Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 17, 2018

Путін підписав указ про створення об’єднаної групи військ РФ і Вірменії

Автор:

|

Грудень 01, 2016

|

Рубрика:

Путін підписав указ про створення об’єднаної групи військ РФ і Вірменії
Російські «Іскандери» на військовому параді в Єревані 21 вересня ц. р.

Російські «Іскандери» на військовому параді в Єревані 21 вересня ц. р.

Згідно з новим путінським документом, у мирний час об’єднані російсько-вірменські сили будуть перебувати під командуванням вірменської сторони, однак у випадку бойових дій війська можуть перейти в підпорядкування командувача російського Південного військовому округу. Як зазначають аналітики, останнім часом військова співпраця між двома країнами отримала нові імпульси — до Вірменії великими партіями поставляється російське озброєння, створюється об’єднана система протиповітряної оборони. Варто також нагадати, що в Гюмрі, другому за величиною місті країни, дислокується 102-га військова база Міністерства оборони Російської Федерації (РФ), оснащена ракетними комплексами С-300.
Але найбільша сенсація трапилася 21 вересня ц. р., коли під час параду на честь 25-річчя проголошення незалежності Вірменії центральною вулицею Єревану пройшли бойові розрахунки ракетних комплексів «Іскандер», якими росіяни так люблять лякати світ.
Серж Саргсян, президент Вірменії, тоді заявив, що ці комплекси з’явилися на території Вірменії, щоб «збалансувати військову ситуацію в реґіоні». «Не секрет, що Азербайджан упродовж останніх кількох років регулярно купує новітнє озброєння. Ми не маємо таких фінансових можливостей, як багатий на нафту Азербайджан, але ми весь час намагаємося збалансувати ситуацію, знаходячи протиотруту. Гадаю, що в цьому випадку «Іскандери» є саме такою протиотрутою», — пояснив глава держави.

Вічно гарячий Карабах
Нагадаємо, що цього року двічі — у квітні та липні — ситуація навколо Нагірного Карабаху різкого загострювалася. В ніч на 2 квітня абсолютно несподівано для всіх розпочалися безпрецедентні за масштабом (уперше з 1994 року, коли було підписано безстрокове перемир’я) бойові зіткнення між армією оборони Нагірного Карабаху та збройними силами Азербайджану. Бої зі застосуванням бронетехніки, артилерії й авіації відбувалися по всій лінії фронту.
Точна кількість втрат так і залишилася невідомою. Кожна сторона конфлікту озвучувала власні дані, які дуже часто були висмоктані з пальця. У Степанакерті — столиці невизнаної Нагірно-Карабаської республіки — заявили про щонайменше 300 убитих азербайджанських солдатів, 20 підбитих танків і кілька знищених гелікоптерів і безпілотників. Якщо ж вірити Баку, то кров’ю стекла якраз армія Карабаху, де лік убитим також ішов на сотні, причому серед загиблих були навіть полковники та генерали. Удруге військова ескалація була зафіксована в липні. Причому знову це сталося несподівано, кілька днів тривала стрілянина, а потім усе так само несподівано вщухло.
Міжнародна кризова група (незалежна аналітична організація, що базується у Брюсселі. — Ред.) зазначає, що на процес врегулювання карабаського конфлікту впливають безліч різних чинників, зокрема, двосторонні відносини союзників Вірменії й Азербайджану. «Росія, яка позиціонує себе як ключового посередника та гаранта безпеки, має угоди з Вірменією. Туреччина ж, крім етнічного споріднення, підтримує з Азербайджаном військове партнерство, важливу енергетичну співпрацю, тісні політичні й економічні зв’язки», — зазначають експерти організації.
Хоча Путін і Реджеп Таїп Ердоган, президент Турецької Республіки, начебто помирилися і стали мало не близькими друзями, у Закавказзі в них кардинально протилежні геополітичні інтереси. Чергове загострення карабаського конфлікту здатне знову посварити теперішніх друзів.

Вірменська губернія Російської імперії
Також варто зазначити, що далеко не всі вірмени вбачають у росіянах захисників. Указ Путіна про формування об’єднаної групи військ викликав досить великий ажіотаж у вірменських засобах масової інформації. Зазначається, що для Єревана це стало черговою поступкою власним суверенітетом: «Кілька місяців тому, коли підписували угоду про формування об’єднаної системи протиповітряної оборони в кавказькому реґіоні, ми поступилися РФ ключами від нашого неба, а зараз готові віддати вірменських солдатів під командування російських генералів».
Рубен Меграбян, політолог та експерт Вірменського інституту міжнародних відносин і безпеки, пояснив «Радіо Свобода», що прагнення Кремля перетворити Вірменію на плацдарм для розширення своєї військово-політичної присутності на Південному Кавказі несе загрозу для безпеки як самої Вірменії, так і всього реґіону. На його думку, найбільше має турбуватися не стільки Азербайджан, як сусідня Грузія, яка відверто посилює співпрацю з НАТО.
«Фактично, Кремль реалізує модифіковану «доктрину Брежнєва» щодо обмеження суверенітету сусідніх країн і перетворення їх на буфер і плацдарм для своєї аґресивної політики в суміжних реґіонах», — переконаний п. Меграбян. Він упевнений, що політика Путіна полягає в тому, щоб підірвати вірменську державність, зробити з неї Вірменську губернію Російської імперії. «Інструментарій Кремля тут загальний для всіх країн, які він хоче підпорядкувати. Це досягається заохоченням корупції, радикалізму, олігархізацією політичного й економічного життя. Фактично, вірменські політичні партії приватизовані монополіями та відірвані від реальних запитів громадян», — стверджує експерт.
Загалом він налаштований вельми песимістично. Теперішню ситуацію у Вірменії характеризує як наростаючу тотальну кризу — політичну, економічну й інституційну. «І все це ставить серйозне запитання: чи зможемо ми, не втративши власний суверенітет, вийти з цієї ситуації еволюційним шляхом або це буде вихід через катастрофу? Зараз обидва варіанти, на мій превеликий жаль, мають рівні шанси», — підсумовує Рубен Меграбян. Можливо, саме такою й є стратегічна мета Путіна — загнати Єреван у глухий кут, аби перетворити Вірменію на вірного собі васала, готового виконати будь-який наказ.

Ігор Берчак

Довідка
Нагірний Карабах, населений здебільшого вірменами, 1921 року постановою Політбюро ЦК РКП(б) включили до складу Азербайджанської РСР зі створенням Нагірно-Карабаської автономної області (НКАО). Це викликало невдоволення вірменів, котрі впродовж багатьох десятиліть вимагали приєднання НКАО до Вірменії. З початком розвалу СРСР наприкінці 1980-х у реґіоні розпочалися повномасштабні бойові дії з використанням авіації та бронетехніки, в яких брали участь не лише вірмени й азербайджанці, а й численні найманці з різних країн. Офіційною датою припинення вогню вважають 12 травня 1994-го. За різними оцінками, з обох сторін загинуло по 4,5-6 тис. осіб, десятки тисяч були поранені.
Зараз «Нагірно-Карабаська республіка» (самоназва — «Республіка Арцах», столиця — Степанакерт) вважається самопроголошеною державою, яку визнали лише такі ж невизнані державні формування, як «Республіка Абхазія», «Південна Осетія» та «Придністровська молдавська республіка». Азербайджан вважає Нагірний Карабах окупованими територіями. За результатами перепису 2005 року, чисельність населення «Арцаху» становить 138 тис. осіб, із яких вірмени становлять 99,74 %.

До теми
Міністерство оборони РФ кілька місяців тому замовило 2,5 тис. танків Т-14 «Армата», а нещодавно Путін ще й доручив провести повну модернізацію 3 тис. танків Т-80, які досі спокійно іржавіли на армійських складах. На законсервовані бойові машини встановлять нову броню, яка має забезпечити захист від сучасних видів керованої зброї. Також Т-80 озброять новою зенітною установкою. Стару гладкоствольну гармату калібром 125-мм заміняти не будуть, але вона буде керуватися сучасною системою управління вогнем «Сосна-У». Німецьке видання Stern задає питання: навіщо Москві так багато танків? Адже з урахуванням тих, що вже перебувають на озброєнні, модернізованих Т-80 та новітніх «Армат» у розпорядженні російської армії буде понад 6 тис. бойових машин. Відповідь очевидна: Путін готується до масштабних конфліктів на сухопутних театрах воєнних дій. Крім Донбасу, танкових атак можуть зазнати країни Балтії та Польща, хоча цей сценарій все ж виглядає малоймовірним, адже означає відкриту війну з усім блоком НАТО.
Натомість значно більше шансів побачити танки з російськими триколорами в мешканців нібито дружніх Білорусі та Казахстану. Нурсултан Назарбаєв, 76-річний президент останнього, може піти з життя в будь-який момент і зовсім незрозуміло, хто стане його наступником. Декотрі експерти вказують на ймовірність того, що до влади в Астані може прийти політик, котрий розверне політичний курс у бік Китаю, а не РФ. Прізвищ, щоправда, з огляду на майже повну закритість Казахстану, ніхто не називає, але про активне просування Пекіном своїх «агентів впливу» у вищі сфери колишньої радянської республіки пишуть досить багато. Схожа ситуація і з Мінськом — поки там керує приятель Путіна Лукашенко, все буде гаразд. Але в разі початку чогось на кшталт Майдану, Москва, вочевидь, швиденько пришле на допомогу «зелених чоловічків» верхи на танках.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...