Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Apr. 18, 2019

Криза, але не Карибська криза № 2

Автор:

|

Квітень 10, 2019

|

Рубрика:

Криза, але не Карибська криза № 2

Діосдадо Кабельо та Ніколас Мадуро

Украй напружена ситуація у Венесуелі, що склалася через небажання Ніколаса Мадуро віддавати владу, давно привертає увагу всього світу. Проте максимально високого градуса події набули після нав’язливої демонстрації Російською Федерацією (РФ) підтримки нелеґітимному президенту.

Варіанти
Квінтесенцією її у вербальній формі стали слова заступника міністра закордонних справ РФ Рябкова, скеровані до країн, котрі підтримали Хуана Ґуайдо, суперника Мадуро: «Дружню нам Венесуелу, нашого стратеґічного партнера ми підтримували й будемо підтримувати. Будемо стояти, якщо хочете, в одному ряду з цією країною на сторожі суверенітету».
Проте збуренням ефіру сторожові суверенітету не обмежилися і невдовзі до Венесуели прибули два стратеґічних бомбардувальники ТУ160, а 23 березня ц. р. — ще два російських літаки з військовими фахівцями та невідомими вантажами. Ряд експертів заговорив про загрозу Карибської кризи зразка 1962 року. Тоді, як відомо, напружене протистояння між СРСР і США через таємне розміщення Радянським Союзом ядерних ракет на Кубі поставило світ на межу ядерної війни.
Дехто вважає, що Карибська криза-2 може навіть перевершити попередню за напругою. Адже в ту епоху США були попереду СРСР за кількістю ядерних боєприпасів і засобів достачання їх, чого не можна сказати зараз. Бо тепер ракетно-ядерні арсенали суперників кількісно наближені та досконаліші за якістю. І те, що найкоротша відстань між США та Кубою становить лише 140 миль, а від узбережжя Венесуели до США — близько 1,2 тис. миль, великого значення не має. Варто зазначити, що такої думки дотримуються російські експерти. Проте американські фахівці переконані, що у Вашинґтона в такому разі все ж вигідніше становище, ніж в опонентів.
В експертному середовищі пролунали також голоси, які стверджують, що Путін розіграє сирійський варіант у Венесуелі. Але це звучить несерйозно, оскільки логістика в цьому разі, особливо в російському виконанні, похоронить «святу справу» братерської допомоги.
Адже віддаленість нового театру воєнних дій від території РФ становить 10 тис. км. Висловлюються й інші припущення щодо намірів РФ у Венесуелі й усі вони лежать у військово-політичній площині. Без сумніву, усі ці версії логічні й обґрунтовані, але знання деяких фактів із найновішої історії латиноамериканської країни змушує поглянути в зо всім інший бік.

Картель «Сонця»
Ніколаса Мадуро та його попередника Уґо Чавеса давно звинувачували в тому, що одним із джерел свого збагачення вони зробили наркотрафік. У розпал венесуельської кризи Майк Пенс, віце-президент США, окремо подякував співробітникам Управління боротьби з наркотиками за розслідування зв’язків режиму Мадуро з наркомафією. 2016-го Сполучені Штати звинуватили венесуельського генерала Нестора Реверола в організації міжнародного кокаїнового трафіку. Мадуро звинувачення на адресу Реверола проіґнорував, а за два дні демонстративно зробив його міністром внутрішніх справ.
Проте зв’язки венесуельської влади та кокаїнового бізнесу почалися набагато раніше, ще в 1990-х. Тоді Уґо Чавес співчував колумбійським повстанцям із Революційних збройних сил Колумбії (FARC), котрі пішли в підпілля на початку 1960-х. Основним джерелом своїх прибутків вони зробили виробництво та продаж кокаїну, а венесуельська влада дала партизанам FARC можливість безперешкодної реалізації наркотику. Економічна криза та процвітаюча корупція у Венесуелі створили всі умови для того, щоб зробити країну ідеальною транзитною зоною для контрабанди кокаїну. Але венесуельська влада, за даними численних розслідувань, вирішила контролювати наркотрафік безпосередньо. Спершу в наркобізнесі стали брати участь венесуельські військові, а потім й інші владні структури. 1993-го стала відомою назва картелю «Сонця». За однією з версій, вона з’явилася через золоті еполети венесуельських генералів. Нині цей термін використовують для позначення будь-яких офіційних осіб Венесуели, підозрюваних у зв’язках із наркомафією. «Наркоторгівлею займається величезна кількість державних службовців, багато з них досі служать в армії», — зазначає Мілдред Камеро, колишня глава Національного управління боротьби з наркотиками. За даними Організації Об’єднаних Націй (ООН), 51 % наркотиків потрапляє до Європи саме з Венесуели, яка вийшла на п’яте місце у світі за експортом кокаїну.

Наркодержава
У своїй книзі «Чавес, наркотрафік і військові» п. Камеро розповіла про 13 генералів і депутатів від Соціалістичної партії, котрих вона називає головними венесуельськими наркоторговцями. Деякі з них фігурують і в «списку Клінтона», що містить розшукуваних за наркоторгівлю в США людей і підприємства. У їхньому числі опинилися головнокомандувач Збройних сил і губернатор штату Трухільо Генрі Ранхель Сільва, капітан корабля і губернатор штату Гуаріко Рамон Родріґес Часін і колишній мер Каракаса Фредді Берналь. Американська влада стверджує, що вони підтримували колумбійських повстанців, надавали їхнім лідерам захист на території Венесуели та передавали їм зброю в обмін на наркотики.
Крім звітів розвідувальних служб, головні докази цих тверджень були оприлюднені водночас із вмістом комп’ютера убитого 2008 року колумбійського повстанця Рауля Реєса. На жорстких дисках секретаря Революційних збройних сил Колумбії фігурувало ім’я венесуельського генерала Уґо Карвахаля, керівника військової розвідки Венесуели.
Наприкінці серпня 2012-го останній поліційний підрозділ, який займався боротьбою з наркоторгівлею, позбавили цих повноважень на користь армії. «Військові армії і Національної гвардії поступово підім’яли під себе наркоторгівлю у Венесуелі та зробили її своєю монополією», — зазначає Луїс Іск’єль, представник Коаліції опозиційних партій. «Наркоторговці, звісно, не представляють усю державу, проте уряд, вочевидь, є їхнім пособником, бо не переслідує їх за законом, — продовжує опозиціонер. — У нашій країні з поділом влади все йде, м’яко кажучи, не найкращим чином, і можна з повною на те підставою говорити про наркодержаву».
Зараз картель «Сонце» — це розвинена система, майже як держава. Вона містить у собі злочинні групи, військових і чиновників. Главою картелю США називають Діосдадо Кабельо. При Чавесі він устиг побути губернатором, міністром юстиції та спікером парламенту. Саме він мав очолити країну після смерті Чавеса, але його обійшов Ніколас Мадуро.
Розслідувачі фонду InSight Crime, який досліджує злочинність у Латинській Америці, підкреслюють, що знають щонайменше 123 офіційних осіб Венесуели, котрі мають стосунок до наркобізнесу. Багатьом із них пред’явили звинувачення в США, частина вже перебуває під американськими санкціями. Серед державних чиновників, котрих звинувачують у причетності до картелю, — керівники муніципалітетів, губернатори штатів, міністри, члени парламенту, судді, військові, кілька віце-президентів, постійний представник в ООН і навіть перша леді Венесуели. Племінників Силії Флорес, дружини Ніколаса Мадуро, у США вже засудили до 18 років в’язниці. Прокурор повідомив, що вони намагалися заробити 20 млн USD на продажу наркотиків, аби допомогти своїй родині залишитися при владі в республіці. Якщо венесуельський режим Ніколаса Мадуро остаточно впаде, це може означати й кінець картелю «Сонце». Прокурори в США чекають можливості пред’явити звинувачення його найвпливовішим учасникам.

До чого тут Кремль?
Інформація про виявлення партії кокаїну вагою майже 400 кг у будівлі школи Посольства РФ у Буенос-Айресі з’явилася в арґентинських засобах масової інформації 22 лютого 2018-го. Патрісія Буллріч, міністр безпеки Арґентини, розказала журналістам, що наркотики знайшли у валізах. Розслідування справи довели, що до організації наркотрафіку залучені спецслужби РФ і, як вказують журналісти, сліди ведуть на саму гору.
Скандал в Арґентині привернув увагу до організації транспортування наркотиків у світі. І стали випливати факти, які пов’язують наркотрафік із Латинської Америки з Росією. То в Бельгії знайдуть 2 т кокаїну в упаковці з логотипом, що належить російській політичній партії, то в Кабо-Верде затримають російський корабель із російським екіпажем, завантажений дев’ятьма тоннами кокаїну, то російські літаки здійснюють мандрівки до Венесуели і назад без вантажу, якщо вірити російським документам.
Ніби все можна пояснити, не прив’язуючи РФ, але якось забагато повторів. У тих, хто знайомий із російськими реаліями на найвищому рівні, роль РФ у світовому обігу наркотиків не викликає сумнівів. Зокрема, Станіслав Бєлковський, відомий російський політолог, із цього приводу висловився так: «Венесуела цікава для Росії не лише як об’єкт інвестицій у нафтову галузь, але і як важлива територія для транзиту наркотиків. Щоб займатися якісним транзитом наркотиків, треба мати у своєму розпорядженні державу. Потрібно мати армію, власні авіаслужби та спецслужби, які оглядають лише ті літаки, які треба. А не треба — не оглядають. Які забезпечують правильні повітряні коридори, щоб ці літаки не посадили примусово десь не на тій території». Політолог додав, що Арґентина виявилася ненадійною країною для транзиту кокаїну до РФ. «Потрібні абсолютно дружні режими, бажано лівого спрямування, такі як у Венесуелі та на Кубі. Тому за них треба триматися. Якщо з Мадуро щось станеться, доведеться переорієнтувати величезні поставки кокаїну, тим паче, що за їхню безпеку відповідає венесуельська армія, яку багато хто розглядає як філію картелю «Сонця», — наголосив експерт.
За його словами, достачання кокаїну у Венесуелі курує «політик номер два» Діосдадо Кабельо, котрий у процесі торгів може замінити Мадуро як компромісна постать, після чого будуть призначені дочасні вибори. «Росія повинна за нього міцно триматися, бо побудувати альтернативний канал транзиту (кокаїну. — Ред.) — це доволі складно», — підсумував він.
От і тримається Росія міцно, адже кокаїну санкції не страшні, а прибуток він дає набагато кращий, ніж нафта. І ні до чого тут Карибська криза, бо йдеться ж про кризу в усьому світі.

Павло Михайло

About Author

Meest-Online

Loading...