Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 24, 2020

Кремль бреше, що США викупили системи ППО України

Автор:

|

Серпень 17, 2020

|

Рубрика:

Кремль бреше, що США викупили системи ППО України
С-300 «Фаворит»

Російські інформаційні сайти майже синхронно запустили в світ чергову «сенсацію». Якщо йняти їм віру, то Україна продала США всі свої найсучасніші системи протиповітряної оборони (ППО). Мова про розроблені ще за часів СРСР зенітні ракетні системи С-300 ПТ «Фаворит» (за кодифікацією НАТО — SA-10 Grumble). Сайти з Російської Федерації (РФ) як на першоджерело посилаються на публікацію в журналі Military Watch.
При цьому автори передруків чомусь забувають, що точнісіньку таку ж «новину» вони повідомляли рік тому. А ще цікавіше, що вперше про «клятих українців», котрі передали «клятим американцям» гордість радянської ППО у вигляді системи С-300, далекого 1995-го написав російський часопис «Коммерсант». Тож навіщо Кремлю знадобилося знову переповідати стару казочку?

Про що брешуть?
Коротко — про суть публікацій на російських сайтах. Як виявилося, Україна продала США всі свої найновітніші системи ППО… через бідність. «Причиною продажу стала економічна криза», — ця фраза повторюється в усіх публікаціях. Щоправда, скільки грошей заробили українці на цій оборудці — ані пари з вуст.
Дехто «нафантазував» іще більше. «Однією з імовірних причин продажу Києвом систем ППО С-300 є банальна відсутність зенітних керованих ракет, зокрема, за наявними у відкритих джерелах даними, для 250 мобільних пускових установок Україна має лише близько 120 ракет», — пише один із сайтів. Що це за «відкриті джерела» в країні, яка де-факто веде війну проти аґресора у вигляді РФ, у публікації не сказано ні слова.
Пояснення того, навіщо США знадобилися розроблені в СРСР ще наприкінці 1970-х системи «Фаворит», також украй оригінальні. Ще одна цитата: «Варто зазначити, що зовні система С-300 ПТ практично не відрізняється від сучасних російських систем ППО «Тріумф». Тому одне зі завдань — навчити американських пілотів візуально ідентифікувати комплекс із повітря. Можна, звісно, тренуватися і на макетах, але коли використовують реальний комплекс, він дає об’єктивні характеристики: енергетичні або, наприклад, теплові. Можна відпрацьовувати його пошук на полі бою за зовнішніми ознаками, навчитися виявляти установку з космосу». Тобто, американці витратили купу грошей, щоб «навчитися візуально (на око) ідентифікувати» російські системи ППО?!

Стара казочка
«Один із користувачів Twitter опублікував супутниковий знімок системи С-300 ПТ, розгорнутої на військовому полігоні в США. Великої таємниці тут немає, адже американці ці системи отримали з України. Вони були переправлені звідти, так само, як і багато інших видів озброєння. А це почалося ще за часів президентства Ющенка, коли Київ узяв курс на інтеграцію з НАТО та США», — стверджував Віктор Мураховський, головний редактор російського журналу «Арсенал Вітчизни». Причому зробив це понад рік тому — в травні 2019-го!
Можна покопирсатися і ще в сивішій минувшині. Ось публікація в газеті «Комерсант» за березень 1995-го: «Важкий транспортний літак АН-124 «Руслан» доправив на авіабазу США «Редстоун» (штат Алабама) секретний вантаж — ракетну систему С-300. Наступного дня в The Washington Post з’явилася сенсаційна стаття, де стверджувалося, що американці купили С-300 в українців у обхід Москви».

Деякі мрії сепаратистів збуваються
Постає логічне питання: чому кремлівські пропаґандисти знову витягнули на світ Божий цю давню історію? Цікаво виглядає і теперішнє першоджерело публікацій про купівлю США українських систем ППО. «Доменне ім’я американського сайту Military Watch було зареєстроване в лютому 2018 року. Посилаються на нього, в основному, прокремлівські видання, що й не дивно — більшість публікацій сайту присвячені могутності російського озброєння та безпорадності Заходу перед величчю РФ і Китаю», — пише російський портал журналістських розслідувань The Insider.
Можна припустити, що головна «родзинка» теперішнього «фейку» захована наприкінці публікації. Оскільки всі українські С-300 «Фаворит» нібито відпливли за океан, то тепер «для охорони політичних і адміністративних центрів і стратегічних військових об’єктів Київ вимушений використовувати ще старішу систему С-125 «Печора». Для наочності наводять і порівняльні дані: дальність дії «Фаворита» — до 200 км, «Печори» — лише 40 км.
Читачів підводять до логічної думки: якщо раптом українські війська зазнають атаки літаків чи гелікоптерів, то виявляться незахищеними, адже їх тепер нібито прикривають лише старезні «Печори» розробки 1960-х. Звідкіля ж візьмуться літаки чи гелікоптери? А прилетіти вони можуть… із Окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО).
Ще 2014-го лідери проросійських сепаратистів розказували, що мріють про власну танкову дивізію. Тоді всі крутили пальцем біля скроні — маячня якась. Тепер, за даними української розвідки, «народна міліція» на окупованих територій має угруповання з понад 300 танків. Зрозуміло, що завезли їх на Донбас із РФ. Але в Кремлі вперто твердять: ми непричетні, танки були ще в радянський час законсервовані в шахтах (!), звідкіля їх і витягнули бойовики.
Також свого часу в ОРДЛО мріяли про власний авіаполк. Зрозуміло, що версія про заховані в шахтах бойові літаки чи гелікоптери виглядала б повною нісенітницею, тож РФ не наважилася передавати своїм маріонеткам це озброєння. Але тепер у неї може з’явитися такий шанс.
Як повідомляв «Міст», коментуючи появу в Сенаті США законопроєкту, що передбачає щорічне виділення Україні 300 млн USD на військову допомогу та стратегічну підтримку, в т. ч. летальну зброю, Леонід Калашников, голова комітету Державної думи РФ у справах Співдружності Незалежних Держав, євразійської інтеграції та зв’язків зі співвітчизниками за кордоном, заявив, що в разі прийняття законопроєкту РФ може почати офіційні поставки зброї сепаратистським «республікам» на Донбасі. «Вважаю, що виділення в США 300 млн USD на військову допомогу Україні відчиняє нам двері для того, щоб допомагати людям, по яких вони хочуть із цієї зброї стріляти — «Донецькій народній республіці» і «Луганській народній республіці» (в Україні їх визнали терористичними організаціями. — Ред.). У таких умовах ми також маємо право постачати зброю в ці республіки офіційно», — заявив він.
Хоча більшість українських експертів доволі скептично поставилися до погроз п. Калашникова, насправді в Путіна вистачить нахабства віддати наказ перегнати в ОРДЛО кілька десятків бойових літаків та гелікоптерів із екіпажами. І тоді «фейк» про продані США українські «Фаворити» стане в нагоді кремлівським пропаґандистам, адже дасть можливість пояснювати можливі успішні авіанальоти «слабкістю» ППО України. Зрозуміло, що подібний розвиток подій означав би кардинальну зміну геополітичної ситуації навколо Донбасу і наразі виглядає не надто реальним. З іншого боку, колись також ніхто не вірив у здійснення мрії сепаратистів про власну танкову дивізію.

Ігор Берчак

До слова
Сухопутні війська США спільно з військово-морськими силами (ВМС) планують 2021-го провести принаймні три випробування гіперзвукового бойового блоку (за прийнятою в США термінологією — Common-Hypersonic Glide Bode, C-HGB). За словами генерал-лейтенанта Ніла Тергуда, котрий курує розвиток гіперзвукового зброї, це дуже амбітний графік, згідно з яким нова зброя буде готова до бойового застосування 2023 фінансового року. У березні ц. р. на Тихоокеанському ракетному полігоні (острів Кауаї, Гаваї) успішно провели перші льотні випробування C-HGB. Бойовий блок після пуску здійснив політ на гіперзвуковій швидкості й вразив мішень у заданому пункті. Це стало відповіддю США на розроблені в РФ гіперзвукові ракети «Циркон» і «Кинджал», якими не втомлюється вихвалятися Путін. Гіперзвукові крилаті ракети здатні літати істотно швидше за швидкість звуку і можуть маневрувати за курсом і висотою, що ускладнює їхнє виявлення радіолокаційними засобами.
«Випробування на Тихоокеанському полігоні ознаменували значний крок уперед на тлі зростаючої критики, суть якої зводиться до того, що США відстають від Китаю та РФ у розробці гіперзвукового зброї», — заявив тоді Джонні Вульф, віце-адмірал і директор програми розробок стратегічних систем американських ВМС. Заплановані на 2021 рік льотні випробування C-HGB призначені не лише для перевірки та вдосконалення інженерно-конструкторських ідей, а й для безпосереднього навчання американських військовослужбовців. За словами генерала Тергуда, справа полягає не тільки в тому, щоб натиснути червону кнопку для старту ракети. «Мова йде про цілу послідовність дій, наприклад, ідентифікацію цілей, а також про те, як ми виконуємо завдання, тож ми будемо тренувати бойові розрахунки зі швидкістю, з якою буде потрібно діяти в умовах реальної бойової обстановки», — розповів Ніл Тергуд.

About Author

Meest-Online