Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 20, 2017

Брежнєвські граблі для Путіна

Автор:

|

Травень 04, 2017

|

Рубрика:

Брежнєвські граблі для Путіна

У Кремлі досі живуть спогадами про «великий і могутній» СРСР

Стокгольмський міжнародний інститут досліджень проблем миру (SIPRI) опублікував традиційну щорічну доповідь, присвячену оборонним бюджетам країн світу. Лідери нібито традиційні — США, Китай та Російська Федерація (РФ) — однак аналіз видатків дозволяє зробити деякі далекосяжні висновки.

Перша п’ятірка
Країною з найбільшим військовим бюджетом традиційно залишаються Сполучені Штати: 2016 року вони витратили на оборону 611 млрд USD (на 1,7 % більше, ніж 2015-го). Друге місце в рейтинґу також традиційно зайняв Китай, чиї витрати склали 215 млрд USD (зростання за рік на 5,4 %).
Цікава ситуація з «бронзовим призером» гонки озброєнь. 2015 року до першої трійки входила Саудівська Аравія. Однак торік, незважаючи на постійну заангажованість у реґіональних конфліктах (зокрема, в Сирії й Ємені) королівство скоротило свої військові витрати аж на 30 % — до 63,7 млрд USD. Автори доповіді пов’язують настільки різку економію не менш різким падінням цін на нафту.
Це, однак, не завадило стрімко наростити свої військові витрати Росії, чий бюджет також напряму залежить від цін на енергоносії. 2016-го, незважаючи на затяжну економічну кризу та значне погіршення фінансового становища, РФ витратила майже 70 млрд USD (зростання — 5,9 %). Таким чином росіяни витіснили з третього місця значно багатших саудитів.
При цьому експерти SIPRI наголошують, що РФ — єдина держава, основу економіки якої становлять прибутки від продажу вуглеводнів, яка збільшила видатки на оборону. Натомість шляхом Саудівської Аравії пішли Ірак і Венесуела, які ще кілька років тому на гребені високих нафтових котирувань не шкодували грошей на збройні сили. Замикає п’ятірку країн із найвищими витратами на оборону Індія: 2016 року вона виділила на збройні сили 55,9 млрд USD (на 8,5% більше, ніж 2015-го).

Налякана Європа
Глобальні висновки експертів SIPRI наступні: витрати на оборону близькосхідних країн, а також країн Африки на південь від Сахари 2016 року скоротилися, в той час, як в Азії, Північній Африці, а також Центральній і Східній Європі, навпаки, зросли. Причому саме в останньому реґіоні було зафіксовано найбільше відносне зростання оборонних бюджетів: 2016-го сукупні витрати країн Центральної та Східної Європи збільшилися на 2,4 %. Експерти SIPRI пояснюють це збройною аґресією Росії проти України, яку більшість урядів сусідніх держав сприймає як безпосередньо загрозу для власної безпеки.
З іншого боку, 2016 року тільки чотири країни-члена НАТО (США, Греція, Франція й Естонія) виділили необхідну суму на потреби Альянсу — по 2 % свого річного валового внутрішнього продукту (ВВП). Саме це число було неофіційне узгоджена блоком 2004-го. Нагадаємо, що якраз небажання більшості членів Північноатлантичного альянсу відраховувати 2 % ВВП на спільні потреби (не йдеться про фінансування національних збройних сил) було головною претензією на адресу блоку з боку Дональда Трампа.

Уп’ятеро більше, ніж на освіту
Однак багато чи мало насправді Росія витрачає на озброєння? Порівняно з бюджетними витратами на соціальні потреби, певна річ, що занадто багато. Витрати на оборону приблизно вп’ятеро більші, ніж на освіту, і в шість разів, ніж на охорону здоров’я. Водночас порівняно з іншими держави, потуги РФ претендувати на роль одного із світових лідерів виглядають достатньо жалюгідно.
Щоб стало зрозуміліше, російський військовий бюджет приблизно у вісім разів менший за американський і втричі — за китайський. Військові витрати РФ 2016 року склали лише 27 % від загального обсягу військових витрат європейських країн-членів НАТО.
Водночас, якщо США витрачають на оборону 3,3 % ВВП, Китай — менше 2 %, то РФ — 5,5 %. Тобто, в рази відстаючи від цих країн за фактичним обсягом військових витрат, Путін забирає у своєї й так достатньо слабкої економіки набагато більше ресурсів. Знову ж таки, якщо частка Росії у світовій економіці становить менше 2 % і постійно зменшується впродовж останніх років, то в світових військових витратах вона вдвічі вища і досягає 4 %.
Багато експертів упевнені, що постійне збільшення військових витрат (за оцінками SIPRI, загалом із 2007 року оборонний бюджет РФ виріс майже на 90 %) значно погіршують економічну ситуацію в країні та соціальне становище населення. «Нова програма озброєнь, яка була прийнята 2010-го з розрахунком на десять років, перевищила за обсягами фінансування попередню вп’ятеро! Такі «стрибки» завжди потрібно здійснювати, принаймні, дуже обережно. Натомість російський уряд знехтував цим правилом. У результаті маємо те, що маємо: фактичне заморожування пенсій, відсутність індексації працюючим пенсіонерам тощо. До речі, заморожене й грошове забезпечення в самій армії», — заявив «Голосу Америки» Василь Зацепін, завідувач лабораторією військової економіки Інституту Гайдара.
Зауважимо, що до суттєвого подорожчання амбіційної програми переозброєння російської армії доклав свою руку й Київ. Військово-промислові комплекси РФ та України, по суті, є «уламками» єдиного радянського військово-промислового комплексу (ВПК). Після розвалу СРСР вони продовжували активно нарощувати співпрацю. За даними російсько-французького аналітичного центру «Обсерво», ще влітку 2014-го (коли на Донбасі вже точилися активні бойові дії!) з України в РФ було поставлено більше 3 тис. комплектуючих для 200 зразків озброєння.
Однак, у травні 2015 року Київ розірвав військово-технічну співпрацю з Москвою, продаж будь-якої продукції ВПК країні-аґресору був припинений. Відповідно, росіянам довелося різко збільшити витрати на реалізацію своєї амбітної програми переозброєння. Оскільки вона була прийнята ще 2010-го, багато проектів залишилися без українських комплектуючих на стадії готовності 60-80 %. Найбільше постраждали кораблебудування, авіаційна та ракетно-космічна галузі. Як із тією валізою без ручки: і нести важко, і покинути шкода. Тож за наказом Путіна з і без того дірявого російського бюджету були виділені величезні суми на так зване імпортозаміщення. Фактично, з нуля почали створювати заводи з виробництва газових турбін для бойових суден, двигунів для гелікоптерів, систем управління для ракет тощо. Все це потребує чимало часу, а найголовніше — грошей, яких у російському бюджеті через низькі ціни на нафту та газ і міжнародні санкцій і без того бракує.

Back to USSR
Засліплений великодержавними амбіціями «вічний» російський президент, схоже, вирішив повторити стратегічну помилку «вічного» генерального секретаря СРСР Леоніда Брежнєва. Той також мало зважав на кричущі проблеми в економіці, вперто намагаючись обігнати Захід у гонці озброєнь, та надсилаючи війська для участі в закордонних збройних конфліктах (Афганістан, Ангола, Мозамбік).
«Тягар військових витрат не під силу країні, але це абсолютно в дусі російського історичного розвитку: Росія завжди була військово-поліційною державою, і грошей на ці потреби не шкодували ні за «батюшки-царя», ні за більшовиків», — зітхає п. Зацепін.
Водночас з історії добре відомо, що така політика не довела ні до чого путнього ні «батюшку-царя», ні більшовиків. Один отримав 1917-го криваву революцію, інші на початку 1990-х — розвал СРСР. Що чекає на Путіна? Адже восени цього року виповнюється рівно 100 років революції, яка знищила Російську імперію.

Ігор Берчак

До теми
Як це не дивно, але за даними SIPRI Україна торік скоротила витрати на оборону. Попри те, що номінальні видатки Києва зросли із 79 млрд грн 2015 року до 87,5 млрд 2016-го, у валюті в фіксованих цінах це число скоротилося з 3,62 млрд до 3,42 млрд USD. Порівняно з попереднім роком, 2016-го частка видатків на оборону впала з 4 % до 3,8 % ВВП. Причини цього «Німецькій хвилі» пояснив Сімон Веземан, старший науковий співробітник Програми озброєнь і військових витрат Стокгольмського міжнародного інституту досліджень проблем миру. «Перша причина: на початку 2016 року конфлікт у Східній Україні був менш інтенсивним, ніж у 2015-го, тому було менше нагальної необхідності витрачати гроші на спеціальні операції й обладнання. Друга причина — бюджет України був під певним тиском, оскільки Міжнародний валютний фонд, фактично, зажадав зменшити бюджетний дефіцит, бо інакше не буде нових кредитів. Тож збіглися дві причини, й Україна не виділила на оборону стільки, скільки вимагав дехто з урядовців».

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...