Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Nov. 23, 2017

Турецький гамбіт Путіна

Автор:

|

Серпень 31, 2016

|

Рубрика:

Турецький гамбіт Путіна

turetskie-tanki

Росія намагається зруйнувати монолітність НАТО

Вторгнення  турецьких збройних сил у північні райони Сирії стало несподіванкою для США та їх союзників по НАТО. Водночас про операцію «Щит Євфрату» прекрасно знали в Москві. «Ця воєнна операція скоординована з Росією і має на меті покінчити з погрозами США на адресу Стамбула. Америка робить все, щоб дестабілізувати ситуацію в Туреччини, використовуючи «Ісламську державу» і партію сирійських курдів «Демократичний союз», – заявив професор Стамбульського університету Мехмет Перінчек.

Щодо ІДІЛ професор явно щось наплутав, Сполучені Штати ніколи не мали жодних справ з цієї терористичною організацією, більше того, намагаються її знищити. А ось із курдами все точно. Курдські загони неофіційно вважаються союзниками американців у боротьбі з ісламістами. Водночас обриси незалежного Курдистану все виразніше вимальовуються у сусідніх з Туреччиною сирійських регіонах.

Для Стамбула курдське питання завжди було вкрай болючим. Нині вперше в історії майже 20-мільйонний народ, чия батьківщина розділена між Туреччиною, Сирією, Іраком та Іраном, отримав шанс проголосити суверенну національну державу. Для Стамбула це означає втрату чималої території та приблизно 15-18 мільйонів курдського населення (із загальних 80 мільйонів).

Донедавна турецький президент Реджеп Тайіп Ердоган мовчки терпів цю неприємну для себе ситуацію. Але все кардинально змінилося після невдалої спроби перевороту (http://meest-online.com/news/policy-news/tanky-mizh-evropoyu-ta-azijeyu/) 16 липня цього року.

За наявною інформацією, Ердоган зумів придушити заколот, тому що заздалегідь отримав від Росії відповідні розвідувальні дані. Водночас турецький президент прекрасно розумів, що ЦРУ теж недарма їсть свій хліб, однак попередження із Вашингтона чомусь так і не дочекався. Останнім цвяшком стала відмова Держдепартаменту видати Стамбулу проповідника Фетхуллаха Ґюлена, якого Ердоган чомусь вважає головним натхненником заколоту. Зрештою, у числі від 11 серпня «Міст» уже докладно пояснював (http://meest-online.com/world/asia/erdohan-poobitsyav-putinu-dobuduvaty-turetskyj-potik-i-postavyv-ultymatum-es/) логічність російсько-турецького союзу.

Якщо турецькі мотиви вторгнення в Сирію зрозумілі, то задум Кремля виглядає значно складнішим. Можна припустити, що Путін вирішив зіграти на Близькому Сході гамбіт, тобто пожертвувати незначну фігуру (а в нашому випадку їх буде дві), щоб отримати позиційну перевагу та перехопити інціативу.

Отож, станом на даний момент диспозиція наступна. Турецькі танки та спецпризначенці за наказом друга Путіна Ердогана трощать курдські загони в районі сирійського міста Джараблус у провінції Алеппо. Башар Асад, який продовжує залишатися легітимним президентом Сирії, цілком слушно назвав операцію «Щит Євфрату» прямою агресією проти його країни. Заяви заявами, але уявімо, що одного прекрасного дня сирійські танки прохромлять прикордонні загородження й посунуть вглиб турецької території. Причому зроблять це за наказом президента Асада, який також є другом Путіна.

Одна справа, коли турецькі солдати гинуть на чужій території, інша – пряма збройна агресія урядової армії іншої країни проти члена НАТО. В цьому випадку Північноатлантичний альянс буде вимушений діяти за своїм головним принципом: «Напад на одного означає напад на всіх» (див. «Довідку»). І ось тут Путін почне радісно потирати руки, тому що втілити цей принцип буде майже неможливо. Навряд чи Барак Обама, який вже спакував валізи, зважиться втягнути Америку в сухопутну війну бозна де за два місяця до завершення терміну своїх президентських повноважень. Ще один важливий член НАТО – Британія – зараз більше переймається наслідками Brexit, ніж подіями на Близькому Сході. Решта членів Альянсу, в тому числі й Німеччина, не знають, як дати раду з навалою біженців, тож для них перспектива бомбардувати ісламські міста означатиме, що серед тих біженців з’являться сотні шахідів, які їхатимуть до Європи з єдиною метою – помститися за смерть рідних від європейських бомб і ракет.

Путіну вже вдалося добряче розхитати й без того доволі нестабільний Європейський Союз. Якщо втілиться описаний вище сценарій, дасть тріщину й досі монолітний Північноатлантичний альянс. Адже нехтування принципу «Напад на одного означає напад на всіх» підірве саму основу нинішньої системи колективної безпеки. Залишається лише сподіватися, що в шахи Володимир Путіна грає гірше, ніж бореться на татамі.

Ігор Берчак

 Довідка

«Сторони погоджуються,  що збройний напад на одну або кількох із них у Європі чи у Північній Америці вважатиметься нападом на них усіх: і, відповідно, вони домовляються, що в разі здійснення такого нападу кожна з них, реалізуючи своє законне право на індивідуальну чи колективну самооборону, підтверджене Статтею 51 Статуту Організації Об’єднаних Націй, надасть допомогу тій Стороні або Сторонам, які зазнали нападу, і одразу здійснить, індивідуально чи спільно з іншими Сторонами, такі дії, які вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної сили».

Північноатлантичний договір (Статут НАТО), стаття 5, підписано у Вашингтоні, Федеральный округ Колумбія, 4 квітня 1949 року

 

До теми

«Перекидання повітряним способом на великі відстані»

25 серпня за тривогою були підняті підрозділи російського Південного, Західного і Центрального військових округів, Каспійської флотилії, головного командування повітряно-космічних та повітряно-десантних військ. Офіційна причина: «перевірка здатності збройних сил швидко формувати угруповання на південно-західному стратегічному напрямку з метою локалізації можливих криз».

Зокрема, на полігоні «Раєвський» під Новоросійськом, за даними прес-служби міноборони РФ, військовослужбовці десантно-штурмової (гірської) дивізії почали готуватися для перекидання повітряним способом на великі відстані особового складу та військової техніки з подальшою підготовкою до дій на незнайомих полігонах і десантування особового складу різними способами.

Камишинська окрема десантно-штурмова бригада з Волгоградської області здійснила 1200-кілометровий марш і прибула на полігон «Опук» на території анексованого Криму (Керченський півострів). «Там десантники приступили до інженерного обладнання, організації охорони і оборони нового району зосередження і підготовки до виконання навчально-бойових завдань», – йдеться в повідомленні міноборони РФ.

Також стало відомо, що екіпажі винищувачів Су-27, які дислокуються на аеродромах у Воронезькій та Курській областях (тобто, поруч з кордонами України) перебувають у готовності «протягом двох хвилин вилетіти для виявлення повітряних цілей, їх класифікації та застосування всіх наявних засобів, у тому числі авіаційного озброєння, для недопущення перетину умовної межі повітряного простору».

«Ми залишаємося глибоко стурбованими посиленням насильства на сході України і близькістю російських збройних сил до України, беручи до уваги пряму залученість Росії в конфлікт на Донбасі. Нам також відомо, що Росія використовує раптові військові навчання, щоб приховати розгортання озброєнь в Україні», – заявила представник Пентагону Мішель Балданца.

Від себе додамо: швидше за все, й цього разу Путін вирішив одним набоєм підстрелити двох зайців. Крім чергового залякування України та передачі підкріплень самопроголошеним республікам Донбасу, президент Росії ще й демонструє Заходу, перш за все, Сполученим Штатам, здатність оперативно «перекидати повітряним способом на великі відстані» техніку та армійські підрозділи.

Складно повірити, що раптова перевірка російських збройних сил та операція «Щит Євфрату» просто збіглися в часі. Це чіткий сигнал Кремля: ситуація на Близькому Сході розвиватиметься за російським сценарієм, а в разі якихось несподіванок Москва готова йти на загострення, аж до силового протистояння.

About Author

meest-online.com

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...