Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Feb. 23, 2017

Основні успіхи і провали внутрішньої та зовнішньої політики Росії

Автор:

|

Січень 05, 2017

|

Рубрика:

Основні успіхи і провали внутрішньої та зовнішньої політики Росії
Путін багато чого хотів 2016 року, але далеко не все йому вдалося

Путін багато чого хотів 2016 року, але далеко не все йому вдалося

Російські пропаганда всіляко наголошує на тому, що «Росія нарешті встала з колін», «ми знову — велика супердержава», «Америка й Європа почали нас поважати». Але чи насправді політика Путіна торік була аж така успішна?

Угода ОПЕК не має реального значення для ринку нафти
Думки експертів кардинально різняться. Так, Джеймс Ніксі, керівник програм вивчення Росії й Євразії Королівського інституту міжнародних відносин (Чатем-гаус) заявив російській службі Бі-бі-сі: «2016 рік був виключно вдалим для Путіна. У вузьких рамках того, що сам він вважає інтересами Російської Федерації (РФ), рік перевершив найсміливіші очікування. Об’єднане Королівство перебуває в кризі вселенського масштабу. «Брекзіт» робить голос Кремля в Європі гучнішим, бо маргіналізує Британію, що історично завжди дотримувалася твердої лінії щодо Росії. Пропутінські політичні сили досягли успіхів по всій Європі, але найперше — в США. Путін нав’язав Заходу свій порядок денний у Сирії та не пішов на жодні поступки щодо України».
Натомість на думку політика і економіста Володимира Мілова, яку він висловив російській службі RFI (Франція), позитивних результатів у зовнішній політиці РФ 2016-го знайти майже неможливо: «Росія й далі залишалася в ізоляції, й якихось проривів не вдалося домогтися навіть на традиційно дружніх Москві напрямках. Скажімо, що ми бачили в грудні саміт Євразійського економічного союзу, де немає Олександр Лукашенка, і дуже багато критики цього союзу лунає зараз з Білорусі. Якісь окремі речі були досягнуті у співпраці з Китаєм, але знову ж таки якогось стратегічного альянсу, який Москва рекламувала, немає».
Кореспондент RFI поцікавився: хіба перемога проросійських кандидатів у президенти в Молдові та Болгарії, а також прогнозований успіх п. Фійона у Франції не можна віднести до російських зовнішньополітичних досягнень? Володимир Мілов упевнений, що ні: «У Молдові та Болгарії урядова система влади, тому ці перемоги мають певне символічне значення, але не можна говорити про те, що їх вдасться конвертувати в прихід промосковських сил в уряд. Швидше за все, навпаки, це може викликати захисну реакцію. Це ж я бачу й у Франції, адже Франсуа Фійон має величезні шанси відтягнути голоси у Марі Ле Пен, традиційного союзника Кремля, на яку значною мірою робилася ставка».
Так само не можна вважати стратегічною перемогою угоду держав-членів ОПЕК про замороження видобутку нафти, що нібито має підняти ціну на цю стратегічну для бюджету РФ сировину. «Ця домовленість у чотири рази менша за обсягами, ніж 2008 року. І, на відміну від того періоду, вона занадто розмазана між дрібними гравцями. Саудівська Аравія взяла на себе відносно невеликі зобов’язання, Іран взагалі не взяв, Ірак також взяв дуже маленькі. Я в цю угоду взагалі не вірю, це, мені здається, було зроблено лише з однією метою: якось тактично підтримати ціни. Водночас те, що ціни перейшли за позначку 50 USD за барель, уже призвело до помітного пожвавлення американського видобутку. На мій погляд, ця угода не має реального значення для ринку нафти», — каже п. Мілов.
Водночас найбільшим провалом у зовнішній політиці експерт вважає той факт, що пряме втручання Путіна у внутрішню політику західних країн стало очевидним і доведеним. На його думку, це матиме дуже серйозні наслідки для Кремля.

«Давайте обговорювати парад привидів»
Не все гаразд і всередині РФ. Катерина Шульман, доцент Інституту суспільних наук Російської академії народного господарства та держслужби при президенті РФ наголошує на зниженні керованості та розбалансуванні владної вертикалі в умовах звуження ресурсної бази. «Кожен намагається здобути собі шматок ресурсу, а ресурсів стає дедалі менше. Варто наголосити на точкових, ситуативних протестах, пов’язаних із міською проблематикою — високі тарифи на житлово-комунальні послуги, збільшення податків, появу нових платних послуг, незаконні забудови. Крім цього, загострилися війни різних силових відомств», — розповідає вона.
Також п. Шульман звертає увагу на парламентські вибори в РФ 2016-го. Найголовніше — це наднизька явка виборців у центральних областях Росії та містах: «Оголився розлом між суб’єктами федерації, який досить ретельно маскується. Грубо кажучи, в містах ніхто не прийшов голосувати. А з тих небагатьох, хто прийшов, дуже мало людей хотіли голосувати за «Єдину Росію». В результаті мандати отримали ті реґіони, в яких явка і результат формується без участі виборців. Склад Державної думи виявився доволі перекошений. З плином часу це може проявити себе, особливо, з огляду на те, що половина Думи — одномандатники, котрі зобов’язані регіональним групам інтересів набагато більшою мірою, ніж центральній адміністрації».
Також експерт звертає увагу на ще один важливий нюанс: «Сюрприз полягає в тому, до якої міри швидко росіянам остогидла зовнішньополітична тематика. Людей просто дратує те, що в умовах, коли життя явно стає важчим і гіршим, ми весь час беремо участь у якихось пригодах у країнах із екзотичними назвами. Недарма після катастрофи літака з ансамблем імені Александрова, який летів у Сирію, основні зусилля пропагандистської машини були спрямовані на те, щоб перевести розмову на те, як хтось неправильно сумує, або взагалі не сумує, а радіє. Виникають якісь фантоми, якісь уявні радісні українці. Ідея така: давайте обговорювати цей парад привидів, замість того, щоб бачити те, що стирчить у нас перед очима».

«Кіт у мішку»
Стан російської економіки 2016 року дещо покращився порівняно з попереднім роком, вважає Сергій Афонцев, член-кореспондент Російської академії наук, завідувач відділом Інституту світової економіки і міжнародних відносин. Однак прискорилося падіння реальних доходів населення.
«Числа, звісно, кращі, ніж роком раніше. Головних чинників — два: по-перше, низька база, бо в 2015-го і 2014 року були реально дуже глибокі шокові ефекти на російську економіку, і з низької бази падати, певна річ, легше. Другий фактор — відновлення, принаймні, часткове, цін на нафту. Воно не забезпечило вихід на параметри, які у нас були в два попередніх роки, але масштаб кризових тенденцій згладило. Натомість сильно засмутило серйозне падіння реальних доходів населення. І це — головний фактор, який підриває потенціал відновлення внутрішнього попиту і загалом економічного оптимізму в суспільстві», — вважає п. Афонцев.
На його думку, якщо з приходом у Білий дім Дональда Трампа відновиться доступ РФ хоча б до американського фінансового ринку, полегшення для економіки РФ буде досить вагоме. Інша річ, що ефект буде не миттєвий. Але навіть на рівні символіки це буде дуже позитивний фактор.
Водночас експерт не вірить у падіння популярності Путіна. «Я б сказав, що це вкрай малоймовірно», — вважає він. Зазначимо, що наприкінці 2016 року рейтинґ підтримки президента РФ досяг річного максимуму — 86,8 %.
Водночас Сем Ґрін, директор Інституту Росії Лондонського університету «Кінґс-коледж» стверджує: «Мені така точка зору — про виключно успішний для Путіна рік — видається досить дивною. По-перше, економіка РФ закінчує рік із приростом валового внутрішнього продукту (ВВП) усього на 0,7 %. Складно назвати це вдалим показником. Якщо дивитися на зовнішню політику, то там бачимо конфлікти в Україні та Сирії, яким не видно ні кінця, ні краю. Також не видно жодних ознак відновлення позитивних плідних відносин із Європою та США. Китай заміною також не став. До успіхів Путіна зараховують обрання п. Трампа і «Брекзит». Але це все — кіт у мішку. Адже незрозуміло, яку вигоду отримає Росія від перебування мільярдера в Білому домі та виходу Британії з Євросоюзу».
Отже, запитань залишається більше, ніж відповідей. Чи може Путін зарахувати собі 2016 рік у плюс, чи йому варто посипати голову попелом: не зрозуміло. Врешті, настав новий, 2017 рік, побачимо, наскільки колишній підполковник КДБ навчився вертіти світом.

Ігор Берчак

До теми
Середня ціна на нафту торік склала 43 USD за барель, пише американське видання Business Insider. Водночас, за даними Федеральної митної служби РФ, доходи від експорту нафти складають 26 % від загальної експортної виручки. Міністерство фінансів РФ ще на початку 2016-го заявило, що у країни буде бездефіцитний бюджет, якщо ціна на нафту досягне 82 USD за барель. Це означає, що РФ потрібне підвищення цін на чорне золото приблизно вдвічі. «І це лише для того, щоб бюджет був бездефіцитний. Але навіть таке серйозне підвищення цін не вирішить економічні проблеми РФ. Воно просто дозволить їй підтримувати поточний рівень витрат, не витрачаючи різноманітні резервні фонди», — пише Business Insider.
Ця проблема проявилася в різкому зростанні бюджетного дефіциту РФ 2016 року. 2015-го дефіцит склав 25 млрд USD, або 2,6 % від ВВП. А у вересні 2016-го міністр фінансів РФ заявив, що бюджетний дефіцит до кінця року може досягти 3,7 % ВВП. Остаточних даних ще немає, але навряд чи підсумкові числа надто відрізнятимуться від прогнозу міністра фінансів.

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...