Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 24, 2020

Утеча в Китай

Автор:

|

Травень 08, 2014

|

Рубрика:

Утеча в Китай

Володимир Путін

Зовнішньополітична й військова активність Російської Федерації, яка втілилася в анексії Автономної Республіки Крим (АРК) і спробах збройного захоплення території східних областей України, призвела до заморожування активних відносин РФ із Європейським Союзом (ЄС) і США.

Економічні наслідки цих дій уже офіційно озвучив Дмитро Медведєв, прем’єр-міністр РФ, на колегії міністерства фінансів: «Темпи зростання економіки сповільнилися до рівня приблизно 1 % у I кварталі 2014-го».
На тлі того, що відбувається, нещодавня поїздка голови Сергія Лаврова, міністра закордонних справ РФ, у Китайську Народну Республіку (КНР) виглядає «дуже перспективним». Мета — підготовка візиту туди президента Путіна. «Ми виходимо з того, що майбутня подорож президента Росії в КНР стане основною політичною подією в російсько-китайських відносинах цього року, а його підсумки стануть важливим етапом у просуванні всеосяжного російсько-китайського партнерства», — заявив п. Лавров.
Але чи справді цей візит буде зустріччю глав двох рівних держав, як намагається подати це російська сторона? Адже в контексті того, що відбувається, Росія — країна з економікою, що спадає в прірву, а Китай, тим часом, економічно розвивається дуже активно.

Рівністю й не пахне
Розповіді про те, що РФ може надати свої технології Китаю, більше схожі на жарт. Так, Борис Титов, уповноважений при президенті з прав підприємців, заявляв: «Ми технологічно відстали на 20-30 років. Нам необхідний приплив технологій, уже існуючих у світі». Єдине, чим Росія може бути приваблива для світу, — це її сировинні ресурси й територія. Схоже, що тепер РФ просто вибирає, чиїм сировинним придатком стати: ЄС чи КНР.
З об’єктивної точки зору, усе ж правильніше бути сировинним придатком Євросоюзу. Адже ЄС є провідним торговим партнером РФ. На його країни припадає приблизно половина всього російського експорту й імпорту. Так, за останнє десятиліття товарообіг зріс більш ніж утричі і до 2012 року досяг 336,5 млрд EUR. Обсяг експорту товарів із РФ у ЄС у період з 2002-го по 2012 рік збільшився в 3,5 разу — з 64,49 до 213,3 млрд EUR. 2012-го в поставках товарів із РФ до ЄС, як і раніше, головну позицію займали товари сировинної групи, насамперед паливно-енергетичні. Обсяг імпорту з ЄС до РФ за той же час зріс також у 3,5 разу — з 34,42 до 123,2 млрд EUR.
Але от невдача: ЄС зацікавлений у демократичній і вільній Росії, хоча би для того, щоби, як зараз, через душевну травму однієї людини Росія не розв’язувала війни зі своїми сусідами. Але до такого повороту подій російське керівництво виявилося не готовим, оскільки вважає Брюссель «убивцею» російської напівтоталітарної системи, що все глибше сповзає у формат північнокорейської ізоляції. Очевидно, саме тому погляди російської еліти виявилися зверненими до КНР у надії, що та буде лояльнішою за ЄС.

На що розраховує Путін?
РФ сподівається на угоду з КНР із продажу газу з родовищ Східного Сибіру. Ця комбінація, за задумом Росії, має в перспективі компенсувати негативні наслідки конфлікту зі Заходом. Але існує кілька чинників, які вже в середньотерміновій перспективі можуть поставити плани Кремля під цілком відчутну загрозу:
1. У контексті подій, що відбуваються, Європа дуже активно працює над скороченням енергозалежності від РФ, і років за п’ять ця залежність істотно скоротиться. І тоді справді єдиним покупцем російського газу залишиться Китай. Але це вже буде монополізм споживача. Що призведе до залежності РФ від КНР. І в такому становищі Пекін уже не буде рахуватися з позицією загнаної в кут Москви.
Китай уміє чекати, десять років для нього — не термін. Заради доступу до газових і нафтових родовищ Сибіру Пекін готовий підштовхнути Москву в міжнародну ізоляцію, обмеживши їй канали діалогу. Що, власне кажучи, і відбувається, коли китайська делегація фактично підтримує позицію РФ у Раді безпеки ООН із питання України, щораз далі заганяючи російську сторону в китайську пастку.
2. Угода може не принести для РФ очікуваних дивідендів, позаяк КНР зайняла активну позицію в освоєнні газових і нафтових родовищ Казахстану. Уже зараз Китай витісняє російський капітал із території Казахстану. Прикладом може слугувати те, що Вагіт Алікперов, президент «Лукойлу», підписав договір про продаж китайській компанії Sinopec 50 % Caspian Investment Resources Ltd.
Caspian Investments Resources володіє різними частками в проектах розробки чотирьох казахських родовищ Алібекмола та Кожасай, Північні Бузачі й Арман і 100 % у проекті розробки родовища Каракудук. До кінця 2006 року «Лукойл» був одноосібним власником Caspian Investment Resources Ltd. Потім 50 % компанії було продано за 980 млн USD фонду Mittal Investments. Через вісім років китайська компанія стала одноосібним власником Caspian Investment Resources Ltd.
Активність КНР на території Казахстану — дуже велика. І схоже, у цьому реґіоні співпраця Китаю з Росією зведеться до витіснення останньої з основних стратегічних напрямків, оскільки щодо сировини Казахстан цікавить китайців навіть більше, ніж РФ .
3. У такому випадку виникає основна проблема перемовин — ціна. Москва й Пекін ніяк не можуть домовитися. Якщо поставки нафти на Схід переорієнтувати ще не надто дорого — досить витратити два-три роки й провести переформатування інфраструктури, то з газом справи йдуть набагато складніше. Розробка східносибірських родовищ — задоволення дороге, а китайці не готові платити надто високу ціну.
Причому в КНР є аргументи для отримання тільки їй вигідної ціни:
а) проект TAPI, який відкриває доступ до Каспійських родовищ.
б) російські політики, котрим запаморочила голову анексія АРК, уже вимагають повернути РФ частину Північного Казахстану, чим також штовхають Казахстан у «міцні та дружні» обійми Китаю.
Таким чином, Росії рано чи пізно доведеться піти на істотні поступки Китаю, який розуміє всю слабкість РФ. Можливі перемовини й за іншими напрямками:
1. Інвестиційні проекти КНР у РФ можуть позитивно вплинути на динаміку російської економіки, але, водночас, зіграють на руку Китаю. Китайський капітал уже є основним на Далекому Сході Росії, що проявляється в активній кооперації китайських громадян із місцевим населенням.
У лютому 2014-го п. Медведєв доручив перевести низку великих держкомпаній на Далекий Схід. Про це повідомив віце-прем’єр Юрій Трутнєв, повноважний представник президента в Далекосхідному федеральному окрузі. Крім того, у російському уряді обговорювалися можливості застосування податкових пільг на певних територіях на Далекому Сході. Зокрема, податок на прибуток може скласти 10 % , податок на заробітну плату — 7 %. Але прожекти так і залишаються прожектами а віддалені від Москви реґіони зі столицею пов’язують лише дотації. За таких тенденцій розвитку економіки РФ у найближчі роки в далекосхідного реґіону виникне бажання та моральне право просити реальної федералізації, а можливо, і повного переходу під протекторат КНР.
2. Москва й Пекін можуть розпочати обговорення планів щодо переходу на розрахунки в рублях і юанях. Ця тема зігріває душі багатьох росіян, котрі мріють викинути долар і євро на звалище історії. КНР їм у цьому може допомогти, ще сильніше вирвавши РФ зі загальноєвропейського контексту.
3. Путін також може ініціювати в Пекіні обговорення реанімації китайських проектів на окупованій території АРК, які були підписані Януковичем наприкінці 2013 року. Зокрема, ідеться про будівництво глибоководного порту в районі Євпаторії, який дасть Пекіну змогу скоротити торговий маршрут КНР у Європу. Також проект передбачав додаткові інвестиції в реґіон АРК. Таким чином, китайці ввійдуть до Криму, і тут перегравши емоційне російське керівництво.

Висновки
Усе, чого доможеться Путін візитом у КНР — ще більше посилення залежності РФ від Китаю й подальша переорієнтація країни на Схід. Антиєвропеська й антиамериканська істерія, яка після анексії Криму підняла рейтинґ Путіна до неймовірних висот, неминуче зіграє з російським суспільством злий жарт. Адже саме Європа та США можуть утримати РФ від сповзання в китайську залежність, яка із часом обернеться повною втратою російської державності.
У зв’язку із цим хочеться навести слова російського публіциста Андрія Піонтковського, сказані ним 2009-го: «Москва дає сильні аргументи «китайському лобі» всередині американського істеблішменту. Справді, навіщо допомагати зміцнювати свій суверенітет на Далекому Сході тому, хто сам його фатально послаблює — і до того ж перетворює антиамериканську й антизахідну істерію на основний ідеологічний інструмент своєї внутрішньої політики?
Для російської клептократії антиамериканізм — це не тільки інструмент обдурення й мобілізації мас. Вона сама міцно підсіла на цей наркотик, що заглушає її гострий комплекс неповноцінності. Це — колишня радянська номенклатура, її другий і третій ешелони, значною мірою зараз — гебістські. Вона заради особистого збагачення «злила» СРСР, державу, якій служила, і створила потворну економіку-мутанта, що дозволяє їй ставати ще багатшою. Для чого? Для того, щоби збирати й витрачати свої скарби на тому ж Заході, який вона завжди ненавиділа та який ненавидить тепер іще більше через свою нікчемність. Подібна діалектика душі вимагає все більших і більших доз наркотику, усе рішучішого «??вставання з колін».
Така «еліта» не потрібна як союзник нікому — ні Заходу, ні Сходу. Вона нездатна вивести РФ із глибокої кризи цивілізаційної ідентичності, так само як нездатна здолати наростаючу не просто економічну, а екзистенційну кризу породженої нею потворної системи. Тому що для цього їй насамперед довелося би визнати свій інтелектуальний і моральний крах і піти з політичної сцени. Вона — не рішення. Вона — суть проблеми».
Група глобальної розвідки Geostrategy
http://geostrategy.ua/node/784

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply