Новини для українців всього свту

Sunday, Sep. 15, 2019

Надія Савченко виходить зі затяжного голодування

Автор:

|

Березень 12, 2015

|

Рубрика:

Надія Савченко виходить зі затяжного голодування

Надія Савченко

Басманний суд Москви 4 березня ц. р. відхилив скаргу українки Надії Савченко, яка є делегатом Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ), на відмову слідчого відпустити її на засідання цієї організації. Про це повідомив Микола Полозов, її адвокат.

А Марк Фейгін, іще один адвокат Надії, поінформував, що запустив міжнародну процедуру для звільнення його підопічної. «Це — цілком законна процедура, але вона містить таємний протокол, тому я утримаюся, це конфіденційно», — сказав правник, не вдаючись у деталі. Він тільки зазначив, що Росія повинна дотримуватися зобов’язань, які взяла на себе «через міжнародні організації». Марк Фейгін також повідомив, що «ті, до кого звернена ця процедура, уже знають».
Мабуть, тому 5 березня Надія Савченко, яка відмовлялася від їжі 83 дні, погодилася призупинити голодування. Про це заявила Федеральна служба Російської Федерації (РФ) із виконання покарань. Це підтвердила й сама народний депутат України. Марк Фейгін оприлюднив листа своєї клієнтки, у якому героїчна дівчина звертається до українців і інформує, що буде змінювати свою тактику. «Так, фізично мені трохи паскудно, але не настільки, щоби померти зараз. Тому деякий час поп’ю бульйон: щоб як жити — то літати, як померти — то здоровою, а як боротися — то щоби були сили. І на вашу вимогу, із вдячністю за вашу підтримку, для вас залишуся живою», — написала вона. Припинити голодування, кажуть адвокати, – єдиний спосіб для Савченко дожити до наступного засідання російського суду.
У медичній спільноті зараз обговорюють, чому російські лікарі вирішили виводити Надю з такого тривалого голодування бульйоном, адже це суперечить світовому медичному досвіду. Є кілька способів виходу з голодування, і всі вони не включають тваринної їжі, а пов’язані з соками, овочами та яблуками. До того ж людина має перебувати в цей час у відділенні інтенсивної терапії, а не в камері, аби можна було моніторити найменші зміни в організмі.
«По-перше, ми не знаємо, що входить до складу цього бульйону, який у нього склад, який відсоток жирності. Але якщо це — вихід із голодування, то його рекомендують проводити інакше. В інтенсивній терапії це робиться за допомогою розчинів. Ми отримуємо аналіз крові, знаємо, який у людини рівень калію, натрію, магнію та фосфору й починаємо його корегувати», — пояснив Андрій Строкань, заступник головного лікаря української державної лікарні «Феофанія». Медики наголошують на тому, що вихід із голодування має бути таким же тривалим, як і відмова від їжі.
Тому Надія Савченко попросила українських лікарів розробити для неї збалансоване нешкідливе харчування для виходу з голодування. «Мої адвокати, котрі консультуються з лікарями з України, попередили мене, що після тривалого голодування жирна їжа, у т. ч. бульйон, становить загрозу життю. Виходити з тривалого голодування потрібно соками, розведеними з водою, і овочевими та фруктовими пюре», — ідеться у зверненні дівчини.
У четвер, під час зустрічі з консульським представником посольства України, у Надії Савченко стався черговий напад. Міністерство закордонних справ України звернулося до російської сторони з вимогою негайно допустити до дівчини українських лікарів, а також звільнити затриману громадянку України з-під варти, що дасть змогу терміново її шпиталізувати до однієї з українських або європейських клінік. Однак жодної відповіді відомство не отримало.
Тоді Президент Порошенко надіслав особистого листа до Путіна зі закликом звільнити Надію Савченко. У Кремлі спочатку заперечували факт отримання такого звернення, але потім Дмитро Пєсков, прес-секретар президента РФ, сказав: «Воно отримано. Буде формулюватися відповідь». Відповідь Путіна містила тезу, що фінальне рішення щодо Надії «буде базуватися на правових нормах і принципах гуманізму». І жодної конкретики.
Гаррі Каспаров, один із лідерів російської опозиції, вважає, що смерть української льотчиці, яка перебуває в російському полоні, — неминуча. «Її не відпустять. Тому що жодних реальних заходів, які змусили би Путіна хоч якось діяти, ніхто на Заході не вживає», — сказав п. Каспаров. За словами політика, існує достатньо способів продемонструвати, що ця смерть матиме важкі наслідки: починаючи з висилки з Європи та США сімей представників путінського режиму, конфіскації грошей, перекриття для РФ доступу до системи SWIFT. «У Заходу є багато способів, і якщо би він хотів послати меседж, то вже це зробив би», — сумує колишній чемпіон світу зі шахів. Він також зазначив, що ми зараз спостерігаємо «страусину» політику: голова з піску іноді висовується, але все одно є очевидним небажання, як вони кажуть, допускати ескалацію. «Це — абсолютна маячня, цілком зрозуміло, що ескалація викликається однією людиною», — додав опозиціонер.
А 8 березня в центрі Санкт-Петербурга пройшла несанкціонована акція на підтримку української льотчиці, під час якої поліція затримала п’ятьох активістів із українськими прапорами. За даними російської преси, участь в заході взяло близько 70 осіб, котрі узялися за руки й вишикувалися в ланцюжок уздовж головної вулиці міста, висловлюючи таким чином свою підтримку громадянці України, котра перебуває в московському слідчому ізоляторі. Увечері затриманих відпустили.
Тим часом у Черкаській області з’явилася площа імені української льотчиці Надії Савченко. На сесії Ватутінської міської ради депутати розглянули питання про перейменування вулиць і площ радянської епохи. Так, вулиця Леніна отримала нову назву Героїв «Небесної сотні», а площа Леніна тепер носить ім’я Надії Савченко.
Полон і подальше утримання під вартою української льотчиці Надії Савченко з показового процесу покарання за «вбивство» російських громадян, задуманого Москвою, перетворилися на фарс із елементами тортур, представивши Білокам’яну блазнем і катом в одній особі.
Довгі руки Кремля потяглися занадто далеко — і за полоненим в Україні військовослужбовцем, і за беззаперечним у світі міжнародним правом. Тепер це вже стало головним болем Путіна, і російський президент, схоже, сам не знає, як вийти сухим із води, зберігши при цьому хоч якусь гідність. Адже стократ запрограмоване «Путін усіх переграв» залишається вкрай важливим для внутрішньої пропаґанди Росії.
Президент РФ розв’язав проти Надії Савченко таку ж гібридну війну, яка була розгорнута й проти її Батьківщини. Це особистісне протистояння, крім військового елемента, містило інформаційний аспект. Перемога на останньому напрямку мала б психологічно зламати українку, переконати її співвітчизників у небезпечності активного опору, а російських громадян — у тому, що Москва росіян не кидає, навіть мертвих, і захищатиме їхні інтереси до останнього.
Однак підготовлений поспіхом план почав розвалюватися на очах. Висловлюючись спортивною термінологією, мала місце «недооцінка суперника», а народною мовою — «найшла коса на камінь». Психологічна підготовка Наді виявилася кращою, ніж у більшості українських чоловіків, навіть мобілізованих. Причиною цього були не лише вроджені й набуті морально-вольові риси патріота-добровольця, а й фах військового пілота. Кадри цього роду військ мають бути особливо стійкими в діях в екстремальних умовах, у т. ч. із цілковитим оточенням у глибокому тилу ворога. Саме в такій ситуації опинилася зараз старший лейтенант Савченко. Але не склалося в Москви і з арґументацією появи там Надії. Щоби позбавити українку правового статусу військовополоненого, у кремлівських кабінетах вигадали історію про незаконний перетин нею російського кордону. Водночас проста логіка робить такі твердження абсурдними. Важко повірити, що, позбавивши життя громадян Росії, людина вирушить саме туди, назустріч власному покаранню. На додачу до відсутності реальних доказів провини українки проблеми російському судилищу створило й отримання п. Савченко нових статусів — спершу депутата українського парламенту, а пізніше й делеґата Парламентської асамблеї Ради Європи від України. Кремлівське правосуддя не взяло до уваги дипломатичний імунітет нашої співвітчизниці, арґументувавши свою позицію тим, що вона його ще не мала на момент скоєння «злочину».
Такий крок, за словами одного з адвокатів українки, створює прецедент, що не дає почуватися в безпеці вже самим російським дипломатам у Європі. Навряд чи це виллється у реальні арешти, але можна з упевненістю сказати, що вплив делеґації РФ у європейському органі буде зведено до мінімуму аж до звільнення українки.
Іміджеві втрати Росії через процес над Надією Савченко також дедалі відчутніші. І неурядові організації, й офіційні особи неодноразово зверталися до російської влади та громадськості, акцентуючи на неприпустимості порушення прав ув’язненої, серед яких — заборона спілкуватися та читати рідною мовою. Скандальний конвоїр арештантки взагалі відзначився «толерантністю», наказавши їй не розмовляти «чурбанською».
Тривале голодування і ризик смерті українки сколихнули нові спекуляції навколо імені льотчиці. Партія «Батьківщина», першим номером якої на виборах стала Надія, створила «Список Савченко», до якого увійшли винні в її ув’язнені особи. На них має бути накладено санкції за аналогією до «Списку Магнітського», російського адвоката, котрий загинув у московському слідчому ізоляторі за дивних обставин. Правозахисники заявляли про тортури, застосовані до нього через розкриття крупної податкової афери.
Але питання п. Магнітського підняли в США, чий економічний вплив на РФ — значно відчутніший, ніж України. Тому без приєднання до цієї справи Вашинґтона та Брюсселя український варіант списку виглядатиме лише піар-акцією. Та й не хотілося б, щоби долученню до санкцій світової спільноти передувала смерть льотчиці.
На жаль, долю Наді не змогли вирішити і на найвищому рівні Мінську, хоча українські дипломати наголошували на перемозі в столиці Білорусі, бо відстояли в підсумковому документі позицію про взаємне звільнення всіх полонених, а не лише тих, кого було захоплено на території України. Путін і його оточення показово не йдуть на звільнення українки, наголошуючи на тому, що це питання перебуває суто в компетенції правосуддя. Але навіть так їм навряд чи вдасться примусити всіх повірити у незалежність російської Феміди. Інакше вона б узяла до уваги останні докази адвокатів, що вказують на полонення п. Савченко за кілька годин до загибелі російських журналістів.
Ідеальним варіантом вирішення питання старшого лейтенанта Савченко для Путіна, на який, схоже, і розраховував Кремль, було би хоч часткове визнання українською бранкою своєї провини з подальшим спокійним відбуванням покарання в якійсь спеціалізованій тюрмі та, урешті-решт, дочасною амністією, що мала би засвідчити гуманність і людяність російської влади.
Але скидається на те, що цю пропозицію українка рішуче відкинула, поставивши питання руба: або з неї знімуть звинувачення і відпустять, або вона рано чи пізно вмре як українська мучениця — у неволі на чужині. Обидва варіанти є невигідні Кремлю, тому Москва намагатиметься максимально затягти справу у часі. Ознаки таких дій помітно вже зараз. Але впевненості в тому, що час є союзником Росії, теж немає. Тільки смерть політичного лідера може дозволити країні — спадкоємиці СРСР за давньою традицією реабілітувати колишніх репресованих, без докорів сумління списавши всі гріхи на колись недоторканну особу.
Попри цілковиту невизначеність та невпевненість у завтрашньому дні Надія Савченко продовжує боротися. Листування, заяви, малюнки та дії Надії дедалі більше переконують у її невинуватості навіть росіян. Ми ж отримали приклад незламної сили духу української жінки, згадали про гордість і честь, утрачені під моральною окупацією Януковича, повірили в можливість перемоги.
Надія Савченко зараз є тією кісткою в горлі російського президента, якою він може вдавитися. Шість століть тому церковний суд «під керівництвом» англійської адміністрації засудив до спалення звичайну французьку дівчину, котра об’єднала країну в боротьбі проти окупанта. Перед смертю її намагалися дискредитувати, представити в образі нечестивої служниці диявола, відьми, єретички. Урешті, не зламавши дівчини та не досягши свого, її таки позбулися у полум’ї вогню. Але ім’я дівчини не зникло з історії, а стало символом безкорисливої боротьби за свій народ і країну. Від численних утрат, завданих Жанною Д’Арк, окупант так і не зміг оговтатися, невдовзі покинувши Францію. Історія має властивість повторюватися. Українці отримали власний символ перемоги. Тепер залишилося тільки перемогти!

Євген Клен, Роман і Тетяна Лихограї

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...