Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Dec. 16, 2017

Cимвол свободи прав людини

Автор:

|

Травень 21, 2015

|

Рубрика:

Cимвол свободи прав людини

Меморіал Лінкольна

Роки правління 16-го президента США та їх значення для історії країни увічнює грандіозна й прекрасна споруда меморіалу Лінкольна. Роки правління цієї людини збіглися з періодом Громадянської війни 1861-1865 рр., після закінчення війни в грудні того ж року, була прийнята Тринадцята поправка до конституції США і фактично заборона на рабство в країні, зробивши його протизаконним і антиконституційним.

Страшна ціна — за перемогу
Цей меморіальний комплекс розташований на Національній алеї в самому центрі Вашингтона. Його побудували на честь Авраама Лінкольна, який був 16-м за рахунком президентом США й чия каденція припала на роки Громадянської війни. Меморіал є символом віри президента в те, що всі люди повинні бути рівними і вільними.
Чи припускав Лінкольн і чи хотів, щоби країна, яку він створював, стала такою, якою є зараз? Швидше за все, так, і мети цієї було досягнута, доведено її послідовниками до логічного та бажаного результату.
Лінкольн виріс у бідній родині, самоучкою став юристом. Добившись обрання до Конгресу, він боровся проти рабства, прагнув до модернізації економіки, виступав проти американсько-мексиканської війни. 1860 року голосами, в основному, індустріальних північних штатів, де рабства вже не було, Лінкольн був обраний президентом.
Південні штати це ввело в стан шоку: їхня аграрна економіка базувалася на рабській праці, там побоювалися, що янкі звільнять всіх чорношкірих. Південна Кароліна першою вирішила вийти із союзу штатів. Її приклад наслідували інші, 11 штатів, що відокремилися, утворили власну Конфедерацію, заявивши, що на їхній території рабство буде існувати вічно.
Президент намагався уникнути зіткнення, але воно було неминучим. 12 квітня 1861 року жителі Півдня бомбардували і захопили форт Самтер в Південній Кароліні. Війна, в якій Північ спочатку зазнала невдачі, тривала чотири роки й завершилася поразкою Півдня. Рабство було заборонене 13-ю поправкою до Конституції США, країна отримала потужний імпульс розвитку. Але лідер нації заплатив за цю перемогу страшну ціну: 15 квітня 1865-го актор і прихильник Конфедерації Джон Вілкс Бут застрелив президента в театрі Форда у Вашинґтоні.

Затяжний проект
І на знак вдячності за заслуги перед вітчизною у Вашингтоні, в комплексі Національної алеї, йому був споруджений меморіал із написом: «У цьому храмі, як і в серцях людей, для яких він врятував єдність, пам’ять про Авраама Лінкольна збережеться назавжди».
Але історія створення меморіалу виявилася непростою. Перший публічний меморіал Лінкольна був відкритий 1968 року. Церемонія відкриття проходила в Вашингтоні у присутності мерії округу Колумбія через три роки після вбивства самого Лінкольна. Багато хто висловлював побажання увічнити пам’ять президента у вигляді гідного пам’ятника. Навесні 1867 року Конгрес ухвалює рішення про початок створення національного меморіалу.
Реалізація проекту проходила важко, і рішення про будівництво постійно відкладалося: спочатку на 1901 рік, потім його відсунули на 1902-й і нарешті перенесли на 1908-й. Остаточний дизайн з’явився на світ лише 1913 року. Конгрес затвердив не тільки проект меморіалу, але і місце його розташування — для цього було обрано зелений газон у парку «Західний Потомак».
Дизайном зайнявся архітектор Генрі Бекон. Він вирішив поставити меморіал на кшталт грецького храму. Комісія поставила під сумнів необхідність саме такого рішення, адже необхідно було увічнити пам’ять досить скромної людини, якою справді був Авраам Лінкольн, та й місцевість була болотиста і не дозволяла поставити таку велику споруду. Після численних суперечок проект був повністю схвалений, а на його реалізацію виділялося 300 тис. USD.
12 лютого 1914 був закладений перший камінь меморіалу. Закінчили будівництво 30 травня 1922 року. На церемонії відкриття було присутньо більш як п’ятдесяти тисяч осіб, а зокрема син славетного президента Роберт Тодд Лінкольн.

Почасти повторює грецький Парфенон
Для будівництва меморіалу використовували вапняк, привезений з Індіани, а також мармур, доставлений із Колорадо. Скульптуру президента виконали з мармуру, який добували в Джорджії. Від самого початку будівництва меморіал Лінкольна перебував під контролем Управління громадських будівель і територій, а 1933 року його вже контролювала служба національних парків.
Розміри Меморіалу Лінкольна просто вражають уяву — він виглядає грандіозно. Велика мармурова споруда заввишки 57 м і завширшки 36 м, що символізує свободу, союз і співдружність всіх людей, почасти повторює грецький Парфенон. По його периметру розташовано тридцять шість колон (їхня висота — 13,4 м, а діаметр основи — 2,26 м). Саме стільки в Америці було штатів на момент убивства Лінкольна.
У рік створення пам’ятної споруди їх стало вже на дванадцять більше, тому актуальний на ту мить перелік штатів викарбували вздовж зовнішньої стіни. Останніми до США приєдналися Гаваї й Аляска. Їх назви, щоби не втрачати ідеї єдності і відобразити розвиток історії, написали на табличці на підході до меморіалу.

Величне видовище
Найбільше емоцій і вражень викликає велична 175-тонна статуя шістнадцятого президента всередині комплексу. Майже шестиметровий Авраам Лінкольн зображений замисленим, а його погляд спрямований на Капітолій і монумент Вашинґтона. Статуя зібрана з безлічі фрагментів білого мармуру, хоча, дивлячись на статую, цього і не скажеш — так професійно її вирізьблено і зібрано.
За проектом, розробленим Даніелем Честером Френчем, скульптура спочатку мала бути всього 3 метри заввишки. Однак невдовзі Генрі Бекон зрозумів, що статуя буде виглядати карликом всередині величезної будівлі, тож її було збільшено фактично удвічі — до 5,8 м.
Велике значення мають і величезні плити всередині меморіалу: на одній з них вигравіювали Геттісберзьку промову президента, на іншій — його друге інавгураційне звернення. Обидва тексти є важливими для кожного американця.
Щороку меморіал Лінкольна відвідує приблизно шість мільйонів осіб, а в списку найбільш значущих американських пам’ятників він фігурує на сьомому місці. Також кожного року, 12 лютого, у день народження президента Лінкольна, американці покладають до пам’ятника вінок. Монумент відкрито для огляду цілодобово, причому цікавіше буде відвідати його саме пізно ввечері або вночі: в цей час тут — дуже гарна ілюмінація, а на виході погляду відкривається приголомшлива панорама всіх прилеглих пам’яток.
Меморіал розташований поруч із річкою Потомак, на одній лінії з монументом Вашинґтона, перед яким відкривається краєвид прекрасного Блискучого басейну, в дзеркальній гладі якого з одного боку відбивається меморіал Лінкольна, а з іншого — монумент Вашинґтона. Трохи далі на захід через Потомак проходить Арлінгтонський міст, який також символізує об’єднання північних та південних штатів, а саме за це й боровся президент Авраам Лінкольн.

Свідок великих потрясінь
Зі статуєю президента пов’язано кілька популярних міських легенд. Згідно з однією з них, на потилиці Лінкольна вирізьблено обличчя генерала армії конфедератів Роберта Едварда Лі, який дивиться в бік свого особняка Кастіс-Лі в Арлінґтоні.
Інша легенда розповідає, що за допомогою американської мови жестів президент демонструє свої ініціали: його ліва кисть показує букву А, а права — L. Однак служба національних парків заперечує це твердження. Однак історик Джеральд Прокопович вважає, Френч цілком міг бути знайомий із мовою жестів і таким оригінальним чином віддячив Лінкольна за створення Галлодетського університету (спеціалізується на навчанні студентів із вадами слуху); крім того, видання Національного географічного товариства стверджує, що один із синів автора скульптури був глухим, а сам скульптор володів жестовою мовою.
Цікаво, що з 1959-го по 2008 рік меморіал Лінкольна був зображений на реверсі монети США номіналом 1 цент, випуск якої був приурочений до 150-річної річниці від дня народження президента. Зображення було створене гравером, який жодного разу не бачив самого меморіалу. І хоча міністру фінансів воно сподобалося, нумізмати сприйняли його критично: на їхню думку, меморіал «виглядав, як тролейбус», — і називали монету «художнім нещастям». Зображення пам’ятника також можна побачити на задньому боці банкноти 5 USD.
Біля Меморіалу Лінкольна часто відбувалися важливі для історії США події. Однією з них став мітинг 28 серпня 1963-го, в період Маршу на Вашингтон робітників, що вимагали робочих місць і свободи. Більш як 250 тис. осіб слухало того дня виступ Мартіна Лютера Кінга, де він, віддаючи данину Маніфесту про скасування рабства, виданого 1863 року, виголосив свою знамениту промову «У мене є мрія», і розповів про своє бачення життя у вільній країні без расової дискримінації. Через 40 років, на честь тих подій, на цьому місці поставили меморіальну плиту зі словами: «У мене є мрія».

Олексій Гай

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...