірську резиденцію. Але, взагалі, свій новий літній будинок Рузвельт обставив без будь-яких претензій на розкіш, охоче користуючись уживаними речами: мабуть, це створювало у нього відчуття обжитості й налаштовувало на домашній лад. Якось він сказав: «Тут я маю змогу не просто відпочити і побути на самоті; я приїжджаю сюди, щоб ясніше побачити і усвідомити загальну картину світу».
Коли будівельні роботи в «Шангрі-Ла» були завершені, разом із президентом сюди приїжджало часом близько ста осіб: його секретарі, секретарі його секретарів, лікарі та медсестри, радіооператори і телефоністки, стенографісти і шофери, агенти служби безпеки й особиста охорона, кухар та офіціанти. Але всі вони мали власні котеджі, розташовані на чималій відстані один від одного і від президентського будинку. Зовні всі вони геть непоказні, і нині виглядають майже так само, як і півстоліття тому, але зовнішність, як відомо, — річ оманлива: всередині все облаштовано згідно з останніми досягненнями цивілізації, хоча без жодної помпезності і надмірностей. Зараз тут є майданчики для гри в гольф, басейн, тенісні корти, відкриті тири, бари та кегельбани.

Стороннім вхід заборонено!
Кожен із президентів, які приходили в Білий дім після Рузвельта, щось добудовував і додавав в «Шангрі-Ла» згідно своїм смакам і улюбленим видом відпочинку. За часів Кеннеді тут була прокладена стежка для верхової їзди. Тоді ж були збудовані стайні.
Але ще кілька слів про першого господаря «Шангрі-Ла» Франкліна Делано Рузвельта. Це він започаткував традицію запрошувати в літню президентську резиденцію високих іноземних гостей (пізніше, до речі, вона була переобладнана і для зимових візитів). Першим «Шангрі-Ла» в травні 1943 року відвідав прем’єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчилль. А президент Айзенгавер вирішив змінити ім’я резиденції, назвавши її на честь свого онука, і зараз це місце відоме всьому світу як Кемп-Девід.
На відміну від вашинґтонської резиденції американських президентів — Білого дому, куди можна потрапити з екскурсією, завчасно зайнявши чергу раніше зранку, — Кемп-Девід є закритою резиденцією, вхід на її територію приватним особам без спеціального запрошення не дозволено. Вся територія обгороджена парканом із рядами дротів під напругою і охороняється спеціальними загонами морських піхотинців. Коштують ці запобіжні заходи недешево, близько 2 млн USD на рік, але що поробиш — інтереси державної безпеки того варті.
До речі, навіть якщо підійти впритул до воріт Кемп-Девіда, то нічого, окрім лісу, не побачиш. Залишається задовольнятися лише швидкоплинними кадрами кінохроніки й уявою, яка може домалювати картину. Щоправда, зараз до послуг цікавих є безліч фотографій, які увійшли в архів всіх президентів, що жили тут.

Місце доленосних зустрічей
Тут побували очільники багатьох держав. 1969 року тут було укладено угоду між колишнім главою тепер вже колишньої радянської держави Микитою Хрущовим і президентом Двайтом Айзенгавером. Сказана з приводу цієї угоди Хрущовим фраза: «У ньому відбився дух Кемп-Девіда» — увійшла в політичний лексикон. До речі, Хрущов, коли його запросили побувати в Кемп-Девіді, вимовив: «Побий мене грім, якщо я знаю, що це таке і де це розташоване». Навіть у радянському посольстві ніхто не міг нічого толком пояснити. По закінченні візиту Хрущов резюмував: «Дача — ось що це таке!»
На цій дачі 1978 року президент Джиммі Картер приймав високих гостей — прем’єр-міністра Ізраїлю Менахема Бегіна і президента Єгипту Анвара Садата. Підписаний ними мирний договір увійшов в історію як «Кемп-Девідська угода». Президент Ніксон зустрічався тут із очільником СРСР Брежнєвим: на фото останній знятий в куртці-штормовці, яку отримують яксувенір запрошені в Кемп-Девід особи. Тут гостювали Маргарет Тетчер і принц Чарльз; президент Клінтон намагався зрушити з мертвої точки близькосхідний мирний процес під час перемовин із Бараком і Арафатом; Джордж Буш-старший зустрічався з Горбачовим, а його син, Джордж Буш-молодший, — з прем’єр-міністром Великої Британії Тоні Блером.
Ось і нещодавно, всередині травня ц. р., нинішній президент США Барак Обама провів у своїй заміській резиденції зустріч з представниками керівництва країн-членів Ради співробітництва арабських держав Перської затоки (ССГАПЗ). Щоправда, саміту США — ССГАПЗ не вийшло: четверо із шести глав держав Ради відмовилося приїхати в Кемп-Девід, відправивши замість себе дублерів. Так арабські монархи продемонстрували Білому дому незгоду з його близькосхідною політикою.
І цілком можливо, що тут, у Кемп-Девіді, іще не раз відбуватимуться події, про які згодом будуть говорити як про історичні віхи в житті народів усього світу.

Олексій Гай

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...