Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 28, 2020

Пряма лінія Путіна

Автор:

|

Квітень 23, 2015

|

Рубрика:

Пряма лінія Путіна

Путін

Зовнішньополітичну частину спілкування Путіна зі співгромадянами 16 квітня ц. р. було витримано, в основному, у примирливому ключі як щодо Заходу, так і до України. Принаймні, за нинішніми російськими стандартами. Ключові фрази, які, напевно, ще довго будуть цитувати політологи та журналісти: «Ми не маємо наміру відроджувати імперію»; «ми нікого не вважаємо ворогами»; «забезпечити гідне життя, зокрема російським людям, котрі проживають за кордоном, ми можемо, розвиваючи взаємодію та співпрацю»; «Україна — незалежна самостійна держава, до цього треба ставитися з повагою, втручатися туди — неправильно».

Як і раніше, називаючи зміну влади на Україні переворотом, російський президент, тим не менш, говорив не про підступи Державного департаменту США, а про помилки Януковича. «Це — провал внутрішньої політики України. Люди втомилися від злиднів, злодійства, хамства влади, від корупції, олігархів, їхньої невгамовної жадоби», — заявив він. Як кажуть, ці слова, та Богу — у вуха.

Оливкова гілка чи димова завіса?
Сергій Таран, директор київського Міжнародного інституту демократії, – сповнений сумнівів, хоча визнає, що загроза повномасштабної війни, судячи з усього, відступила. «Мова стала більш мирною, але робити висновки на підставі вербальних півтонів про те, завершується «новоросійський проект» чи ні, — зарано», — каже він.
Ігор Бунін, генеральний директор московського Центру політичних технологій, вірить, що йдеться не про риторику, а про позицію. «Корекція підходів влади відображає зсуви в суспільній думці», — вважає експерт.
«Характер надісланих запитань наочно свідчить, що росіян найбільше турбують нагальні життєві проблеми, — пояснив він свою точку зору. — Людей цікавить житлово-комунальне господарство, зарплати, ціни, пенсії та транспорт, а не велич країни. Велич — це добре, але її ми вже досягли, Крим завоювали, нас усі бояться, час подумати про себе».

Від Донбасу до хліба насущного
За оцінкою п. Буніна, зрушення почалися десь у листопаді минулого року. «Путін реагує: змінює імідж військового вождя на турботливого батька нації. Світу треба запропонувати оливкову гілку у вигляді «мінських угод», Заходу – показати, що ми не збираємося вимолювати прощення, але і нагнітати ситуацію не хочемо. Всередині країни – заспокоїти суспільство: усе під контролем, проблеми вирішимо через два роки, війни не буде», — прокоментував він висловлювання президента.
«Із тією ж психотерапевтичною метою зроблено жести щодо модерністських верств: сталінізм — потворна система, опозиція в Думі — це добре, звісно, якщо народ «за»; квіти на місці вбивства Нємцова нікому не заважають», — додав політолог.

Вибухонебезпечна ситуація
Сергій Таран нагадує, що ситуація на Донбасі залишається невизначеною. «Перемир’я – перемир’ям, але інциденти тривають, пом’якшення позиції сепаратистів не відбувається, військова активність на контрольованій ними території не знижується, за розвідданими, туди далі надходить російська зброя», — стверджує він.
«Що ж до висловлювань Путіна, то особисто для мене головними є дві речі. По-перше, в його особі ми маємо справу з людиною, від якої все залежить, але над якою немає ніякого контролю, тому не відомо, що президент РФ надумає завтра та післязавтра. По-друге, він знову повторив свою відому тезу про те, що українці та росіяни — один народ», — бідкається експерт.

Гібридна операція
На пряме запитання Путін дав таку ж пряму й однозначну відповідь: російських військ на сході України немає. Щоправда, наголосив на слові «військ». З одного боку, важко собі уявити, щоби глава держави став публічно стверджувати цілком очевидну неправду, ризикуючи бути викритим і не залишаючи можливості для відмовок.
З іншого — не менш складно припустити, що вчорашні шахтарі та службовці відразу навчилися професійно орудувати танками й гарматами, не кажучи вже про те, звідки вони ці танки та гаубиці взяли.
«Російських військових частин, слід думати, там справді немає, — вважає Ігор Бунін. — Але мова може йти про гібридну операцію силами войовничих найманців і фахівців, котрі видають себе за добровольців».
Путін — єдиний світовий лідер, котрий каже, що російських військових на Донбасі немає, зауважив Сергій Таран. «Те, чи одягнені вони у форму, не має значення. А те, що зі швейних машинок складно зробити «Гради», зрозуміло всім», — констатує він.

Альтернативи майбутнього
Фактично всі визнають, що ключ до вирішення кризи на сході України перебуває в руках Кремля. Путін знову говорив про необхідність політичного врегулювання ситуації. Але що він під цим розуміє, і до яких дій вдасться? Теоретично подальший розвиток зводиться до чотирьох імовірних кроків:
* відновлення війни та спроби розширення території самопроголошених республік;
* їх реінтеграція в Україну або, як висловлюється частина росіян, «злив Донбасу»;
* «абхазький сценарій», тобто офіційне визнання Москвою ДНР і ЛНР, їх де-факто відокремлення від України та збереження у нинішніх кордонах.
Нарешті, останній варіант, який, на думку більшості аналітиків, є найбажанішим для Кремля, але неприйнятним для України й тому малореальним: повернення бунтівних територій, однак на умовах такої широкої автономії, яка означала би незалежність у всіх практичних питаннях. Плюс право вето стосовно ключових політичних рішень Києва, насамперед у частині євроатлантичної інтеграції.
«Путін хоче реалізувати «мінську угоду» у своїй інтерпретації, щоби Донбас отримав права стосовно всієї України, а Москва мала в її справах міноритарний, але блокуючий пакет акцій. Якщо цього не станеться, то в довготерміновій перспективі «злив» цілком можливий, але Кремль чинитиме цьому опір до кінця», — прогнозує п. Бунін.
«Захід дає зрозуміти, що відкритий зрив «мінських угод» і війна матимуть для Росії найважчі наслідки. «Абхазького сценарію» в Москві теж не хочуть, адже «Абхазію» потрібно буде годувати, а в України з’явиться шанс швидко стати повноцінною державою. Федералізація є неприйнятна для Києва, а варіант № 2 — для Путіна», — міркує п. Таран. Тому український експерт бачить ще один сценарій: відсутність врегулювання та затягування невизначеної ситуації.

«Ковбасити» Україну
«Гадаю, завдання, яке сьогодні ставить собі Кремль, — це, як кажуть у народі, «ковбасити» Україну так довго, як тільки можна, — припускає п. Таран. — Інтерес тут — не лише геополітичний, головна мета полягає не в тому, щоб узяти більше території».
Для Путіна Україна стала країною, на прикладі якої потрібно показувати росіянам, як не слід чинити і як там погано, щоби росіяни вважали, що у них все гаразд. «Виглядати виграшно на тлі США та Європейського Союзу — важкувато, а на тлі України, на жаль, можливо. Ще й демонструвати світові нестабільність і неспроможність української державності», — розвиває свою думку аналітик.
Сергій Таран вважає симптоматичними слова Путіна про те, що в близькому майбутньому не варто очікувати скасування західних санкцій проти Росії. «Отже, зроблено довготермінову ставку на дестабілізацію України, нехай не на широкомасштабну війну, але точно не на мир», — резюмує він.
Бі-Бі-сі-Україна

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply