Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Jul. 23, 2017

Путін готує в Криму бомбу уповільненої дії

Автор:

|

Липень 13, 2017

|

Рубрика:

Путін готує в Криму бомбу уповільненої дії

Рефат Чубаров

Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу, попередив про клопоти, які очікують Україну після звільнення анексованого півострова.

Клубок протиріч
Рефат Чубаров заявив на 95-му семінарі Роуза-Рота, який відбувся в Києві 3-5 липня: «Росія зараз свідомо перетворює Крим на клубок протиріч. Знаючи, розуміючи інтуїтивно, що доведеться повертати, вона все максимально ускладнює. І один із таких прийомів — заміщення населення. Це ті етнічні росіяни або інші національності, котрих переселяють із материкової Росії на територію окупованого Криму. Є різні число. Я ж кажу про 200-250 тис. нових людей, яких Російська Федерація (РФ) поселила в Криму після його окупації».
«Водночас, з півострова всіма правдами й неправдами намагаються вижити тих, хто не згоден з анексією. Це — кримські татари й етнічні українці. Тобто нелояльні люди на військовому кораблі, яким Москва вважає Кримський півострів, непотрібні», — зауважив п. Чубаров.
Зі словосполученням «доведеться повертати» погодилася 9 липня Парламентська асамблея Організація з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ), адже прийняла цього дня Мінську декларацію про відновлення суверенітету та територіальної цілісності України. Зокрема у цьому документі міститься заклик до Росії «відмовитися від тимчасової окупації Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, вивести російські окупаційні сили з тимчасово окупованих Автономної Республіки Крим і Севастополя і повернути їх під контроль уряду України».
Пролунало це після того, як Віктор Муженко, начальник Генерального штабу (ГШ) Збройних сил України (ЗСУ), повідомив 7 липня, що РФ удвоє збільшила групу своїх військ у Криму й вп’ятеро — кількість озброєнь на цьому півострові. Більше того — за інформацією ГШ, Кремль ще й відновлює в Криму об’єкти для зберігання ядерної зброї.

Валіза без ручки
Питання, однак, у тому, для чого це робиться — боронити Крим від наступу ЗСУ чи змусити Київ визнати залежність від Кремля та повернути йому після цього анексований і дотаційний півострів уже як васалу, щоб утримував його разом із тими, за словами Рефата Чубарова, 200-250 тис. нових людей, котрих РФ поселила в Криму після його окупації.
Адже Мустафа Джемілєв, народний депутат України, переповідав в одному зі своїх інтерв’ю: «На утримання анексованого Криму Москва витрачає стільки ж коштів, як і на охорону здоров’я по всій РФ. Російські експерти говорили про те, що це коштує 3-5 млрд USD. А німецька газета Die Welt нещодавно полічила, що окупація Криму кожному громадянину РФ обходиться в 4,5 тис. RUR, тобто половина місячної зарплати на рік. Якщо помножити 140 млн росіян і розділити умовно на 50 (курс долара), то вийде солідне число, близько 12 млрд USD».
Своєю чергою, політичний оглядач Сергій Стельмах звернув недавно увагу на те, що Москва не може забезпечити Крим питною водою без участі України. За його інформацією, Микола Патрушев, секретар Ради безпеки РФ, навіть провів із цього приводу виїзну нараду в Криму, а під час неї заявив про катастрофічний стан водопостачання окупованого півострова.
«Заяви Патрушева — не просто слова рядового чиновника, — наголосив п. Стельмах. — Йдеться про персону, що входить у найближче оточення Путіна. Й якщо темою поставок води перейнявся сам Патрушев, отже, питання обговорювали на найвищому рівні в Кремлі. І це має принципове значення».

Кращий засіб
Своєю чергою, Микола Капітоненко, директор Центру дослідження міжнародних відносин зауважив 7 липня стосовно окупованих військами районів Донецької та Луганської областей те, що може стосуватися й Криму: «Для Росії ситуація погіршується і з часом вона не покращуватиметься. І тут можливі варіанти, що Путін захоче рано чи пізно позбутися проблеми Донбасу. Бо він для РФ є дуже великим комплексом зобов’язань, натомість нічого не дає. Можливо, після президентських виборів РФ поставить на порядок денний повернення Донбасу Україні для зберігання її під контролем як ключового елемента пострадянського простору. Потрібно не виключати той варіант, що, можливо, Донбас у складі України буде кращим засобом для досягнення цієї мети, ніж Донбас у теперішньому стані. Бо східну частину України можна перетворити на джерело проблем. І тоді нею так само можна буде маніпулювати, навіть, якщо ці території будуть у складі України. Також ці території, коли повернуться в склад Української держави, зменшуватимуть нашу ефективність і соціально-економічні можливості. І це віддалятиме нас від перспективи членства в НАТО».

Лукаві меседжі
Голосування російської делегації в Парламентській асамблеї ОБСЄ проти декларації про відновлення суверенітету та територіальної цілісності України засвідчив, що Кремль повертати Крим Україні наміру не має. Але водночас із РФ лунають і протилежні меседжі.
Приміром, 9 червня російський опозиціонер Олексій Навальний, котрого багато хто вважає сумнівним опонентом чинної в його країні влади, заявив, що незаконний референдум у Криму про його входження до складу РФ, який було проведено 2014 року, є фальшивкою, тож варто провести новий — «нормальний, чесний». А оскільки питання на такому референдумі, якщо його проведуть, формулюватимуть, звісно ж, окупанти, то написати вони можуть і про повернення Україні депресивного реґіону, через яких вони зазнають санкцій.
До слова, саме на них покладають надії у Міністерстві закордонних справ України. Олексій Макеєв, директор політичного департаменту цього відомства, заявляв 19 червня, що українські дипломати працюють над створенням міжнародного механізму деокупації Криму, бо, за його словами, «санкційна політика поряд із політикою ізоляції та міжнародного політичного тиску є тими невійськовими інструментами, які мають змусити Росію припинити аґресію проти України».
А 6 липня навіть скинутий із посади президента України Янукович заявив: «Я б хотів, щоб Крим повернувся до складу України, але це буде залежати від жителів Криму». А всі, хто знайомий зі сказаним Януковичем після його втечі до РФ, уже встигли переконатися, що він нічого не заявляє такого, що перечило б політиці Кремля.
Ось і Георгій Мурадов, постійний представник президента РФ у Криму, на перший погляд негативно відреагував на сказане Януковичем. Бо хоч і заявив, що «найближчим часом повернення Криму Україні навряд чи може статися, тому що жителі півострова вже зробили свій вибір на референдумі», однак додав: «Але я впевнений, що це може відбутися в історичній перспективі, коли Україна повернеться до свого історичного та цивілізаційного коріння. Ситуація, яка зараз складається у відносинах Росії й України, — абсурдна. Всім ясно, що у нас спільні предки і поділити їх не вдасться. Треба йти тим шляхом, який визначений історією та нашою цивілізаційною близькістю. Україна має налагодити конструктивні та союзницькі відносини з РФ».
Тобто в разі, якщо Україна повернеться «в орбіту», то отримає за це «в нагороду» Крим, а разом із ним — клопіт із тими, за словами п. Чубарова, 200-250 тисячами нових людей, яких Москва поселила в Криму після його окупації, котрі будуть голосувати так, як скаже Кремль.

Шлагбаум до НАТО
Утім, така версія подій все ж сумнівна. Сергій Згурець, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express, цілком слушно зауважив із приводу заяви Петра Порошенка про те, що Комісія Україна-НАТО домовилася про початок діалогу щодо подачі Україною заявки на отримання плану дій з членства в Альянсі (ПДЧ): «Вступ України в НАТО, який має бути наступним кроком після виконання планів, передбачених ПДЧ, так чи інакше впреться у питання Криму та ситуації на сході України. Якщо навіть у середньотерміновій перспективі ми досягнемо стабілізації на сході України та забезпечимо контроль над своєю територією, то питання Криму залишиться суттєвим бар’єром, що, як мені видається, не дозволить нам претендувати на членство в НАТО. Тому що ми від Криму відмовлятися не збираємося. Тоді це означає, що якщо ми вступаємо в НАТО, країни-члени Альянсу мають узяти на себе колективну відповідальність за вирішення українського територіального питання у взаєминах з Російською Федерацією. Боюся, що питання окупованих територій суттєво зменшить готовність країн НАТО бачити Україну серед учасників Альянсу. Це розуміння дещо зменшує особливі підходи та потребу реалізації будь-якого плану ПДЧ».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Loading...