Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Dec. 15, 2018

РФ готує війська для можливого протистояння з Канадою та США

Автор:

|

Вересень 29, 2016

|

Рубрика:

РФ готує війська для можливого протистояння з Канадою та США

Бойові білі ведмеді

Міністерство оборони (МО) Російської Федерації (РФ) оголосило конкурс із сумою контракту в 3,28 млрд RUR на обслуговування військових містечок в Арктиці. Наголосимо, гроші підуть не на будівництво нових гарнізонів, а на забезпечення всім необхідним уже існуючих. Географія широчезна — острів Котельний (архіпелаг Новосибірські острови), острів Земля Олександри (архіпелаг Земля Франца-Йосипа), острів Врангеля та мис Шмідта в Чукотському автономному окрузі.

Скарби білої пустелі
Ще 30 років тому Арктика вважалася нікому не потрібною білою пустелею, але все змінилося, коли вчені встановили, що цей реґіон відчуває наслідки глобального потепління значно швидше, ніж решта планети. Таким чином неосяжні північні простори вже незабаром стануть доступними для судноплавства та видобутку корисних копалин із шельфу.
Геологічна служба США полічила, що близько 30 % нерозвіданих світових запасів природного газу та 13 % запасів нафти містяться в Арктиці. Крім того, тут також є поклади вугілля, заліза, урану, золота, міді, рідкоземельних металів, коштовного каміння та багато іншого.

Суперечка за полюс: п’ять претендентів
Першими про свої права на північну маківку планети заявили РФ і Канада. Однак Організація Об’єднаних Націй (ООН) розважливо відмовила обом. Потім в арктичну суперечку несподівано втрутилася маленька Данія. Копенґаґен обґрунтував свої претензії тим, що Північний полюс пов’язаний із Гренландією 2000-кілометровим підводним хребтом Ломоносова, тоді як сама Гренландія є напівавтономною територією Данського королівства.
У відповідь РФ заявила, що хребет Ломоносова (у районі якого, за деякими оцінками, залягає близько чверті світових нерозвіданих запасів вуглеводнів) є продовженням Сибірської континентальної платформи.
Тут уже прокинулися й американці, чий Сенат ратифікував Конвенцію ООН із морського права 1982 року, що дало можливість США де-юре висунути претензії на континентальний шельф за межами 200-мильної економічної зони. До арктичної суперечки вирішила долучитися й Норвегія: а раптом пощастить й собі щось урвати?
Уряди всіх країн, зацікавлених у розширенні своїх територій на північ, наввипередки організовували масштабні експедиції, мета яких — картографічні дослідження арктичного дна, які б дозволили їм претендувати на володіння полюсом. Річ у тім, що межі арктичного шельфу визначаються тією самою Конвенцією ООН із морського права від 1982-го. Відповідно до цього документа, межі економічних зон прибережних держав були встановлені на відстані 200 морських миль від берегів материків й островів.
Однак Конвенція також допускає визнання особливого статусу для континентального шельфу, який власне в Арктиці часто виходить далеко за 200-мильну зону. Крім того, Конвенція ще й дозволяє державам економічне використання території, що розташована у 300-кілометровій зоні від її континентального шельфу.
Усе загалом теоретично дозволяє якійсь із країн відхопити мало не всю Арктику разом із полюсом, адже шельф заходить далеко вглиб Північного Льодовитого океану. Тож чітке картографічне визначення меж шельфу вкрай важливе, адже від цього залежатиме розмір дозволеної для економічного використання території.
Наразі пріоритет тут належить Росії. 2007 року експедиція під керівництвом депутата Держдуми РФ, Героя Радянського Союзу і відомого полярника Артура Чілінгарова на дні океану безпосередньо під Північним полюсом встановила прапор Російської Федерації, виготовлений для довговічності з титанового сплаву.

Бойові білі ведмеді
Але в Кремлі вирішили, що автомат Калашникова все ж надійніший за якісь там прапори, нехай навіть і титанові. У січні 2009-го Дмитро Медведєв, тодішній президент Росії, підписав «Основи державної політики РФ в Арктиці». Одним із пунктів були плани щодо розміщення на узбережжі Північного Льодовитого океану військових баз.
У квітні 2011 року на Кольському півострові на базі 200-ї мотострілецької бригади було розгорнуте спеціальне з’єднання для дій у Арктиці з місцем дислокації в м. Печенга. 2012-ого був створений Арктичний центр матеріально-технічної підтримки, особовий склад якого налічує 15 тис. осіб. У жовтні 2013 року російські підрозділи сил спецпризначення провели навчання на Кольському півострові. Особлива увага при цьому була приділена веденню бойових дій в умовах Заполяр’я.
А в ніч проти 14 березня 2014-го Москва уперше в історії провела масову висадку авіаційного десанту в Арктиці. Батальйон 98-ї повітряно-десантної дивізії збройних сил РФ чисельністю 350 вояків, чотири одиниці військової техніки і кілька тонн вантажів були десантовані зі застосуванням керованих парашутних систем спецпризначення «Арбалет» на майданчик приземлення «Темп» на Новосибірських островах.
Протягом 40 хвилин після приземлення десантники «захопили» летовище, здолавши опір умовного супротивника, та приготувалися прийняти на «захоплений» аеродром літаки військово-транспортної авіації з бойовою технікою.
Ще масштабніша демонстрація сили була проведена рівно через рік — у березні 2015-го, коли Сергій Шойгу, міністр оборони Росії, оголосив «раптову перевірку боєготовності» арктичної групи військ РФ, до якої було залучено 38 тис. військовослужбовців, 3 360 одиниць військової техніки, 41 корабель, 15 підводних човнів, 110 літаків і гелікоптерів. Тоді дехто з експертів пов’язав цю гру м’язами з бажанням Кремля продемонструвати власну «крутість» на річницю анексії Криму. Проте вірогідніше, що ці маневри були організовані про американське та канадське око: мовляв, ми готові до повноцінної війни на арктичному театрі бойових дій.
Також не варто забувати, що підводники Північного флоту РФ проводять регулярні навчання, мета яких — навчитися використовувати особливості арктичних акваторій (акустичні перешкоди і наявність значних льодових мас) для прихованого переміщення субмарин, а також проведення ракетних пусків з-під крижаного покрову, що значно знижує вразливість підводних човнів. Російські атомні підводні крейсери проекту «Дельфін» із акваторії Баренцового моря регулярно запускають балістичні ракети «Синева» (максимальна дальність польоту — 11 500 км, вага боєголовки — до 2,8 т, максимальна глибина пуску — 55 м).

«Арктика нам допоможе!»
Як бачимо, апетити Путіна не обмежуються лише Донбасом. Він активно готується до захоплення малолюдних, зате багатих на корисні копалини просторів Арктики. Хоча ціни на нафту та природний газ продовжують падати, російський бюджет досі майже на половину наповнюється за рахунок нафтогазових доходів, а вже існуючі родовища Сибіру близькі до виснаження. Тож у Москви новий девіз: «Арктика нам допоможе!».
Ще 2012 року, рівно через місяць після повернення з посади віце-прем’єра в крісло президента російської державної нафтової компанії «Роснефть» Ігор Сєчін виступив із доповіддю, в якій окреслив масштабні нафто-газові плани підпорядкованої йому структури. Оскільки «Роснефть» — компанія державна, а сам п. Сєчін — багаторічний соратник Путіна, то ці наміри можна вважати основою стратегії Російської Федерації в галузі видобутку вуглеводнів.
«Уже 2020-го ми очікуємо отримати понад 5 % видобутку в нових реґіонах. До 2030 року нові родовища нафти забезпечать майже 40 % від її загального видобутку в країні. Це — гігантський ривок уперед, який за своїми масштабами можна порівняти з освоєнням нафтоносного реґіону Західного Сибіру в 1960-х рр.», — заявив Ігор Сєчін. Тоді багато хто здивовано стенав плечима: звідкіля візьмуться нові поклади, адже геологи давно облазили вздовж і впоперек усі можливі сибірські закапелки? Глава «Роснефти» відповів: головних ресурсів два — важкодоступні запаси вуглеводнів на родовищах, які вже давно розробляються, та освоєння нових покладів на прибережному шельфі Північного Льодовитого океану.

Ігор Берчак

До теми
Як свідчать дані, отримані Норвезьким полярним інститутом, спричинене глобальним потеплінням танення криги в Арктиці йде значно швидшими темпами, ніж передбачалося раніше. Досі вважалося, що крижаний покрив Арктики зникне не менш ніж через 50-100 років. Теперішній прогноз куди гірший: крига може розтанути вже за десять років. Так, група науковців із Університету штату Огайо з’ясувала, що крижана шапка Гренландії лише за рік втрачає 100 млрд т льоду. В результаті найбільший у світі острів почав поступово підійматися. Схожі процеси також спостерігаються з Ісландією та архіпелагом Шпіцберген. Водночас інтенсивне танення арктичного крижаного покрову може спричинити зміни в циркуляції повітряних потоків, що в результаті призведе до надзвичайно сильних снігопадів та аномально низьких температур y зимовий період у країнах Європи, на північному сході США і півночі Китаю.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...