Новини для українців всього свту

Sunday, Sep. 20, 2020

Україна потрапила в «Люблінський трикутник»

Автор:

|

Серпень 07, 2020

|

Рубрика:

Україна потрапила в «Люблінський трикутник»
Міністри закордонних справ Литви, Польщі й України

Головні дипломати трьох країн задекларували новий формат співпраці.

«Бачимо перспективу»
Керівники міністерств закордонних справ (МЗС) України, Литви та Республіки Польща (РП) — Дмитро Кулеба, Лінас Лінкявічюс та Яцек Чапутович відповідно — домовилися 28 липня в польському Любліні про спільну платформу. Перший із них пояснив: «Створюємо «Люблінський трикутник», формат, який стане важливим елементом розвитку і зміцнення Центральної Європи. А також зміцнення України як повноправного члена європейської й євроатлантичної сім’ї».
«Трикутник зосередиться на поглибленні взаємодії. Співпраця не обмежиться питаннями оборони, як-от спільної українсько-литовсько-польської бригади. Говоритимемо про економіку, торгівлю, інвестиції, інфраструктуру, туризм — про все, що здатне ще тісніше об’єднати країни, зробити центральну Європу ще сильнішою, зробити Європу загалом ще сильнішою в тій великій боротьбі, яка розгортається у світі», — запевнив п. Кулеба.
Він вважає, що «немає нічого природнішого в цій частині Європи, ніж союз поляків, литовців та українців». Відтак у Любліні домовилися про взаємну підтримку в боротьбі проти пандемії коронавірусу та «координацію дій задля захисту міжнародного права в контексті російської аґресії проти України — як у тристоронній координації, так і в міжнародних інститутах — НАТО, Організації Об’єднаних Націй, Європейському Союзі (ЄС), Раді Європи й Організації з безпеки та співпраці в Європі». У МЗС України, Литви й Польщі створять для цього посади представників із питань співпраці в рамках «Люблінського трикутника», які проводитимуть регулярні зустрічі.
Міністри обрали Люблін для створення «трикутника» не випадково. В цьому місті не лише дислокується українсько-литовсько-польська бригада ім. гетьмана Костянтина Острозького — 1569 року тут підписали унію про об’єднання Великого Князівства Литовського, Руського й Жемайтського та Польського королівства в Річ Посполиту, яка, за словами Петра Карлюка, проректора Острозької академії, «не дала у XVI ст. можливості Московії поглинути українські землі».
На наступну зустріч керівників МЗС України, Литви та Польщі восени в Києві п. Кулеба запросив свого білоруського колегу Володимира Макея та пояснив: «Бачимо велику перспективу в тому, щоб «Люблінський трикутник» став інструментом ангажування країн, які потребують тісніших контактів зі загальноєвропейськими структурами».

Розбіжності не подолані
Стосовно ж взаємин із РП український міністр запевнив: «У сучасній Європі, на жаль, повністю відділити політику від історії нереально. Утім, обидві сторони можуть знайти взаємоприйнятні рішення, які дозволять залишити ці питання на розгляд історикам. Я дуже вдячний міністру Чапутовичу за його конструктивний підхід до цього питання. Ми принципово підходимо, польська сторона також принципово підходить, але, загалом, у нас є конструктивна готовність говорити та вирішувати проблеми».
«Ми абсолютно відкриті до взаємодії, поважаємо право шукати і вшановувати історичні місця, у т. ч. місця поховань, але для нас абсолютно критичним, як власне, гадаю, і для наших польських партнерів, є принцип взаємності. РП та Україна мають підходити до вкрай чутливого для обох суспільств історичного питання на основі не лише взаємної поваги, а й синхронізації взаємних рішень», — додав він.
«Була досягнута певна домовленість між нашими країнами, і Україна, відповідно до цієї домовленості, зняла заборону на ексгумацію польських поховань в Україні. Тепер очікуємо на ухвалення Польщею рішення щодо відновлення одного українського пам’ятника (меморіалу бійцям Української повстанської армії на горі Монастри, двічі сплюндрованому вандалами. — Авт.), і після того, як це буде зроблено, у нас будуть відкриті всі можливості для подальшого розвитку взаємодії в цій царині», — розповів п. Кулеба.
Але Костянтин Єлісєєв, голова громадського об’єднання «Центр нових рішень», констатував: «Поступки України, зроблені перед виборами в питанні польських поховань на території України, поки що не знайшли належної відповіді з боку Варшави».
Ігор Ісаєв, головний редактор Мультимедійного порталу українців Польщі PROstir.pl, уточнив: «На порушене Кулебою питання про відновлення українського пам’ятника в Монастирі глава МЗС РП відповіло, що це компетенція Інституту національної пам’яті, хоча той скидає його на МЗС або на місцеві самоврядування».

Немає головного
Створення ж «трикутника» п. Ісаєв пояснив так: «Варшава послідовно змінює своє бачення зовнішньої політики. Вважає, що на цьому фронті слід діяти через реґіональні союзи, а не через ЄС загалом. За задумом Варшави, цей формат має стати противагою «нових» членів ЄС Заходу Європи. Найбільшою мірою цьому задуму підіграв Дональд Трамп, котрий використовував його для своїх планів — насамперед щодо Німеччини».
«Нові формати — завжди плюс в діалозі, однак, у двосторонніх відносинах Києва і Варшави були спроби створення різних майданчиків — на президентському, урядовому і навіть громадському рівні, які через нетривалий час «гасли». Жодного зі заявлених конфліктів у відносинах двох країн вони не вирішили — історія залишається «вічною» темою, імміґранти та прикордонна інфраструктура — обговорюваною, символічною, але однаково нерозв’язною сферою», — вважає він.
Висновок експерта такий: «У польсько-українських форматів співпраці немає головного — політичного парасольки над ними та політичної рішучості для роботи таких платформ. І поки у Варшаві зовнішня політика є повним слугою внутрішнього порядку денного, платформи діалогу з РП є скоріше платформами психотерапії, ніж розв’язання політичних і міжнародних завдань».
Своєю чергою, Володимир Огризко, колишній міністр закордонних справ України, прокоментував створення «трикутника» так: «Наміри гарні, і це треба вітати. Питання в тому, чи це буде формальна співпраця, якої у нас уже й так немало, чи це буде наповнено реальним змістом». «Немає конкретики щодо НАТО. Немає надто великої конкретики щодо ЄС, де ми могли б від наших партнерів очікувати якихось практичних результатів і сподіватися, що вони будуть нашими активними лобістами для просування до ЄС», — зауважив він.
Данило Лубківський, ексаступник міністра закордонних справ України, також зауважив, що в люблінській декларації «немає жодного прямого слова про готовність до спільних дій задля нашого членства в ЄС чи для оновлення та розвитку Угоди про асоціацію». «Україні треба ініціювати укладення безпекової угоди в рамках підписаного «Люблінського трикутника». Це була б непроста амбіція української сторони, і, на мій погляд, коли Польща активно співпрацює зі США, є членом НАТО, як і Литва, укладення безпекової угоди допомогло б нам наближатися до НАТО та зміцнювати національну безпеку», — відтак заявив п. Єлісєєв.

Наразі лише декларація
Марюс Лаурінавічюс, аналітик Вільнюського інституту політичного аналізу, також скептично відреагував на «трикутник»: «Це поки що тільки декларація. Завжди дивлюся, чи збігаються стратегічні інтереси для реального здійснення декларацій. В цьому випадку їх наразі не бачу. Незважаючи на те, що Литва та РП підтримують Україну і, гадаю, будуть підтримувати, стосунки між Литвою і Україною з приходом президента Зеленського стали не такими близькими. Також є різні тертя між Україною та Польщею».
Сергій Герасимчук, заступник голови правління Ради зовнішньої політики «Українська призма», вважає: «Аби це представництво не стало суто номінальним, на нього необхідне фінансування. Адже успіх проєктів залежить від обсягу їхнього бюджету». В аґенції Deutsche Welle погодилися, що «співпраця у «Люблінському трикутнику» посилить вплив Києва на реґіональну політику, але ця ініціатива залишиться на рівні декларації, якщо не матиме фінансового наповнення та політичної підтримки».
Ганна Гопко, ексочільниця комітету Верховної Ради в закордонних справах, наголосила: «Очевидні потенційні вигоди «Люблінського трикутника» ще не означають, що ця ініціатива успішно спрацює на практиці. Адже для цього підписів під декларацією не досить. Передусім нову ініціативу треба інституціоналізувати, розробити дорожню карту її діяльності, створити робочі групи за напрямками співпраці, активізувати співпрацю парламентів трьох країн, організувати форуми представників бізнесу, громадянського суспільства».
Натомість Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента», дійшов такого висновку: «Щонайменше цей проєкт може дозволити узгоджувати позиції, й усередині ЄС просувати інтереси України та фактично привчати європейців до того, що Україна говорить єдиним голосом із іншими країнами, які вже є членами ЄС».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online