Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Apr. 20, 2018

Політичний флюгер. ЄС відбиває «газові атаки» Росії, Україна ж, навпаки, капітулює

Автор:

|

Жовтень 27, 2011

|

Рубрика:

Політичний флюгер. ЄС відбиває «газові атаки» Росії, Україна ж, навпаки, капітулює

Керівництво української держави, запевняючи всіх у незмінності її євроінтеґраційного курсу, на практиці ж згортає його. Біля Кабінету Міністрів України 26 жовтня відбулася акція «Газовій залежності — ні!», присвячена можливому збільшенню споживання «блакитного палива» в результаті перегляду газових контрактів із РФ та бездіяльності в розвитку власного енерґетичного потенціалу. Під час заходу одягнені в білі халати учасники акції запропонували хворому газовою залежністю українському уряду власні рецепти виходу з цієї клінічної кризи і передали їх керівництву Кабміну.

Шлях ЄС — геть від РФ

25 жовтня уряд Європейського Союзу (ЄС) — Єврокомісія (ЄК) — ухвалив рішення, яке хоч і не безпосередньо стосується України, однак здатне відіграти важливу для неї роль. Бо ЄК навідріз відмовилася укласти угоду з Російською Федерацією (РФ) про створення спеціального правового режиму для транскордонних енерґетичних проектів. А зокрема — і для російсько-італійського газогону «Південний потік», яким після його запуску 2015 року росіяни планували транспортувати «блакитне паливо» в країни — члени ЄС, обминаючи Україну, оскільки він проляже дном Чорного моря з Новоросійська в болгарський порт Варну. Забезпечивши йому особливий статус, Росія сподівалася вивести його з-під компетенції європейських і національних регуляторів і норм «Третього енерґопакета», який передбачає відкриття доступу до газогонів третім особам.

Однак це означало би втрату контролю російською державною компанією «Газпром» над тими ділянками «Південного потоку», які пролягатимуть поза межами РФ, а відтак — і зниження його прибутковості. Окрім того, російська сторона зажадала для «Південного потоку» особливого статусу, тоді як ЄК, за даними Аґенції нафтової інформації, надалі наполягає на формуванні так званого Південного коридору. Його основу складе мережа Nabucco й Транскаспійський газогін — проекти транспортування газу з Туркменії, Узбекистану, Казахстану й Азербайджану до Європи в обхід РФ (дном Каспійського моря), призначені зменшити роль росіян як постачальників енерґоносіїв.

Та позаяк поява на європейському ринку неросійського газу не лише стабілізує ціну на цей енерґоносій, а й може призвести до її зниження, то президент РФ Дмитро Медведєв (на фото) уже застеріг, що не дозволить будувати Транскаспійський газогін. Бо це, за його словами, — «складне питання, котре напряму залежить від статусу Каспійського моря як внутрішнього моря й вимагає узгодження позицій усіх держав, що входять до відповідного Каспійського саміту». Тобто, нехтуючи екологічною безпекою Балтійського й Чорного морів, дном яких РФ прокладає свої газогони, росіяни лицемірно блокуватимуть їх прокладання в Каспії. Їм про це, звісно ж, нагадають тоді, коли розпочнеться прокладання труб в обхід РФ.

Шанс для Києва

Однак не до вподоби росіянам і та обставина, що, за даними Рости­слава Павленка, оглядача київського журналу «Український тиждень», «європейські партнери визнають: ЄС може спів­працювати з Україною в контексті проекту Nabucco в широкому колі питань» — «від можливої побудови додаткової гілки через газотранспортні системи Болгарії та Румунії для виходу на Україну як ще один ринок збуту азійського газу до придбання українських труб і спів­праці в їх прокладанні». Для того, аби дочекатися дешевшого, аніж російське, «блакитного палива», яке почне прибувати зі Середньої Азії вже за два-три роки, керівництву України не слід віддавати свою газотранспортну систему (ГТС), якою надходитимуть ті вуглеводні. А для цього час уже виконати свою обіцянку — також приєднатися до «Третього енерґетичного пакета», унаслідок чого РФ утратить будь-які перспективи на підпорядкування собі українських газогонів і розподільчих мереж.

Утім, для цього знадобиться політична воля, достатня, аби знехтувати застереженням Валерія Язєва, віце-спікера Державної думи (нижньої палати парламенту РФ) й президента російського газового товариства, який грізно попередив: «Наша позиція така: «Третій енерґетичний пакет» повинен діяти там, де закінчуються наші маґістральні газогони «Північний потік», «Південний потік», а також трубогінні системи, які йдуть через Україну». Щоправда, на початку жовтня ц. р. українська влада зобов’язалася запровадити положення цього документа. Однак уже 19 жовтня Володимир Омельченко, провідний експерт Центру Разумкова, на прес-конференції в Києві попередив: «Якщо Україна в повному обсязі приєднається до «Третього енерґетичного пакета», то, згідно із цим документом, «Газпром» не зможе інвестувати в енерґетичну структуру нашої країни».

Експерт нагадав, що недавно в Молдові відбулася зустріч членів Європейського енерґетичного співтовариства, під час якої було ухвалене рішення про те, що всі учасники енерґетичного співтовариства повинні підготувати свої документи відповідно до «Третього енерґетичного пакета». Однак, стверджує пан Омельченко, «це унеможливить інвестиції таких вертикально інтеґрованих компаній, як «Газпром», в енерґетичну структуру країн — учасниць енерґетичного співтовариства». Фахівець пояснив, що «Третій енерґетичний пакет» передбачає, що компанії, які продають газ, не можуть одночасно володіти транспортними мережами, оскільки це призводить до підвищення цін на газ. Натомість «Газпром», як констатував Володимир Омельченко, «цим умовам не відповідає».

Своєю чергою, Олександр Нарбут, незалежний експерт з енерґетичних питань, зазначив, що цей енерґетичний пакет неможливо реалізувати й у нинішній моделі Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», оскільки й вона не узгоджується з його нормами.

Серйозні поступки Москві

Однак, вочевидь, тому, що отримувати дешевше «блакитне паливо», аніж російське, Україна зможе лише через два-три роки, а натомість, поділившись із РФ газотранспортною системою, уже за два місяці платитиме менше за російський енерґоносій, «Радіо «Свобода» констатувало 26 жовтня: «Останні заяви українських урядовців свідчать, що Київ готовий іти на серйозні поступки Москві в газовому питанні».

Якими ж були ті «останні заяви»? А от 22 жовтня ц. р. український прем’єр-міністр Микола Азаров заявив у ефірі телеканалу «Інтер»: «Найголовніше зараз завдання — переглянути ці ціни на газ… І тому ми, природно, готові піти на певні компроміси. Ми на них підемо, тому що в нас не буде іншого виходу: або допустити сповзання нашої країни в катастрофу, а ми цього не можемо зробити, або знайти розумні компроміси». І хоча прем’єр не конкретизував тих «певних компромісіви», однак, водночас, не спростував прогнозу, який дав 21 жовтня ц. р. на політичному ток-шоу «Шустер Live» Віктор Ющенко: «За два-три дні ми станемо свідками того, як газотранспортні компанії домовляться, що ГТС можна взяти або в оренду, або зробити консорціум. Через кілька днів. Гадаю, шедевр якийсь з’явиться. Після цього буде політична відповідь: ми ще на 100 вам «скостимо» ціну на хуторі Михайлівському. Ми станемо свідками того, як отут буде дискусія про Митний союз, про так званий валютний союз, — іще на 50 «скостять». І в цих умовах ми можемо вийти на хуторі Михайлівському приблизно на ціну 200, що абсолютно відповідає економічній моделі».

А 24 жовтня ц. р. Юрій Бойко, міністр енерґетики та вугільної промисловості України, і справді уточнив, що «окрім газотранспортного консорціуму є й інші варіанти зниження ціни на російський газ: «У нас виробляються моделі, які найбільш ефективно відображають партнерські стосунки між нашими країнами. Там є кілька моделей, і ми зараз перебуваємо в процесі діалогу, для того щоби вибрати ту модель, яка найбільше відповідатиме нашим національним інтересам».

«Не можемо допустити»

Як бачимо, мова йде передусім про допуск росіян до української ГТС шляхом створення спільного з ними консорціуму. Хоча В’ячеслав Княжницький, колишній посол з особ­ливих доручень щодо енерґетичної безпеки, застеріг 26 жовтня в ефірі «Радіо «Свобода»: «Ми не можемо допустити російського монополіста, який володіє газовими родовищами, до управління ГТС. По-перше, це заборонено законом про газ, який ми ухвалили, і це заборонено «Третім пакетом», котрий ми можемо адаптувати. Україна ще не взяла на себе таких зобов’язань. Але, загалом, усі члени Енерґетичного співтовариства впроваджуватимуть «Третій енерґетичний пакет». Зараз у нас тільки «Другий пакет», який теж, до речі, не дозволяє монополісту управління ГТС. «Газпром» не може володіти українськими газовими активами. Де-юре. Що ж до перспективи створення газового консорціуму, то, зважаючи на те, що з 1 лютого ц. р. Україна є повноправним членом Енерґетичного співтовариства, «Газпром» не може брати в ньому участь. Будь-яка російська компанія, яка не має інтересів в Україні з розподілу газу, тобто не володіє енерґоносієм, може бути залучена, але це — не «Газпром». Зараз законодавство забороняє такій компанії, як «Газ­пром» брати участь в управлінні українською ГТС».

Експерт Центру Разумкова Володимир Омельченко також уважає, що «нинішнє погіршення відносин між Москвою та Брюсселем навряд чи зіграє на руку Києву, оскільки заяви українських чиновників свідчать, що заради здешевлення газу Україна готова піти на суттєві поступки Росії». Дослівно ж він сказав із цього приводу таке: «Ідеться про створення спільного газотранспортного консорціуму з РФ. Знижка на газ буде еквівалентною до пакета акцій, котрий продадуть «Газпрому». Такий консорціум суперечитиме зобов’язанням України як члена Енерґетичного співтовариства. І якщо це станеться, це буде лакмусовим папірцем щодо визначення зовнішньополітичного вектора країни. Якщо наша держава справді погодиться створювати консорціум із «Газпромом», це виявить позицію й справжні наміри України, а точніше — української влади, щодо інтеґрації. Чи справді вона має намір інтеґруватися в єдиний енерґетичний простір і взагалі економічно в ЄС? Чи це просто ширма для абсолютно інших процесів, які, у першу чергу, є спрямовані на консервацію олігархономіки».

 Ігор Голод

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...