Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 15, 2017

Путін завдав чергового гібридного удару

Автор:

|

Листопад 23, 2017

|

Рубрика:

Путін завдав чергового гібридного удару

Віктор Медведчук

Кремлівський диктатор лише імітує «перемовини» зі своїми колаборантами.

«Перемовини» зі… собою
15 листопада російське телебачення продемонструвало черговий гібридний удар Путіна — транслювало, як його кум Віктор Медведчук сказав йому в монастирі у в Підмосков’ї: «Україна готова звільнити 306 осіб (затриманих на Донбасі. — Ред.). Розраховує на звільнення Донецьком і Луганськом 74 осіб і це можна було б зробити до новорічних і різдвяних свят. Саме тому хочу звернутися до вас із проханням, використовуючи ваш авторитет: проявити гуманізм, звернутися до Захарченка та Плотницького (ватажків терористів на Донеччині й Луганщині відповідно. — Ред.)».
У відповідь Путін пообіцяв «зробити для звільнення полонених усе, що в його силах». Того ж дня Дмитро Пєсков, прес-секретар президента РФ, запевнив, що його бос обговорив телефоном зі Захарченком і Плотницьким ініціативу п. Медведчука про обмін полоненими й ті її «загалом підтримали», однак «звернули увагу на те, «що ще належить додатково опрацювати питання з представниками української сторони».
Тобто насправді Путіну йшлося про те, щоб цинічно використавши полонених, домогтися перемовин офіційного Києва з його маріонетками, котрі пропагандисти Кремля проголосили б як один із епізодів «громадянської війни в Україні», до якої Російська Федерація (РФ) начебто не має жодного стосунку, тому й не заслуговує на санкції за вторгнення на Донбас. Адже буквально напередодні спектаклю в монастирі, 14 листопада, Сергій Лавров, міністр закордонних справ РФ, укотре заявив, що для визначення формату миротворчої місії Організації Об’єднаних Націй (ООН) на Донбасі необхідно провести прямі перемовини з ДНР і ЛНР.
Дослівно ж керівник російського зовнішньополітичного відомства твердив: «У нашому проекті резолюції визначені абсолютно необхідні критерії миротворчих операцій, критерії, які встановлені в ООН. Один із них, який є хрестоматійним, — це згода сторін, що конфліктують, на національний склад контингентів, які включаються у миротворчу операцію, що означає згоду, звісно ж, Києва, але обов’язково, і не меншою мірою, Донецька та Луганська. Тому будемо готові, щоб цей проект резолюції обговорювався максимально швидко, але за повного розуміння, що його остаточне формулювання має бути прийнятне самопроголошеними «республіками». І, мабуть, у зв’язку з цим необхідно буде провести з ними прямі перемовини».
Наступного дня п. Пєсков наголосив: «Не маємо можливості давати комусь доручення там, тому що це «республіки», які живуть самостійним життям». Однак Юрій Тандіт, радник голови Служби безпеки України, нагадав у відповідь: «Звісно, що в Донецьку та Луганську сидять маріонетки, фактично лідер РФ веде перемовини сам із собою».

«Жест убік»
Стосовно ж обміну полоненими, то прес-секретар президента РФ заявив: «Тут проблем дуже багато. Київ багатьох утримуваних осіб тримає у статусі особливо важких злочинів, що, за законами України, не підлягає амністії, й українська влада підводить під цю категорію зовсім різних осіб».
Ірина Геращенко, перший заступник голови Верховної Ради України та член гуманітарної підгрупи Тристоронньої контактної групи з урегулювання конфлікту на Донбасі, пояснила, що мова йде про включення в обмін полоненими осіб, котрі підозрюються у вбивстві героїв Майдану. «Ми не підемо на шантаж і не можемо відпустити на волю тих, хто жодним чином не підпадає під дію мінських угод, наприклад, «беркутівців», котрих підозрюють у вбивстві героїв «Небесної сотні», — запевнила вона.
Зажадавши включити в обмін полоненими тих, хто не брали участь у війні на Донбасі, бо були затримані за вбивства в Києві, Кремль, по суті, унеможливив обмін полоненими, який потрібен йому лише як спроба змусити керівництво України вести перемовини з його маріонетками. Вадим Карасьов, директор українського Інституту глобальних стратегій пояснив: «Своїм дзвінком Путін підвищує статус Захарченка та Плотницького, намагаючись показати, що вони не маріонетки, а самостійні гравці. Він хоче показати: я з ними перемовини веду, нехай і Київ також».
«Обмін «усіх на усіх» входить у мінські домовленості і посил Кремля: дивіться, ми виконуємо свою частину, а Україна не виконує ні політичну частину, ні гуманітарну. Російська влада заганяє Київ у глухий кут, створюючи для нього пастки, на які Україна вимушена реагувати: «Вони випередили нас. Тепер нам треба або іти на обмін, або не йти, але тоді потрапляємо під звинувачення у тому, що відмовляємося від обміну полоненими», — зауважив політолог.
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», також вважає, що вистава у монастирі знадобилася також Путіну як «жест у бік Заходу». «Схоже, що перемовини з миротворчої місії ООН на Донбасі заходять у глухий кут. Навряд чи вдасться знайти компроміс — занадто відрізняються позиції України та РФ. Але перемовини з урегулюванню ситуації на Донбасі не можна припиняти. Путіну необхідне продовження дипломатичної гри зі Заходом. З Трампом спілкування не виходить. Тому потрібні жести та позитивні сигнали європейським учасникам перемовин. Путін залишається зацікавленим, аби поступово досягти якщо не зняття, то пом’якшення санкцій. Тому потрібні позитивні сигнали щодо ситуації на сході України. І таким оптимальним рішенням стала заява про сприяння обміну заручниками, яка нічого не змінює, але створює позитивний ефект, показує «добру» волю Путіна, його готовність домовлятися», — пояснив експерт.

«Є побоювання»
Водночас, п. Фесенко зауважив: «Але, якщо вдасться провести обмін заручниками, то ми ще раз переконаємося, що руку на тумблері тримає РФ. Як у плані військових дій, їхньої інтенсивності, так і в плані обміну полоненими. Саме Москва перекрила цей процес, а не Захарченко чи Плотницький. Зараз вся ця гра Путіна: «Я попрошу, проведу перемовини, спробую переконати лідерів «республік» — політичний театр, який знову має підтвердити, що Кремль нібито непричетний, а сам Путін «щиро» прагне до миру».
Відтак, політолог, припускає: «Є побоювання, що за всіма цими «гуманітарними» жестами Путіна може ховатися звичайна підлість. Зокрема, якісь не публічні, але неприйнятні для України умови. Це може бути гра в російському стилі: на словах одне, а на ділі — інше. Тобто в результаті РФ може виставити неприйнятні для нас умови. Одну з них вже озвучила п. Геращенко: в пакеті на обмін мають бути екс-беркутівці, котрі розстрілювали Майдан. І потім Україну звинуватять у тому, що Путін хотів обміняти заручників, і навіть лідери терористів на це погодилися під позитивним впливом президента РФ, а ось нехороший Київ знову відмовив».
Експерт Костянтин Батозський вважає: «Перемовинами з лідерами «республік» Кремль розкачує ситуацію й усередині України. До Петра Порошенка виникають запитання у суспільстві: чому не можна було звільнити наших заручників раніше, якщо це, виявляється, так просто».
Своєю чергою, Юрій Романенко, керівник Українського інституту майбутнього припускає: «Сторони «спробують закрити цю тему до президентських виборів у РФ». «Путіну було б важливо записати Донбас собі в актив, тому він зацікавлений у цьому. Якщо до президентських виборів у РФ будуть досягнуті якісь домовленості щодо Донбасу, росіянам узагалі немає сенсу смикатися аж до президентських виборів в Україні, на яких вони будуть розігравати уже внутрішньополітичну карту».
А Дмитро Тимчук, народний депутат України, висловив таку думку: «Це такий ненав’язливий піар п. Медведчука, як учасника цього процесу, точніше, для отримання ним рейтинґів і легітимності в очах українців. Він розуміє, що якби у Кремля була добра воля провести обмін, про що Україна каже вже давно, починаючи зі самого початку, коли було заявлено, що Київ готовий міняти всіх на всіх, то досить було однієї команди Путіна, щоб цей обмін відбувся. А зараз це виглядає піаром Кремля».

Ігор Голод

До слова
Бойовики терористичної організації Луганська народна республіка» (ЛНР) показали умови, в яких утримують полонених українців. За їхніми словами, на території «республіки» наразі перебувають 88 українських бранців, проте українська сторона наполягає, що заручників майже удвічі більше — 157. Більшість в’язнів ЛНР перебувають у камерах слідчого ізолятора (СІЗО) окупованого Луганська. До приходу терористів ці місця і так не викликали захоплення, а після окупації у цій установі взагалі створили нелюдські умови. Повсюди розвішана символіка ЛНР, саме СІЗО у жахливому стані, ліжка з прогнутими сітками. У камерах дуже холодно, полонені кутаються, у що лишень можуть, аби хоча б трохи зігрітися.

About Author

Meest-Online

Loading...