Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 22, 2017

Крим більше не автономний, а Кремль провокує Київ новим кандидатом у посли

Автор:

|

Серпень 04, 2016

|

Рубрика:

Крим більше не автономний, а Кремль провокує Київ новим кандидатом у посли

Украдений Крим

Путін оголосив 28 липня ц. р. одразу дві резонансні новини, які стосуються України.

«Нічим не важливіший за Адигею»
У минулий четвер у прес-службі президента Російської Федерації (РФ) повідомили, що Путін позбавив окупований його військами український півострів наданого ним два роки тому статусу так званого Кримського федерального округу. Натомість включив його разом із також анексованом Севастополем до Південного федерального округу, до якого входять ще й Астраханська, Волгоградська та Ростовська області, Адигея, Калмикія і Краснодарський край.
З версії прес-служби Путіна, що мовляв, зроблено це «з метою підвищення ефективності діяльності федеральних органів державної влади», випливає — ефективності цієї впродовж двох років окупації півострова таки забракло. Тому коли того ж дня володар Кремля ще й підписав указ про дочасне припинення повноважень так званого губернатора Севастополя Сергія Меняйла, нібито за його власним бажанням, то це було сприйнято як явна нещирість. Адже призначений того ж дня тимчасовим виконувачем обов’язки «губернатора Севастополя» Дмитро Овсянніков розпочав із розпуску так званого уряду цього міста. Але якщо всі його члени виявилися нікчемними, то так званий губернатор — і поготів.
Але іронія долі полягає в тому, що членами «уряду» Севастополя були колаборанти, котрі брали 2014 року участь у фарсі під назвою «референдум про статус Криму та Севастополя», який у Москві проголосили беззаперечною підставою для їхньої анексії. Та тепер Путін уже не приховує, що, по-перше, насправді ці колабораціоністи були, є й будуть лише його пішаками, котрих він пересуває на своїй шахівниці так, як йому заманеться. А по-друге — що фарс під назвою «референдум про статус Криму та Севастополя» був організований і проведений нікчемними «урядовцями».
Стосовно ж пониження в статусі Криму, то якщо в складі України він був її єдиною автономною республікою, то тепер перестав бути навіть одним із 22-х федеральних округів РФ. А отже — втратив свою особливість, бо вона в складі Росії — табу.
Відтак в українській службі Deutsche Welle констатували: «Кремль просто нагадав кримцям, у якій країні вони тепер живуть, і вказав на те місце, яке вони в ній реально займають. З огляду на дані нещодавнього соціологічного опитування «Відкрита думка — Крим», мешканці півострова вважають себе в першу чергу кримцями, а не росіянами. Це — доволі небезпечна для Кремля тенденція. Ось і вирішили нагадати мешканцям півострова, що вони тепер — не більш ніж інші пересічні громадяни РФ. То ж суть послання Путіна, котрий включив Кримський округ у склад Південного, проста: відтепер Крим нічим не важливіший за Адигею».
А кримський історик Андрій Іванець дійшов такого висновку: «Кримський істеблішмент, імовірно, зараз потрапив у гіршу ситуацію, оскільки наявність «Кримського федерального округу» — незаконного утворення на тимчасово окупованій території — давала більший доступ до центру розподілу ресурсів — Кремля й уряду РФ. Імовірно, на цьому етапі, коли доведеться вирішувати ці питання через Південний федеральний округ, все буде робити набагато складніше».

«Час списувати на берег»
Своєю чергою, російський політолог Дмитро Орєшкін пояснив: «Кремлю треба адміністративно прив’язати Крим до континенту. Кримці понад 20 років були в Україні, де суспільне життя значно демократичніше, ніж у Росії. Вони звикли до автономії, не боялися скаржитися на владу, мітинґувати. Україна привчила їх до свободи. Кремль відучує від неї».
Натомість політтехнолог Тарас Березовець вважає: «Путін ще й не довіряє кримській еліті, бо в силу свого минулого в КДБ знає: хто зрадив раз, зрадить і вдруге. Стара істина про те, що Крим під Росією не очікує нічого хорошого, починає збуватися. Отже, тепер свою ціну мають заплатити ті, хто привів півострів у «російську гавань». Шкіпери та рульові відстояли свою вахту й їх час списувати на берег».
А Максим Розумний, голова Центру досліджень проблем РФ, називає це остаточним ковтанням і переварюванням Криму в шлунку імперії. За його словами, політика Москви щодо окупованого півострова переходить від «медового місяця» до суворих буднів, коли потрібно витрачати гроші, але мотивації підтримувати «особливий статус» Криму немає жодної.
Своєю чергою, Олексій Куроп’ятник, експерт фонду «Майдан закордонних справ», коментує: «Окупований Крим стає пересічним реґіоном на чолі з Володимиром Устіновим, главою Південного федерального округу. Той має репутацію одного з найжорсткіших російських силовиків. Свого часу відповідав за переслідування політичних супротивників Путіна — Михайла Ходорковського та Володимира Гусинського. Володимир Устінов контролюватиме ситуацію на півострові. Вирішуватиме, скільки коштів виділяти й на що їх витрачати. У Москві поставили завдання — зробити Крим глухою провінцією, стерти всі натяки на його особливість і «сакральне значення».
Водночас Рефат Чубаров, народний депутат України та голова Меджлісу кримськотатарського народу, пояснив рішення Путіна щодо півострова так: «Скасування від сьогодні Кримського федерального округу і віднесення «Республіки Крим і міста Севастополя» до складу Південного федерального округу свідчить про те, що вище політичне керівництво РФ підготувало окупованому Криму долю інших, власне російських, територій, які виступають як об’єкти для насадження єдиної уніфікованої державної політики, під час реалізації якої етнічне чи історичне розмаїття, культурні чи мовні особливості слугуватимуть прикриттям лише до моменту повної зачистки цієї території до стандартів «руського міра».

«Приниження України»
28 липня Путін також відправив у відставку Михайла Зурабова, посла в Україні. Цьому передувало 25 липня адресоване Валєрієм Рашкіним і Сергім Обуховим, депутатами-комуністами Державної думи, Сергію Лаврову, міністру закордонних справ РФ, прохання запропонувати Путіну звільнити п. Зурабова, бо його діяльність у Києві «не сприяла запобіганню зростанню антиросійських настроїв у сусідній країні і не допущення Майдану».
Відтак 29 липня Міністерство закордонних справ РФ надіслало Києву запит на ухвалення на посаді нового посла — Михайла Бабича, наразі представника президента РФ у Приволзькому федеральному окрузі, котрий у 1990-х служив у військах Федеральної служби безпеки (ФСБ) РФ, а на початку 2000-х був прем’єр-міністром Чеченії.
Відтак Олексій Куроп’ятник, експерт із національної безпеки та міжнародних відносин, пояснив: «Бабич — класичний чекіст. Такі, як він — опора путінського режиму. Зараз вихідці зі спецслужб у РФ контролюють усі відповідальні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики. Всюди, де ситуація потребує особистого жорсткого підходу, Путін ставить людину з ФСБ. Найближчими місяцями ухвалюватимуть ключові рішення щодо ситуації на Донбасі. Тому Москва забирає з Києва слабкого посла. Замість нього буде силовик. Він тиснутиме на Україну, а не дружитиме з її вищим керівництвом».
Своєю чергою, російський опозиціонер Ілля Пономарьов вважає: «Україна отримає гарантоване шпигунське гніздо як для координації російських спецслужб, так і для організації виборчих кампаній в інтересах РФ. Бабич — це кандидатура для взаємодії з сепаратистами, для проведення силових операцій».
Але журналіст Віталій Портніков нагадав, що п. Бабич може стати послом у Києві «тільки після отримання згоди з іншого боку, а це — предмет діалогу». «Зараз відбувається не призначення посла. Це — приниження України. Якщо вона погодиться з кандидатурою, публічно оприлюдненою Кремлем ще до отримання згоди з Києва, то продемонструє — попри війну й окупацію частини нашої території, залишається «союзною республікою», в яку можна надіслати будь-якого генерал-губернатора, — наголосив він. — А якщо не погодимося — викажемо «неповагу» до прагнення Москви налагодити «ефективну роботу» дипломатичного представництва. Простіше кажучи — перетворити його на диверсійний центр, про необхідність створення якого публічно говорять у найближчому оточенні путінського помічника Владислава Суркова.
Другий варіант — кращий. Якщо Кремль хоче, щоб у Києві не було російського посла — як немає українського у Москві — це його справа. Але Україна не є «банановою республікою», якій можна просто повідомити, якого посла для неї вибрали. Бабич має залишитися вдома».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...