Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 22, 2018

Діряві санкції: хто й як торгує з анексованим Кримом

Автор:

|

Березень 15, 2018

|

Рубрика:

Діряві санкції: хто й як торгує з анексованим Кримом

Палі для опор Керченського моста забивають виготовленим у Нідерландах гідромолотом

Незважаючи на санкції США й Європейського Союзу (ЄС), Російська Федерація (РФ) знаходить способи завезти в анексовану Автономну Республіку Крим (АРК) необхідне обладнання. Масштаби цього імпорту, судячи з опублікованих російськими владними структурами документів, не обмежуються тими кількома гучними випадками, розкрученими журналістами. Мало хто знає, наприклад, що на тлі скандалу з постачанням на півострів німецьких турбін Siemens Ялтинську міську лікарню продовжують оснащувати новітнім медичним обладнанням того ж Siemens. Обходить санкції і кримський бізнес: місцеві винороби закуповують сировину та техніку швейцарського, німецького і фінського виробництва.

Із Тамані до Криму
Перша «ластівка» прилетіла ще 2015-го. Російська компанія «Технопромекспорт» — дочірня структура державної корпорації «Ростех», провела конкурс на закупівлю чотирьох паротурбінних установок для теплоелекстростанцій у місті Тамань (Краснодарський край). Переможцем конкурсу стала фірма «Силові машини», однак фактично агрегати були випущені на заводі «Сіменс технології газових турбін» у Санкт-Петербурзі (спільне підприємство Siemens і «Силових машин»). Улітку 2017 року Siemens був змушений офіційно визнати, що принаймні дві з чотирьох турбін, «були переміщені в Крим проти волі компанії». Тепер сторони з’ясовують стосунки в судах.
Щоправда, міжнародний скандал не завадив Siemens наприкінці 2017-го укласти ще одну вигідну угоду. Німецький концерн поставить дві газові й одну парову турбіни для електростанції в російському місті Нижньокамську. Вартість контракту — 380 млн EUR. Навчені гірким досвідом німці пообіцяли, що «триматимуть під повним контролем постачання й установку обладнання» Однак це не гарантує, що росіянам вдасться й цього разу пошити їх у дурні.

Кінці у воду
Так, як це вони зробили з іншою німецькою компанією. У січні 2017 року фінська компанія Wartsila, яка виробляє обладнання для морського транспорту, відмовилася поставляти дизельні генератори суднобудівному заводу «Залив», розташованому в місті Керч в АРК, оскільки це «не буде відповідати існуючому режиму санкцій». І що ви думаєте: потрібні для добудови аварійно-рятувального судна генератори були поставлені компанією MAN Diesel & Turbo (структура німецького концерну MAN). Проте цього разу закупівля здійснювалася не безпосередньо, а через якусь посередницьку організацію. Принаймні, представник MAN заперечував продаж генераторів керченському заводу, але не виключив, що «Залив» міг «перекупити їх в інших організацій».
Ще заплутаніша історія з прокладання підводного електрокабелю між РФ і АРК. Хоча досі не відомо, чи використовувалося в будівництві іноземне обладнання або послуги закордонних компаній, вірогідність цього дуже велика, адже РФ спробувала максимально сховати кінці у воду (в цьому випадку — буквально). Закупівлі проводила структура державної корпорації «РАО ЄЕС», яка офіційно повідомила лише про поставки електричного кабелю до порту Новоросійськ (Краснодарський край) на суму 10,9 млрд RUR та оплату робіт із прокладки цього кабелю на суму 5,8 млрд RUR. Причому ніде в документах немає згадок про АРК. Згідно з технічним завданням, кабель довжиною 14,3 км необхідно прокласти через протоку без назви між якимось західним півостровом і східним. На яких материках ці півострови, не вказано. Однак на зв’язок цих закупівель із АРК вказують назви двох населених пунктів, які зустрічаються в технічному завданні. Кабель мають прокласти від населеного пункту Ілліч до населеного пункту Глазівка. Судячи по мапі, селище Ілліч розташоване на східному узбережжі Керченської протоки, в Краснодарському краї РФ, а селище Глазівка — на західному, в АРК.

Нідерландський гідромолот для російських паль
Якщо прокладка енергомосту до Криму не отримала розголосу в контексті санкцій проти РФ, то будівництво автомобільно-залізничного мосту через Керченську протоку привернуло до себе неабияку увагу. Восени 2017 року нідерландська газета De Gelderlander повідомила, що їхня компанія Вijlard Hydrauliek усупереч санкціям виготовила гідроциліндр для молота, за допомогою якого на дні протоки забивають палі для опор моста, а інша нідерландська фірма — Dematec Equipment — це обладнання зібрала. Гідромолот із 2016-го перебував у Тамані, після чого використовувався при будівництві Кримського мосту.
Обидві компанії заперечували порушення режиму санкцій. Ван ден Хойвел, директор Dematec Equipment, зокрема, заявляв, що будівництво відбувалося на території РФ, а не АРК. Хоча навесні 2016 року п. Хойвел особисто побував на анексованому півострові, де спостерігав за монтажем гідромолота.

Від коньяку до лікарні
Існує чимало інших прикладів того, як до АРК, незважаючи на санкції, потрапляє іноземна продукція. Наприклад, Кримський винно-коньячний завод «Бахчисарай» 2015-го уклав угоду вартістю 3 млн USD зі швейцарською компанією Origin Global Distribution Inc на постачання в 2015-2020 рр. виноматеріалу та концентрованого виноградного соку.
А кримська фірма «Інвест-алко» наприкінці 2016 року закупила машину для посадки винограду Wagner IPS-Drive, виготовлену компанією Wagner (Німеччина). На машині також встановлено радіомодем Satelline Easy, який виробляє компанія Satel (Фінляндія). Техніка закуповувалася не безпосередньо у виробників, а у посередника в Болгарії.
Петербурзька фірма «Келеанз медикал», яка 2017-го займалася оснащенням Ялтинської міської лікарні № 1, накупила медичного обладнання на суму 2,8 млн EUR у компанії «Сіменс охорона здоров’я», яка є офіційним постачальником продукції Siemens у РФ. Продукція спочатку завозилася до РФ із Німеччини, а потім переміщалася в Ялту.
«Поведінка російських держструктур і кримського бізнесу в питаннях закупівлі іноземного обладнання демонструє, з одного боку, провал оголошеної Кремлем політики імпортозаміщення та відсутність російських аналогів, а, з іншого, здатність обходити санкції Заходу», — робить висновок EurasiaNet.

Ігор Берчак

До теми
Рада ЄС продовжила індивідуальні санкції за підрив і загрозу територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України. Санкції продовжені на шість місяців — до 15 вересня ц. р. «Обмежувальні заходи складаються зі замороження рахунків і заборони на в’їзд. Вони стосуються 150 осіб та 38 компаній», — йдеться у повідомленні. «Оцінка ситуації не виправдовує зміну режиму санкцій. Відповідна інформація та пояснення причин внесення до переліку цих осіб та організацій були оновлені у міру необхідності», — пояснили у Раді ЄС. Не сидить, склавши руки, й Україна. Хоча дії Києва, чесно кажучи, виглядають дивно. Як повідомив Юрій Луценко, генеральний прокурор України, голові та 18-м суддям Конституційного суду РФ надіслали повідомлення про підозру та про виклик на допит щодо прийнятого ними рішення, що призвело до окупації території АРК і міста Севастополь та інших тяжких наслідків. «У відповідності до вимог Кримінально-процесуального кодексу України, за допомогою кур’єрської служби міжнародної доставки й електронною поштою письмові повідомлення про підозру разом із пам’ятками про процесуальні права й обов’язки підозрюваного, а також повістками про виклик для проведення слідчих дій, доставлені за місцем роботи підозрюваних (Конституційний суд РФ)», — повідомив генпрокурор. Цікаво, чи він справді вірить, що бодай хтось із російських суддів приїде до Києва, щоб поспілкуватися із слідчими?

Мовою чисел
Витрати РФ на утримання АРК становлять 128,7 млрд RUR на рік. З огляду на те, що обсяг підтримки реґіонів із федерального бюджету РФ становив торік 612,8 млрд RUR, виходить, що Крим «з’їдав» приблизно кожен п’ятий рубль (або 21 %) з цієї суми. Фінансова допомога Москви в складі доходної частини бюджетів АРК і м. Севастополь становить 60-70 %. На додаток до цього федеральний бюджет РФ терпить значні додаткові витрати на утримання АРК, які заховані в закритих статтях бюджету. Наприклад, «уряд» АРК заклав у бюджет на 2018-2020 рр. лише 0,4 % від необхідних видатків на оборону, безпеку та правоохоронну діяльність, фактично повністю переклавши їх фінансування на плечі Москви. Крім безпосередніх витрат на утримання АРК, багато експертів вказують на непрямі втрати РФ через санкції. Так, Олексій Кудрін, колишній міністр фінансів РФ, ще навесні 2015 року прогнозував, що в найближчі 3-4 роки розмір таких опосередкованих втрат складе 150-200 млрд USD. А Ідріс Джейзарі, спеціальний доповідач Ради Організації Об’єднаних Націй із прав людини в квітні 2017-го оцінював втрати РФ у 52-55 млрд USD за три роки. І на останок: про «покращення» життя пересічних кримців. Зараз мінімальна пенсія на півострові становить близько 157 USD на місяць. Для порівняння, влітку 2013 року мінімальна пенсія в Україні становила 187 USD. Середня місячна зарплата в Сімферополі в той же період була близько 374-400 USD. Тепер — 265-350 USD.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...