Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 24, 2017

Режим Путіна не гребує жодними засобами для досягнення своїх цілей

Автор:

|

Квітень 13, 2017

|

Рубрика:

Режим Путіна не гребує жодними засобами для досягнення своїх цілей

Усі диктатори, котрі сповідували тероризм як державну доктрину, були врешті-решт покарані

Нещодавно була успішно завершена спеціальна міжнародна операція з ліквідації банди, яка планувала вбивство Володимира Плахотнюка, колишнього віце-спікера парламенту й одного з найвпливовіших політиків Молдови. До складу злочинної групи входили громадяни України та Молдови. «Зв’язки ватажків банди вказують на те, що супроводжували реалізацію злочину представники спецслужб Російської Федерації (РФ)», — зазначили у Державній прикордонній службі України (ДПСУ).

Проти України та Молдови
За даними правоохоронців, після скоєння злочину вбивці мали повернутися в Україну. Таким чином задум зловмисників полягав у тому, щоб дискредитувати правоохоронну систему України та погіршити українсько-молдовські міждержавні відносини, зазначили у ДПСУ.
Інформацію про можливу підготовку замовного вбивства ДПСУ отримала кілька місяців тому. За вбивство п. Плахотнюка зловмисникам обіцяли 200 тис. USD, із яких 100 тис. вони отримали як аванс. Було встановлено, що до складу банди входить більше десяти осіб, котрі впродовж 2015-2016 рр. скоїли низку важких злочинів у м. Києві та Київській області, серед яких вбивство, викрадення людини та розбої. Спостереження за діями виконавців замовного вбивства велося в режимі посиленої таємності.
Коли група злочинців вирушила до Молдови, там було затримано замовника, організаторів і пособників убивства, а також вилучено зброю (чотири гранатомети РПГ-26, два пістолети CZ-75 із глушниками та набоями) і засоби зв’язку. Водночас на території України затримали лідера цієї злочинної групи, провели обшуки у восьми членів банди.

Балканський слід
Дивом уникнув загибелі від засланих із РФ кілерів і Міло Джуканович, прем’єр-міністр Чорногорії. Його плани щодо вступу країни в НАТО завжди дратували Кремль. Врешті-решт у Москві зважилися на радикальне вирішення проблеми.
До Чорногорії прибула група найманців на чолі з Едуардом Широковим, громадянином РФ, яка мала намір влаштувати заколот і вбити тодішнього прем’єра. Щоправда, чорногорська влада вчасно отримала попередження від західних спецслужб, і заколотники були заарештовані. За інформацією джерел британської The Daily Telegraph, план вбивства прем’єра Чорногорії був організований офіцерами російської військової розвідки та «схвалений і підтриманий Москвою».

Повітряні спецоперації
Значно менше пощастило Леху Качинському, президенту Республіки Польща (РП). 10 квітня 2010-го під час заходу на посадку на летовище «Смоленськ-Північний» зазнав аварії президентський Ту-154М — всі 96 людей, котрі були на борту, загинули, зокрема: президент Качинський із дружиною, представники політичної та військової еліти РП. Усі вони прямували до Катині, місця масової страти радянським режимом польських військовополонених, для участі у жалобних заходах, присвячених 70-й річниці трагедії.
Міждержавний авіаційний комітет (виконавчий орган 11 країн колишнього СРСР у галузі цивільної авіації, який перебуває під повним впливом РФ) поклав основну відповідальність за Смоленську катастрофу на польських пілотів, котрі нібито вирішили не йти на запасний аеродром, попри погані погодні умови та попередження російських диспетчерів, перебуваючи при цьому під тиском із боку начальства.
Натомість Марек Пощенек, заступник генпрокурора РП, офіційно заявив минулого тижня, що в аварії літака під Смоленськом винні російські диспетчери та неназвана третя особа. «Аналіз як уже давно відомих, так і нещодавно отриманих даних дозволив прокурорам сформувати нові звинувачення проти авіадиспетчерів, громадян РФ, а також третьої особи, котра перебувала в контрольній вежі, — заявив він на прес-конференції у Варшаві. — Їхні дії щодо зумисного провокування катастрофи призвели до аварії літака, наслідком чого стала загибель людей». Зрозуміло, що диспетчери та таємнича третя особа діяли за наказом згори.
Не варто забувати і про збитий 17 липня 2014-го в небі Донбасу малайзійський Boeing-777 рейсу МН17, унаслідок чого загинули 283 пасажири і 15 членів екіпажу, в т. ч. 80 дітей. Міжнародна слідча комісія дійшла однозначного висновку, що лайнер був збитий ракетою, випущеною зі зенітно-ракетного комплексу «Бук», доправленого з РФ на територію Донбасу, контрольовану бойовиками. Навряд чи професійні артилеристи не розібралися, що цілили ракетою не в український винищувач, а у велетенський авіалайнер. Метою росіян, вочевидь, було бажання максимально дискредитувати Україну в очах міжнародної громадськості, переклавши вину за збитий Boeing на український протиповітряний підрозділ.

Терористи проти опозиції
Активно використовує Путін терористичні методи й проти внутрішніх противників. 26 березня ц. р. в РФ перше за останні п’ять років на вулиці найбільших міст вийшли десятки тисяч протестувальників. Демонстрації проти корупції у вищих ешелонах влади пройшли у 82 (!) найбільших містах країни.
Опозиція анонсувала продовження акцій протесту. Але дзуськи! Вже за тиждень в метрополітені Санкт-Петербурга прогримів влаштований смертником вибух, у результаті якого загинули 14 людей, що майже півсотні були поранені. Зрозуміло, що в умовах підвищеної терористичної загрози про жодні масові акції не може бути мови. Багато хто з російських інтернет-користувачів одразу написали, що вибух у Петербурзі міг бути спланований і реалізований спецслужбами РФ.
Ще більш зловісною була заява Путіна, котрий того ж дня перебував з візитом у рідному місті. Під час зустрічі з керівниками органів безпеки країн Співдружності Незалежних Держав президент РФ заявив, що практично кожна з цих країн є потенційним об’єктом атак терористів. Дехто з експертів сприйняв це як неприховану погрозу, зокрема, в бік занадто гонорового останнім часом президента Білорусі.

«Рязанський цукор»
Зазначимо, що Федеральна служба безпеки (ФСБ) РФ має величезний досвід терористичної діяльності всередині самої Росії. Восени 1999-го країною прокотилася серія вибухів багатоповерхових житлових будинків — унаслідок терактів у містах Буйнакськ, Москва та Волгодонськ загинули 307 осіб, понад 1,7 тис. отримали поранення. Через якийсь час вийшла друком книга під промовистою назвою «ФСБ підриває Росію». Її автори — колишній підполковник контррозвідки Олександр Литвиненко й історик Юрій Фельштинський — стверджували, що вибухи здійснила ФСБ.
На думку багатьох аналітиків, головними цілями цієї жахливої спецоперації були, по-перше, відновлення війни на Північному Кавказі з метою ліквідації незалежності Чечні-Ічкерії, адже всю провину поклали на чеченців, по-друге, підняття рейтинґу тоді маловідомого виконувача обов’язків президента Путіна. Нагадаємо, владу він отримав від Бориса Єльцина в абсолютно нелегітимний спосіб, а в період проведення терактів якраз готувався до перших в своєму житті президентських перегонів.
Одним із доказів став так званий інцидент у Рязані, коли місцеві мешканці помітили трьох підозрілих чоловіків, котрі ввечері заносили в підвал однієї з багатоповерхівок якісь мішки. Викликані на місце події поліціянти з’ясували, що в мішках був гексоген, причому на одному з них містився таймер із виставленим часом вибуху на п’яту ранку. Щойно в Москві гексоген-тротилової сумішшю так само вночі були підірвані два будинки. Обласна поліція через пару днів вирахували місцезнаходження підозрюваних (ті жили на орендованій квартирі в Рязані).
Аж тут головна контора ФСБ на Луб’янці виступила зі заявою: це був не теракт, а навчання з метою «перевірити пильність мешканців», у мішках був не гексоген, а звичайний цукор, а затримані — штатні співробітники ФСБ. З того часу в РФ вислів «рязанський цукор» став крилатим.

Ліцензія на вбивство
Зрозуміло, що занадто балакучий підполковник був приречений — 23 листопада 2006 року Олександр Литвиненко помер у Лондоні в страшних муках — у нього діагностували променеву хворобу, спричинену впливом радіоактивного матеріалу полонію. Слідство тривало майже десять років. І ось нарешті в січні 2016-го сер Роберт Овен, суддя Королівського суду Лондона, оголосив виконавцями вбивства громадян РФ Андрія Лугового і Дмитра Ковтуна (обоє в минулому — офіцери спецслужб).
Але найбільша сенсація полягала в тому, що, згідно з доповіддю Королівського суду Лондона, підозрювані не лише діяли за прямим наказом ФСБ. У своєму 300-сторінковому звіті суддя Овен наголосив, що на вбивство п. Литвиненка особисто (хоча й з обмовкою «ймовірно») дали добро тодішній глава ФСБ Микола Патрушев і сам Путін.
Хоча й оголошений висновок, згідно британських законів, не вважається остаточним вердиктом, що має юридичну силу, лондонський суддя заклав справжню дипломатичну бомбу сповільненої дії. Якщо Путін віддав наказ на вбивство на території іншої країни, отже, проти нього можна буде в майбутньому застосувати персональні санкції, аж до імовірного оголошення в міжнародний розшук.
Вочевидь, наразі подібна перспектива виглядає достатньо фантастично. Неймовірно толерантне ставлення Заходу до путінського тероризму зрозуміле: оголосити його міжнародним злочинцем — це те саме, що започаткувати третю світову війну, адже навряд чи глава ядерної держави з його хворобливими амбіціями стерпить подібні дії. Але не варто забувати, що всі диктатори, котрі сповідували тероризм як державну доктрину, були врешті-решт у той чи інший спосіб покарані.

Ігор Берчак

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...