Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 4, 2020

Українські корупціонери можуть позбутися майна у Великій Британії

Автор:

|

Листопад 03, 2016

|

Рубрика:

Українські корупціонери можуть позбутися майна у Великій Британії
Британські судові стандарти, зазвичай, не відповідають судовій практиці інших країн

Британські судові стандарти, зазвичай, не відповідають судовій практиці інших країн

У Палаті громад Об’єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії пройшов друге читання законопроект Criminal Finances Bill, який може перетворитися на справжнє жахіття для багатьох заможних людей із усього світу. В разі його остаточного затвердження, вже починаючи з весни 2017 року британські правоохоронці отримають право арештувати сотні об’єктів нерухомості (й не тільки, мова може йти про витвори мистецтва, дорогі автомобілі й інше коштовне майно), яке іноземці придбали в королівстві за рахунок «доходів незрозумілого походження», пише в «Економічній правді» Дмитро Шемелин, юрист юридичної фірми «Ільяшев і Партнери».

Знаємо, що вкрав — не можемо забрати
Давно відомо, що Лондон — найпривабливіше місце для інвестування грошей громадянами інших країн, котрі в себе на батьківщині здобули їх, скажімо так, не в зовсім законний спосіб. National Crime Agency Великої Британії оцінює щорічний оборот «брудних» грошей у країні в 100 млрд GBP (більше минулорічного валового внутрішнього продукту України). В основному, нажиті «непосильною працею» гроші вкладаються в супердорогу лондонську нерухомість, престижні витвори мистецтва, колекційні автомобілі й екслюзивні ювелірні вироби.
Досі, навіть маючи підозри у незаконному походженні грошей, британська влада рідко могла щось вдіяти: для цього був потрібен вирок у карній справі або в країні походження коштів, або в самій Британії. Зрозуміло, що корупціонери з різних країн у себе вдома мають вдосталь можливостей блокувати або затягувати судовий процес практично до безконечності.
Більше того, навіть якщо вирок винесено (а відбувається це, зазвичай, у разі революційних змін у державі, наприклад, як це сталося в Україні після Революції гідності), виникає інша серйозна проблема. Здебільшого, національне карне судочинство не відповідає своєрідним британським судовим стандартам, тож англійські суди вкрай рідко визнають іноземні вироки.
У результаті, будь-який арешт майна ніби то й очевидного (на думку держави, яка подала позов) корупціонера міг не отримати підтримки «суворих, але справедливих» британських суддів. Це означало, що бюджет Її Величності мусів компенсувати збитки фігурантам судових процесів із різних країн, що Лондону зовсім не подобалося.

Criminal Finances Bill
Втомившись від різного роду юридичних претензій і закидів із боку міжнародної спільноти у «потуранні корупціонерам», Лондон вирішив змінити ситуацію радикальним чином. Criminal Finances Bill передбачає, що якщо у британської влади є всього лиш «обґрунтовані підозри, що майно вартістю понад 100 тис. GBP було придбане за рахунок доходів від злочинної діяльності», суд може видати unexplained wealth order — документ, що зобов’язує власника майна розкрити джерело його придбання. Якщо цей наказ суду ігнорується або виконується неналежним чином, на майно може буде накладений арешт як на отримане за рахунок злочинних прибутків.
Таким чином, британці більше не вимагатимуть наявності вироку національного суду щодо власника майна та доказів, що майно придбане за рахунок протиправних доходів. Достатньо буде лише «розумних підстав підозрювати», що майно отримане незаконним шляхом. Найцікавіше, що дія закону не обмежується ні у часі, ні колом можливих власників — будь-яка власність на території Об’єднаного Королівства та Північної Ірландії вартістю понад 100 тис. GBP, незалежно від того, коли вона куплена і на кого зареєстрована, зможе стати суб’єктом unexplained wealth order.
Достатньо очевидно, до чого це може призвести. Transparency International у своїй публікації оцінює, що «у Великій Британії існують сотні об’єктів, щодо яких є серйозні підозри, що вони придбані на корупційні кошти». За даними Земельного реєстру Великої Британії, тільки у Великому Лондоні офшорні фірми володіють 40 тис. об’єктами нерухомості.
Часопис The Guardian полічив, що в Сіті та Вестмінстері (серце Лондона) кількість таких об’єктів сягає 10 % усієї зареєстрованої нерухомості. Вартість цих об’єктів Transparency International оцінює в мільярди фунтів. Якісь анонімні офшори володіють навіть знаменитим будинком Арки Адміралтейства на Трафальгарській площі. Зрозуміло, що конфіскація «об’єктів на мільрди фунтів» стане в нагоді британській скарбниці з огляду на Brexit.
З іншого боку, не виключено, що після тестування процедури конфіскації майна, придбаного за рахунок «прибутків незрозумілого походження» в Британії, аналогічні закони можуть з’явитися і в інших країнах Європейського Союзу (безвідносно до Brexit).
«Під удар із часом цілком можуть потрапити особняки в Тоскані й на Корсиці, вілли на Лазурному березі й на Женевському озері, австрійські та швейцарські готелі, одним словом — всі «запасні аеродроми» наших співвітчизників, котрі традиційно люблять вкладати за кордоном саме в нерухомість», — вважає п. Дмитро Шемелин.

Не все так просто
Та він же стверджує, що застосування unexplained wealth order зовсім не таке просте, як здається. По-перше, і це ключова проблема, для остаточного звернення стягнення на майно, заарештоване за unexplained wealth order, владі Британії все одно доведеться виграти суд проти власника — або кримінальний, або в цивільному процесі довести, що майно отримане за рахунок незаконних доходів. Звісно, виграти за цивільним стандартом набагато простіше, ніж засудити іноземного корупціонера в Британії в карному процесі. Тим не менше, варто очікувати, що під приціл, перш за все, потраплять ті активи, щодо яких вже є ґрунтовні докази їхнього незаконного походження.
По-друге, ще незрозуміло, як до всієї цієї концепції поставиться Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ). Певна річ, британський законопроект намагається максимально врахувати вимоги Конвенції прав людини: unexplained wealth order накладається тільки судом, тільки суд може заарештувати майно і тільки через суд воно стягується. Законопроект отримав значну підтримку в експертному співтоваристві. Але чи візьме до уваги думки експертів ЄСПЛ.

Ніхто крім нас
Дмитро Шемелин підсумовує: «Наостанок: не варто очікувати, що британці зроблять за нас, українців, усю роботу з переслідування наших корупціонерів за кордоном. Справа в тому, що майно у разі успіху стягується в скарбницю Об’єднаного Королівства».
Безумовно, офіційний Лондон може прийняти якісь заходи з передачі стягнутих активів Україні (або іншим країнам) — але в будь-якому випадку тільки після того, як будуть в повному обсязі відшкодовані британські витрати на розслідування: суди, адвокатура, апеляції тощо. Тож загальний висновок: краще ловити корупціонерів (і конфісковувати накрадене) в себе вдома. Хоча, природно, не завжди це вдається.

Ігор Берчак

До теми
У червні ц. р. детективи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) та прокурори Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) провели у Києві, Дніпрі та Львові 37 обшуків у рамках розслідування корупційної схеми з перепродажу газу, отриманого в рамках спільної діяльності з державним підприємством «Укргазвидобування», в результаті чого державі було завдано збитків на понад 3 млрд грн. Організатором корупційної схеми, за даними НАБУ, був народний депутат Олександр Онищенко, член парламентської групи «Воля народу».
5 липня Верховна Рада дала згоду на притягнення його до карної відповідальності, затримання й арешт. Але до того п. Онищенко, користуючись депутатською недоторканністю, виїхав із України. Він подався до Лондона, де поросив політичного притулку. «Я вже подав документи на політичний притулок, тобто, буде суд за їхніми традиціями, в якому буду доводити, що це справа політична. У мене досить доказів, фактів і свідків», — заявляв тоді Олександр Онищенко в ефірі телеканалу «112.Україна».
Ця справа триває й досі, адже, згідно з вимогами британського законодавства, процедура екстрадиції підозрюваних або засуджених до країн, які не є членами ЄС (зрештою, Британія теж розпочала процедуру виходу з Євросоюзу) є багатоступеневою. Після отримання звернення місцеве Міністерство внутрішніх справ вирішує: починати процес екстрадиції чи ні. У разі позитивного рішення документи передаються до суду, який обирає фігуранту запобіжний захід. Після цього починається ще один судовий процес — власне щодо екстрадиції, який може тривати багато місяців. Стороні, яка зробила запит, зокрема, треба довести в суді відсутність політичних мотивів переслідування підозрюваного.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply