Новини для українців всього свту

Friday, Jul. 19, 2019

Українських націоналістів уперто намагаються «очорнити»

Автор:

|

Липень 25, 2013

|

Рубрика:

Українських націоналістів уперто намагаються «очорнити»

Хоч і повільне, а все ж таки просування Києва у бік Європейського Союзу (ЄС) тішить не всіх варшав’ян і москвичів.

Ініціатива «аж» 17
Попри те, що депутати обох палат польського парламенту не визнали Волинську трагедію 1943 року за ґеноцид своїх співвітчизників, найменша в сеймі фракція правої партії «Солідарна Польща», яка складається «аж» зі 17 членів, домагається цього від законодавчого органу ЄС. Так, лідер цієї опозиційної в країні партії Збіґнєв Зьобро зажадав: «Ми хочемо, щоби Європейський парламент віддав шану жертвам страшного злочину, ґеноциду, який відбувся 70 років тому. Таким має бути зміст резолюції Європейського парламенту» (ЄП).
Однак коли він звернувся з відповідним запитом до ЄП, то його ініціативи не підтримали навіть депутати від правої польської партії «Право і справедливість» («ПіС»), які активно вимагали внесення слова «ґеноцид» у відповідні резолюції сейму та сенату. Утім, цілком можливо, що «ПіС» обурив не так запит «Солідарної Польщі», як те, що та поспішає «поперед батька в пекло». Адже 17 її представників потрапили до сейму, двоє — до сенату, а четверо — до ЄП саме від «ПіС». Щойно після цього вийшли з неї, пояснивши, що їх «не задовольняє стан справ усередині «ПіС» і стиль правління голови партії Ярослава Качинського». Відтоді й намагаються збільшити свою чисельність у сеймі та сенаті, переконуючи своїх співгромадян, що є «більшими поляками» за тих, від кого «відкололися». Але при цьому демонструють не так патріотизм, як шовінізм.
Наприклад, торік вони запропонували сейму викреслювати з реєстру сільських ґмін (найменших адміністративних одиниць у Польщі), у котрих як допоміжні дозволено використовувати мови меншин, ті ґміни, де чисельність меншин — нижча за 20 %. Але цей законопроект не пройшов через спротив правлячої в країні партії «Громадянська платформа», депутат якої Данута Петрашевська пояснила: «Хоч лемків, розпорошених по території всієї Польщі, усе менше й менше, але це не означає, що ми не повинні захищати їхню культуру та самобутність. Ці люди мають конституційне право на захист своєї ідентичності».

Нагода, щоби роздмухати
До пропозиції депутатів ЄП від «Солідарної Польщі», аби законодавчий орган ЄС визнав Волинську трагедію ґеноцидом поляків, «активне використання волинської теми», за словами голови Об’єднання українців Польщі Петра Тими, було «експлуатацією історичного минулого» з мето «зміцнення свого іміджу серед виборців». Войцех Мазярський, публіцист упливового варшавського видання Gazeta Wyborcza, також кваліфікував категоричні заяви правих польських політиків щодо Волинської трагедії як прояв внутрішньополітичного протистояння.
«70-та річниця волинського злочину — це чудова нагода роздмухати антиукраїнські настрої та націоналістичні емоції в народі й поплисти на цій хвилі до омріяної влади», — тлумачив він. Але водночас застерігав, що «недалекоглядні політики задля успіху своїх партій готові знищити найбільше досягнення польської політики кінця ХХ ст., яким є примирення зі сусідніми народами»: «Раніше вони цькували поляків проти німців, а тепер усіма можливим способами цькують проти України».
Між тим, британське видання The Economist зауважило: «У Польщі головна опозиційна партія «Право і справедливість», заграє з антиукраїнськими елементами — так званою групою «Креси» (як продовжують польські шовіністи називати західні Україну, Білорусь і Литву. — Ред.)».

Яйцем – по добросусідству
Але не тільки запит «Солідарної Польща» до ЄП засвідчив те, що «волинська» тема вийшла за межі внутрішніх польських справ. Хоч то не український націоналіст 15 липня в Луцьку роздушив на плечі президента Польщі Броніслава Коморовського сире яйце, а російський (член промосковської організації «Слов’янська гвардія» з міста Запоріжжя Іван Шемет), староста прикордонного польського села Мірче Лех Шопінський спробував скористатися цим інцидентом як приводом до скасування традиційного українсько-польського фестивалю «Європейські дні добросусідства».
Однак його організатор – священик Степан Батрух – наполіг на проведенні цього форуму, заявивши: «Інцидент у Луцьку — це провокація. Комусь залежить на тому, щоби польсько-українські взаємини погіршилися».
Сергій Каплін, секретар комітету українського парламенту з питань національної безпеки й оборони та член опозиційної фракції УДАР вважає: «Не відкидаю того, що така провокація щодо візиту президента іншої країни, провокація проти українського народу та проти його зовнішньополітичних інтересів, міжнародної безпеки була проведена за підтримки Служби безпеки України. На жаль, низка органів, як-от міліція, СБУ, прокуратура, сьогодні перетворилася з правоохоронних органів на штаби Віктора Януковича. Тут не виключено, що, зокрема, СБУ може виконувати роль, яка допомагає президенту сидіти на так званому зовнішньополітичному шпагаті, коли він начебто веде перемовини з Європою й, безперечно, із Росією».
Своєю чергою, генерал-майор юстиції Віктор Чумак, колега п. Капліна по фракції, пояснив: «Де криється причина цієї події? Причина — у зацікавлених силах в Україні, які просто хочуть зірвати українсько-європейський саміт у Вільнюсі. Це – провокація, яка була точково спрямована проти особи та країни, котра є найбільшим адвокатом України в ЄС». Письменниця Оксана Забужко теж не має сумнівів, що яєчний інцидент у Луцьку є одним із проявів бойкотування України, про замовників якого вона висловилася так: «Кремль активно готується до Вільнюського саміту».

«Працюють з обох боків»
А Тарас Возняк, головний редактор українського журналу «Ї», вважає: «Розв’язання питання щодо Волинської трагедії, атмосфера, яка супроводжує дискусію стосовно подій на Волині 1943 року, можуть суттєво вплинути на те, чи матимемо ми в особі Республіки Польща щирого й активного союзника передусім у питанні підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Польща є однією з найвпливовіших країн у Європейському Союзі, і її впливи — дуже істотні. Підтримка Польщі й інших наших найближчих сусідів є чи не найвизначальнішою. Із метою нейтралізувати Польщу як нашого союзника в інтеграції до ЄС нас укотре хочуть посварити, аби в підсумку ми потрапили туди, куди маємо за чиїмось планом потрапити, — у велику зону впливу Російської Федерації. Ось тому й працюють з обох боків кордону певного типу «достойники», які потребують не українсько-польського порозуміння, а навпаки — розбрату».
Катаржина Пісарська, експерт зі зовнішньої політики та громадянського суспільства з Варшави, теж попросила своїх співгромадян «звернутися до геополітичних інтересів Польщі, серед яких – вступ України до ЄС». Та чи прислухаються до неї шовіністи в сеймі й сенаті, котрі вже проігнорували застереження свого міністра закордонних справ Радослава Сікорського «уникати ухвалення будь-яких рішень, які можуть завадити підписанню Угоди про асоціацію між Україною та ЄС».
«Я закликав би всі політичні сили не робити нічого, що призвело би до того, що Польща стане джерелом зменшення шансів на підписання цієї угоди», — сказав тоді міністр. Але праві польські депутати солідаризувалися не з ним, а з російськими політиками, які теж намагаються «очорнити» українських націоналістів, аби посварити ЄС з Україною.
Причому польські українофоби одностайні з російськими не тільки в ідеології. Сергій Махун, оглядач київської газети «Дзеркало тижня. Україна», звертав увагу на те, що ініціатори «волинських резолюцій» сейму та сенату Польщі «мають дуже сильні позиції в паливно-енергетичному й аграрному секторах країни, що дало їй змогу налагодити активні зв’язки з Москвою».

Ігор Голод

До слова
Поляки 20 липня влаштували театралізовану Волинську трагедію. У селі Радимні, що за 20 км від кордону з Україною, вони відтворили події 1943 року. За польською версією, вояки УПА вбивали жінок і дітей, стріляючи їм у спини. Подивитися на виставу прийшли тисячі поляків. Вони пили пиво та смажили м’ясо, як на музичному фестивалі. Організатори реконструкції виправдовуються: показували не конкретне польське село, а радше збірний образ. Тому й реконструкція більше схожа на театральну виставу. Самі поляки вважають, що пам’ятати про трагедію потрібно. Для них це дуже важливо, але, на їхню думку, треба жити теперішнім життям і не псувати стосунків між двома країнами.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...