Новини для українців всього свту

Thursday, Aug. 6, 2020

Путін має територіальні претензії до колишніх республік СРСР

Автор:

|

Липень 05, 2020

|

Рубрика:

Путін має територіальні претензії до колишніх республік СРСР
Путін під час параду 24 червня 2020 р., Красна площа, Москва

Президент Російської Федерації (РФ) давно мріяв, що цьогорічна весна стане його тріумфом. По-перше, росіяни проголосують за зміни до Конституції РФ, які «обнулять» терміни його президентства і дадуть йому можливість залишатися на чолі держави довічно. По-друге, мав відбутися помпезний парад 9 травня на честь 75-ліття «побєди», на який Путін запросив усіх світових лідерів (Дональд Трамп навіть певний час «серйозно розглядав» можливість поїхати до Москви). Однак плани на деякий час поламала епідемія Covid-19 (в РФ за офіційними даними станом на 29 червня захворіли 633 563 людини, понад 9 060 померли).
Парад таки провели 24 червня, але без світових лідерів. Путін стовбичив на трибуні Мавзолею в оточенні кількох лідерів пострадянських країн та «президентів» ніким не визнаних Південної Осетії й Абхазії. До речі, найдотепніше такої «честі» спекався Зоран Міланович, президент Хорватії, котрий останньої миті повідомив, що в нього «зламався літак». Голосування за поправки до Конституції РФ також провели (остаточні результати офіційно оголосять після 1 липня, але сумнівів у тому, що громадяни РФ дружно скажуть «так», немає — Ред.).

Кремлівський базікало
Напередодні президент РФ не втримався, і забувши про непорушне гасло рідного КДБ «нє болтай!», розпустив язика і прямо заявив про свої плани. В ефірі програми «Москва. Путін. Кремль» на телевізійному каналі «Росія 1» він висловив думку, що при створенні СРСР багато республік, що увійшли до його складу, «отримали величезну кількість російських земель і традиційних російських історичних територій». При цьому, як вважає володар Кремля, при виході зі складу СРСР кожній із цих республік потрібно було «виходити, з чим вона прийшла». Пряма мова Путіна: «Виникає питання: як бути, якщо та чи інша республіка увійшла до складу Радянського Союзу, але отримала у свій «багаж» величезну кількість російських земель, традиційних російських історичних територій, а потім раптом вирішила вийти зі складу Союзу. Ну, хоча б тоді виходила з тим, з чим прийшла, і не тягла б із собою «подарунки» від російського народу».
Він не уточнив, про які саме республіки і території йдеться, але додав, що «при створенні СРСР у договорі було прописане право виходу з нього, але не було прописано процедури». Також російський лідер додав, що Крим «завжди був російським навіть із юридичної точки зору».
Фактично, ці заяви означають проголошення відкритих територіальних претензій до всіх держав, які колись входили до складу СРСР. Країни Балтії — Литва, Латвія та Естонія — можуть бути відносно спокійними, адже вони є членами НАТО. В України «подарунки від російського народу» у вигляді Криму та частини Донбасу Путін уже забрав. На черзі — Білорусь і Казахстан, ключові партнери Путіна в його глобальному проєкті — Євразійському Економічному Союзі. Не варто забувати, що 23 % населення Казахстану становлять етнічні росіяни, котрі компактно проживають у областях, що межують із російськими Оренбурґською та Омською областями. Й якщо вони почнуть щось на кшталт «російської весни», треба думати, що війська РФ не забаряться прийти на захист «русского міра». З огляду на те, що довжина кордону між двома країнами становить 7,5 тис. км, казахським військам навряд чи вдасться стримати аґресора, на чиїх танках приїде «президент», скажімо, «Кустанайської народної республіки».

Від слів — до справи
Тим більше, що всі чомусь забули, за що саме голосували громадяни РФ у правках до Конституції. Адже мова не лише про «обнулення» президентських термінів Путіна.
Також ідеться про «захист історичної правди», що передбачає, зокрема, те, що РФ є правонаступницею СРСР, пріоритет законодавства РФ над міжнародним та російську як «мову державотворчого народу, що входить у багатонаціональний союз рівноправних народів РФ». На додачу до останнього пункту ще раніше прийняли додатковий закон, який передбачає спрощене надання громадянства РФ громадянам інших країн, котрі «вільно володіють російською мовою» та мають «додаткові підстави» для набуття громадянства. Під підставами мається на увазі те, що самі заявники або їхні прямі родичі постійно проживають або раніше постійно проживали на території РФ або на території, що належала до СРСР чи Російської імперії (навіть так!), у межах державних кордонів РФ.
І ще один пункт — про «підтримку співвітчизників за кордоном». Коментуючи цей пункт Путін навесні цього року заявив: «Там уже неважливо, якої етнічної групи людина, якої національності, за кордоном всі носії російської культури і російської мови мають право називати себе росіянами». Також у документ внесли неоднозначне та широке формулювання про країну, «об’єднану тисячолітньою історією», що зберігає «пам’ять предків, які передали нам ідеали та віру в Бога».
Дмитро Пєсков, прессекретар президента РФ, намагався коментувати ці фрази в етері «Комерсант FM», але по суті нічого сказати не зміг.

Під прицілом — Україна
Власне ці поправки й несуть найбільшу загрозу для України. «Що це означає для іншого світу і для України? Логічним виглядає створення у РФ надбудови, яка дозволить ухвалювати рішення про розширення федерації за рахунок країн і територій, які будуть цього «шалено прагнути». І це виглядає суттєвою загрозою для України, зокрема, у контексті реінтеграції Окремих районів Донецької та Луганської областей. У нашому суспільстві побутує небезпечна думка, що, зі смертю Путіна (біологічною чи політичною), політика РФ щодо України зазнає суттєвих змін. На жаль, це не так — імперський дискурс охопив російський істеблішмент надійно. Мета РФ — приборкання України — залишається незмінною», — заявляв ще навесні ц. р., після публікації проєкту змін до Конституції РФ Євген Магда, виконавчий директор Інституту світової політики.
«Останні конституційні правки змусили всіх обговорювати російське майбутнє. Але в тому й річ, що після Путіна цілком може бути все той же «путін». Людей, котрі виросли в СРСР, замінили люди, котрі виросли при Путіні. Досвід життя країни при ньому — це досвід їхнього персонального життя. Пропаґанда може змінитися, але досвід переживання та проживання політичної реальності залишиться», — написав у блозі порталу «Крим. Реалії» відомий український журналіст Павло Казарін.
Мирослав Маринович, радянський дисидент, український правозахисник, проректор Українського католицького університету в інтерв’ю порталу Liga.net наголосив, що місця для незалежної України в путінській картині світу немає. «Є злочинці, які перевиховуються, є ті, хто ні. У випадку Путіна, Суркова (колишній помічник президента РФ із питань України, автор концепції «русского міра» — Ред.), Російської імперії у мене немає відчуття, що вони можуть змінитися. Чому немає такого відчуття? Бо Російська імперія в принципі неможлива без України. В Україні її легітимація. Тому що в Україні є Київ. Без Києва Російська імперія не має сенсу. Без Києва Росія перетворюється на Московію», — заявив він.

Ігор БерчакД

About Author

Meest-Online