Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 16, 2019

Про «Північний потік-2», немилий німецькому серцю

Автор:

|

Травень 09, 2019

|

Рубрика:

Про «Північний потік-2», немилий німецькому серцю

Тема будівництва російського газогону «Північний потік-2» впродовж усього часу свого існування, тобто від початку проектування його, була однією з найбільш обговорюваних як у середовищі пересічних громадян, так і серед політиків найвищого рангу.

Бунтівний Вебер
Дискусії, викликані нею, часто набували найвищого градуса, чого варте лише протистояння в цьому питанні США та Німеччини. Погрози, звинувачення, дивні дипломатичні пасажі з боку посольств обох країн. Усе це відбувалося на тлі постійної нищівної критики від країн, які найбільше можуть постраждати після реалізації проекту, — України, Польщі, Словаччини. Німці здебільшого відбивалися, продовжуючи вперто твердити про суто комерційний характер Nord Stream 2 і намагаючись забезпечити реалізацію його якнайшвидше.
Але раптом і з їхнього боку в інформаційний простір надійшов сиґнал максимальної гучності та неочікуваної тональності. Справжнім вибухом емоцій прозвучали заяви німецького політика Манфреда Вебера, одного з найімовірніших претендентів на посаду глави Єврокомісії (ЄК), котрий пішов проти офіційної лінії німецького уряду та заявив про своє категоричне несприйняття «Північного потоку-2». І навіть більше, пообіцяв у разі обрання на посаду зробити все від нього залежне для припинення цього проекту.
Це тим більше несподівано, оскільки політик належить до Християнсько-соціального союзу — партії, дуже близької до політичної сили канцлера Анґели Меркель. Сама ж п. Меркель, котра активно підтримувала кандидатуру п. Вебера при висуванні на посаду в ЄК, заяви бунтівного політика не прокоментувала, проте хтось мусив це зробити, тож довелося реаґувати Аннеґрет Крамп-Карренбауер, наступниці п. Меркель на посаді глави партії.
Її слова в певному сенсі стали не меншою сенсацією, ніж заяви Манфреда Вебера. «Лежить у нас до нього душа чи ні, ми стоїмо на боці цього проекту», — запевнила вона. Та сама конфігурація коментаря свідчить про те, що душа не лежить. Тоді як зрозуміти, що відбувається? На кону енерґетична незалежність Європи. Невже цього не розуміють у Берліні, коли розуміють у решті європейських столиць, може, хіба за винятком Парижа? Навряд чи. Мимоволі на думку спадає дивне слово «шредеризація». Може, не все так уже й зле? А може, ще гірше?
Аналіз нещодавніх подій довкола російської компанії «РусАл», можливо, допоможе збагнути, як думають західні політики та можновладці.

Цікаві санкції
Інформація про те, що російські компанії-гіганти з міжнародним лістинґом «РусАл» і En+ Group та дещо менша «Євросибенерґо», які належать Олегу Дерипасці, у квітні 2018-го потрапили під антиросійські санкції, ніби свідчила про те, що протидія Російській Федерації (РФ) набуває врешті ефективних форм. Проте тішитися довелося недовго: менше як за рік відбулося вилучення їх зі санкційного списку.
Частина конґресменів США висловила невдоволення наміром зняти санкції з цих компаній, про який Міністерство фінансів США оголосило 19 грудня. Їхня активність призвела до приблизно десятиденної затримки, але завадити зняттю не змогла.
28 січня ц. р. Office of Foreign Assets Control (OFAC), підрозділ американського Мінфіну, що відповідає за право застосування в царині санкцій, оголосив про вилучення En+, «РусАл» зі санкційного списку. При цьому сам п. Дерипаска під санкціями залишився, ішлося в повідомленні американського Мінфіну.
Вслід за заявою OFAC компанія повідомила, що швейцарський сировинний трейдер Glencore стає власником 10,55 % в En+ Group у рамках операції з обміну на цей пакет своєї частки в «РусАлі» в розмірі 8,75 %. Російський банк ВТБ отримує у власність більшу частину акцій En+ (материнської структури для «РусАлу»), які раніше перебували у нього в заставі за кредитами, виданими держбанком структурам Олега Дерипаски. Частину свого пакета в En+ п. Дерипаска передав доброчинному фонду. Загалом його частка в En+ знизилася з близько 70 % до 44,95 %.

Фахова рада
Раду директорів En+ Group, яка в рамках угоди з американським реґулятором про виведення компанії з-під санкцій зазнала кардинальних змін, поповнили зарубіжні діячі бізнесу та політики. Згідно з повідомленням En+, серед них є інвестбанкір Нік Джордан (очолював російський підрозділ UBS, був співкерівником Goldman Sachs у РФ); Крістофер Бернем (брав участь у війні в Перській затоці, очолював казначейство штату Коннектикут, а 2001-го перейшов до Державного департаменту США, де відповідав за питання фінансів і звітності, потім працював в Організації Об’єднаних Націй); Карл Г’юз (працював в Arthur Andersen, очолював енерґетичний і ресурсний напрямки в Deloitte, також входить до ради директорів EnQuest Plc).
Присутня у товаристві чоловіків і леді — Джоан Мак-Нотон (працювала в уряді Великої Британії, зокрема, займаючи пост генерального директора з енерґетики Міністерства торгівлі та промисловості). У британському уряді працював і лорд Ґреґ Баркер, теперішній голова ради директорів En+.
Загалом у раді En+ вісім із 12 місць займуть незалежні від п. Дерипаски люди. Крім семи новачків, це й діючий голова Баркер. Термін повноважень ще одного незалежного директора, ветерана ради Філіпа Мелфі, добігає кінця, мовиться в повідомленні En+.
Крім цього, компанія повідомила, що в раді директорів En+ буде створено комітет, який, зокрема, відповідатиме за виконання компанією вимог OFAC. Нова рада володіє всім необхідним набором чеснот — як для виконання режиму звітності перед OFAC у рамках угоди з американським реґулятором, так і для розвитку En+ як найбільшої індустріальної компанії, сказав п. Баркер, цитований у повідомленні. «Це рада світового класу для компанії світового класу», — заявив він.

Спритний лорд
Проте фаховість директорів En+ — не єдине, чим може похвалитися лорд Баркер. Днями широкому загалу стало відомо, що поважний член британської Палати лордів отримав як мінімум 4 млн USD за свої зусилля щодо зняття санкцій із холдинґу En+, який потрапив у «чорний список» американського Мінфіну разом зі своїм основним власником Олегом Дерипаскою.
Сума була отримана як бонус за участь у перемовинах з Мінфіном США про зняття санкцій із компанії. Про це пише Bloomberg із посиланням на обізнані джерела: «Баркер провів місяці в перельотах між Вашинґтоном, Лондоном і Москвою, щоби скласти угоду між Мінфіном США і російським мільярдером».
Колишній міністр енерґетики Об’єднаного Королівства Баркер справді багато зробив для зняття санкцій із компаній п. Дерипаски. Незадовго до додавання En+ до санкційного списку в листопаді 2017 року п. Баркер очолив наглядову раду (зараз він очолює раду директорів). А після того, як у квітні 2018-го під санкції потрапив сам Олег Дерипаска і майже всі його ключові активи, п. Баркер найняв для перемовин із Вашинґто ном американську комунікаційну групу Mercury Public Affairs.
Іменем Баркера назвали представлений Mercury в липні 2018 року план, за яким п. Дерипаска відмовлявся від контролю над En+, «РусАлом» і «Євросибенерґо». «План Баркера» був реалізований у січні 2019 року, коли Мінфін США зняв санкції з компаній. Для цього Олег Дерипаска скоротив свою частку в En+, передавши основну частину акцій банку ВТБ. Послуги лобістів із Mercury обійшлися лорду Баркеру приблизно в 1 млн USD, зазначав The Bell.
Робота п. Баркера на п. Дерипаску стала об’єктом особливого зацікавлення з боку британської влади. Його перевіряла спеціальна комісія Палати лордів щодо порушення Кодексу особистої честі і надання платних лобістських послуг. Перевірка закінчилася в лютому ц. р. на користь лорда Баркера. А в березні він особисто підтвердив, що отримає бонус за участь у перемовинах зі зняття санкцій, назвавши його «відносно скромним».

Ніякої політики
Ну що ж, чудовий результат, не дали заробити огидним росіянам, заробляти будуть чудові хлопці з Лондона та Вашинґтона. Ура! Ура? А як же те, що компанія і досі перебуває переважно в російській власності й величезні податки йдуть на підтримку країни-аґресора? А враховуючи професіоналізм і можливості нової ради директорів, рівень прибутків і податків ґарантовано зросте. Та це нікого не турбує. Приблизно так думають і чинять німецькі чиновники: яка політика? виключно бізнес.
До розуміння тези «завжди живого» Леніна про те, що політика — це концентрований вираз економіки, отже, вони нероздільні, теперішні вершителі доль світу ще не доросли. А яка політика у РФ, відомо давно — захоплення, експлуатація, знищення. Тож невдовзі може стати дуже актуальною інша теза «вічно живого» — про мотузку, яку капіталіст продасть із жадібності тому, хто на ній його ж (капіталіста) і повісить. І хоча «Північний потік-2» — не мотузка, але певна схожість є.

Павло Михайло

P. S. Олег Дерипаска, котрий не отримав грошей від скорочення своєї частки в En+ і не отримає з цієї компанії дивідендів, уже судиться з Мінфіном США за свої втрати від санкцій. Мільярдер оцінив їх у 7,5 млрд USD. І якщо спритний лорд (нам би такого) допоможе за певну частку, то суд п. Дерипаска таки виграє.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...