Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Jun. 23, 2018

Кремль змушує донбаських сепаратистів заробляти гроші самим

Автор:

|

Червень 07, 2018

|

Рубрика:

Кремль змушує донбаських сепаратистів заробляти гроші самим

Уже найближчим часом ватажки терористичних організацій «Донецька народна республіка» (ЛНР) і «Луганська народна республіка» (ЛНР) пообіцяли запустити виробництво на непідконтрольному Києву Алчевському металургійному комбінаті (розташованій на окупованій території Луганщини, населення м. Алчевськ — 82 тис. осіб). Причому зроблено це було в нетрадиційний спосіб — про це майже синхронно заявили і в Донецьку, і в Луганську, хоча раніше обидві «столиці» не надто часто оголошували якісь спільні рішення.
Офіційна причина — суто гуманітарна. Продукція металургійного комбінату нібито піде на виготовлення водогінних рур і реконструкцію водогонів у непідкотрольних Україні районах Донбасу. Однак із власних джерел «Радіо Донбас. Реалії» стало відомо, що насправді налагоджувати виробництво та заробляти гроші на місцях — це установка Російської Федерації (РФ), яка втомилася фінансувати уряди самопроголошених «республік».

Сепаратистські «рури»
Хоча терористи вже не вперше роблять гучні заяви про свої «успішні» економічні проекти, про які чомусь дуже швидко забувають, в цьому випадку балачки, схоже, не розходяться з ділом. Як стверджує Сергій Давидов, заступник голови міжнародної громадської організації «Луганське земляцтво в Києві», роботи з відновлення Алчевського меткомбінату — одного з найсучасніших в Україні — вже розпочалися. Цю інформацію він отримав від місцевих жителів, декотрі навіть брали участь в цих роботах. За його словами, відновити роботу меткомбінату — цілком реально. Неподалік розташований коксохімічний завод і кілька вугільних копалень, на підприємстві існує повний цикл виробництва «вугілля-кокс-метал».
«Однак запускають завод зовсім не для того, щоб працевлаштувати людей, і допомогти їм заробляти гроші. З Кремля прийшла зовсім інша установка», — каже п. Давидов. Насправді жодних водогінних рур для місцевих водогонів з алчевської сталі робити не будуть. Величезний меткомбінат (до початку аґресії РФ проти України завод щорічно продукував 3,8 млн т металопрокату, 4,2 млн т сталі та 3,8 млн т чавуну. — Ред.) просто не зможе підтримувати навіть свій мінімальний безперервний технологічний процес за рахунок такого мізерного замовлення, як рури для водогонів. «Уся сталь буде йти в РФ і потім через фірми-прокладки реалізовуватися в треті країни», — вважає Олег Устенко, виконавчий директор міжнародного фонду Блейзера.

Половину грошей заробіть самі
Фінансовий експерт Олексій Кущ наголошує, що РФ нарешті усвідомила, що «республіки» банально сидять у неї на шиї. «Кремль дав завдання бандитським ватажкам упродовж року налагодити хоч якесь рентабельне виробництво, тож вирішили почати з Алчевського меткомбінату», — зазначив він.
Олексій Кущ провів дослідження, за результатами якого стверджує: РФ дотує ДНР на 500-600 млн USD на рік, ЛНР обходиться дешевше — лише 300 млн USD. І це — лише зарплати бюджетникам і оплата соціальних програм, без урахування витрат на війну.
«Можливості російського бюджету — не безмежні. Перед ЛДНР поставили завдання, щоб більшу половину суми, яку їм дає Кремль, економіки цих псевдореспублік заробили самі. 300 млн USD має давати ДНР, а 200 млн — ЛНР», — розповів фахівець «Радіо Донбасс. Реалії». Головна проблема, з якою зіткнуться сепаратисти, — брак кваліфікованих працівників, каже він, адже більшість фахівців за ці роки виїхали з окупованої частини Донбасу. Проте, лідери ЛНР заявляють, що вже на початку червня подадуть напругу на Алчевський меткомбінат.

Вугільна схема: все дуже просто
Проте залишається питання: кому продавати мільйони тонн металопродукції? Насправді «чорна схема» вже відпрацьована у вугільній галузі. Мінімальний обсяг енергетичного вугілля, потрібного для нормальної роботи в зимовий період 14-х теплоелектростанцій (ТЕС) і теплоелектроцентралей (ТЕЦ) України становить у середньому 3 млн т упродовж місяця. Рівно половина українських ТЕС і ТЕЦ можуть використовувати за сировину лише вугілля марки «А» або антрацит. Водночас після початку війни на Сході майже половина ресурсів донбаського вугілля опинилася під контролем терористів. 40 % антрациту добувають на підприємствах, розміщених біля міст Шахтарськ, Сніжне, Свердловськ, Антрацит, Красний Луч, тобто на території, захоплений російсько-окупаційними військами.
Для перекриття дефіциту Україні довелося купувати значні обсяги вугілля в країни-аґресора. Але насправді гроші йшли самопроголошеним ДНР і ЛНР. Схема дуже проста: видобуте на окупованому Донбасі паливо перетинало цілком прозору ділянку кордону між сепаратистами та РФ, а потрапляло на українську територію вже як підняте на-гора російськими гірниками.

Через Південну Осетію — до КНР і Казахстану
Щоправда, з продукцією Алчевського меткомбінату схема може виявитися значно складнішою. «Якщо споживачем цієї продукції буде РФ, то робота можлива. Але навряд чи хтось іще зможе споживати цю продукцію, адже виробництво існує на квазідержавних територіях у в зоні конфлікту, під санкціями. А купувати продукцію з цих територій — означає добровільно класти голову на колоду», — вважає Олег Устенко, директор Міжнародного фонду Блейзера.
У березні 2017 року у відповідь на оголошену ветеранами антитерористичної операції й активно підтриману декотрими українськими політиками торгову блокаду Донбасу сепаратисти у відповідь оголосили власну. «Ми рубаємо всі зв’язки з Україною, з якою воюємо. Велика брехня України, що наша продукція ніде, крім як в Україні, не потрібна. Для РФ наша продукція потрібна, і для Казахстану. Наш метал затребуваний на будь-якому ринку Європи», — заявив тоді Олександр Захарченко, ватажок ДНР.
У Донецьку та Луганську синхронно відчинилися офіси двох закритих акціонерних товариств із однаковими назвами «Внешторгсервис», які почали виконувати роль зовнішніх адміністрацій для підприємств, які до цього перебували в українській юрисдикції та платити податки до українського бюджету, хоча їхні виробничі потужності містилися на тимчасово непідконтрольній території.
Як виявилося, сепаратисти вже давно готувалися до «націоналізації». «Ми рік готувалися до цього моменту. Рік прораховували варіанти поставок сировини та збуту продукції. Більшість металу йде в Азію, і, гадаю, знайдуться варіанти, як через РФ або Південну Осетію продавати продукцію до Китайської Народної республіки (КНР)», — заявили в «раді міністрів ДНР».
Варіант справді реальний. «Національний банк» Південної Осетії офіційно співпрацює з Центробанком РФ. І в Цхінвалі, і в Донецьку відкриті філії «Міжнародного розрахункового банку» — російської фінансової установи з доволі темною репутацією. Що, однак, не заважає цьому банку укладати міжнародні угоди, в т. ч. навіть із деякими країнами Європейського Союзу.
Щоб продавати свою продукцію в інших країнах, достатньо рішення окупаційних адміністрацій про включення «націоналізованих» підприємств на правах філій до складу зареєстрованих у РФ холдингів. Тоді їхню продукцію можна буде продавати, скажімо, до КНР чи Казахстану під маркою Made in Russia.
Цю схему вже випробували на «Луганськтепловозі», який став структурним підрозділом «Трансмашхолдингу», найбільшої російської компанії, що спеціалізується на розробці та виробництві рухомого складу для залізниць. Лутугінський валковий комбінат забезпечує потреби російського Липецького металургійного комбінату, «Луганський енергозавод» поставляє електродвигуни в Ростов-на-Дону на замовлення тамтешнього «Донвугілля». Майже повністю зосередилися на російських замовленнях Первомайський механічний та Ясинуватський машинобудівний заводи.
Тобто, теоретично, металопрокат, сталь і чавун виробництва Алчевського меткомбінату має всі шанси потрапити на міжнародні ринки. Нехай навіть не на європейські, але не забуваймо про пострадянські країни, КНР і В’єтнам, із якими Москва налагодила дуже дружні стосунки.

Ігор Берчак

До теми
Через перекриття Україною Північнокримського каналу на анексованому півострові виникли серйозні проблеми з водою. Про це інтернет-порталу obozrevatel.com заявив Мустафа Джемілєв, народний депутат України й один із лідерів Меджлісу кримськотатарського народу. «Там справді проблеми. Після того, як ми перекрили дніпровську воду, там узагалі вже сільського господарства немає. Вони там кілька десятків глибоких колодязів викопали, щоб артезіанською водою поливати городи та поля. Це призвело до того, що ґрунтові води значно опустилися, і розпочалося засолення ґрунтів», — розповів він. За словами депутата, доказом став оголошений Сергієм Аксьоновим, так званим главою Криму, надзвичайний стан у трьох північних районах півострова. Офіційно: «через природну посуху».
Північнокримський канал був збудований у 1961-1971 рр. для забезпечення водою посушливих територій Херсонської та Кримської областей Української РСР. Вода забирається зі створеного в 1950-х Каховського водосховища в нижній течії Дніпра. За рахунок цієї водної артерії раніше задовольнялося близько 80 % потреб Криму в прісній воді. У травні 2017-го Україна завершила будівництво дамби на Північнокримському каналі, яка повністю перекрила надходження води на територію анексованого Криму. Дамбу звели за рік і витратили на неї 35 млн грн, причому вона має заслінку, яку можна відсунути будь-коли. Тож коли Крим повернеться до складу України, водою можна буде без проблем наповнити ще 300 км каналу, що проходять територією півострова.

About Author

Meest-Online

Loading...